Визначатиме виборець, а не як зараз – корумповані партійні вожді чи олігархи. Вони вже не зможуть продавати чи відповідно купляти місця у виборчих списках, а значить десятками заводити у Верховну Раду своїх маріонеток. Не буде чого продавати: кінцевий список формуватиметься за результатами голосування за кожного окремого депутата.

За такої системи до Верховної Ради не потраплять сірі кардинали, як то: Кононенко, Грановський чи Мартиненко, так само як і десятки нікому невідомих людей, руками яких олігархи приймають потрібні їм закони. Відкриті списки ламають діючу систему самовідтворення корумпованої політичної еліти у владі.

Щоправда відбудеться це лише, якщо Верховна Рада проголосує відповідних законопроект в другому читанні. Як ви розумієте, пиляти гіляку, на якій всі вони сидять, депутати добровільно не захочуть. Доведено трьома роками ігнорування ними власної передвиборчої обіцянки проголосувати відкриті виборчі списки.

Вони би і далі мали нас за дурнів, якби 17 і 19 жовтня під стіни Верховної Ради не прийшло кілька тисяч людей, які втому числі вимагали цього голосування. Ще ми вимагали ліквідацію депутатського імунітету. Президент в той же день вніс у Верховну Раду, а депутати проголосували відповідний законопроект. До приходу кількох тисяч людей під Раду, виконання цієї обіцянки і депутати, і Президент кілька років ігнорували так само, як робили це з відкритими виборчими списками.

Читайте також: Кого з високопосадовців безкоштовно охороняє СБУ

Єдиною вимогою, руху по якій ми не добилися, залишається створення антикорупційного суду. Без якого ТОП-посадовців, затриманих антикорупційним бюро, відпускатимуть за смішні застави, а самі справи роками валятимуться в старих, нереформованих судах.

Щоправда представник президента у Верховінй Раді заявила, що за два тижні Порошенко зареєструє проект про антикорупційний суд. Переконаний, що без нашого спільного тиску Президент й далі тягнутиме з внесенням, а депутати з голосування цього закону. Надто багато політиків мали би бути засудженими майбутнім антикорупційним судом.

Повторюю те, про що я часто говорю в цьому блозі. Ми, як країна, досягли би набагато більшого, якби частіше змушували владу робити потрібні реформи. Безперечно в мирний спосіб, але саме змушували.

Минулого разу під Радою мало бути не кілька тисяч, а разів в десять більше. Гарантую, що закон про антикорупційний суд було би вже внесено і навіть проголосовано, принаймні в першому читанні. До речі, у Львові – одному з найбільш активних міст – 17 жовтня вийшло знаєте скільки людей людей? Менше ста. І це Львів. Наприклад, в моєму рідному місті Рівне прийшло п’ятеро.

Я не вам дорікаю, а собі як одному з організаторів. Значить це ми щось неправильно зробили. Наступного разу ми точно зробимо краще. Проте рішення стати частиною змін приймати все одно вам.

Цього разу ми зробили величезний крок вперед порівняно невеликою кількістю людей. Поляки і румуни в схожих ситуація організовувалися набагато масовіше краще. Мабуть, тому і живуть вони від нас трохи краще. Що ж мусимо виправити це прикре, тимчасове історичне непорозуміння.