Протистояння "братських народів": як давно Україна відбивається від Росії

Ніякі ми не брати і між собою воювали набагато частіше, ніж з іншими сусідами. Про битви та війни між українцями і росіянами, а також розвіяні міфи про братерство – читайте далі.

До теми Чергова зухвала маніпуляція: чому Росія намагалася "оселянити" українців

Доктор історичних наук Віктор Брехуненко запевнив, що в України саме з Московією було найбільше війн.

За моїми підрахунками, сучасна війна – це 17 чи 18 війна із Московією,
– додав історик.

Княжий період

Почати варто ще з княжого періоду, під час міжусобиць між Рюриковичами. Такий собі Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський організував напад на Київ у 1169 році.

Літописець яскраво описує, як союзники Боголюбського різали киян і палили церкви. Усе це – щоб їхній князьок міг довести свою легітимність на Володимиро-Суздальському престолі.

Відтоді починаються протистояння між русинами-українцями і майбутніми московитами. Власне, Московського князівства тоді ще навіть не існувало.

Коли з'явилась Москва

"Географічна назва "Москва" вперше згадується 1147 року, як центр невеличкого уділу серед боліт та лісів, який заховався від монголів. Він пережив оцей складний період монголо-татарської навали і на цій основі почав зростати", – пояснив історик Іван Сварник.

Сам Боголюбський не додумався претендувати на Русь. Це вигадали його наступники аж у 15 столітті. І якщо їм вже захотілося стати спадкоємцями Русі, то довелося починати війни проти нас, які регулярно спалахують донині.

"Кінець XV та початок XVI століття – це доба, коли Московія вперше представила цілісну концепцію, яка обґрунтовувала їх нібито історичні права на володіння всіма землями колишньої середньовічної української держави Русі", – зазначив Брехуненко.

Покликалися вони на те, що у них править династ Рюрикович, тому нібито претендують на територію Рюрикового дому. Однак наповнити реальним змістом свої претензії вони могли, тільки почавши війни із Великим князівством Литовським, до якого належала більша частина українських земель.

Яким було Велике князівство Литовське

Мешканці Русі з розпадом своєї імперії, як ви розумієте, нікуди звідси не зникли. Вони увійшли у нову державу – Велике князівство Литовське, яке навіть називалося князівством Литовським, Руським і Жемайтійським.

Велике Литовське князівство, як воно формально називалося, з ідеологічної точки зору було більше руською державою, ніж литовською.

Чи сприймали тоді українці росіян, як братів

Чи українська еліта сприймала московитів на той час, як братів? Та ніколи в житті.

Є ціла серія тих війн, у яких українська еліта виступала на боці Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої. І вона вважала ці війни проти себе. От війна з Московією – це війна проти противника, а не проти якогось там союзника однокровного,
– зазначив Брехуненко.

Битва під Оршею

У той період історії найбільшим військовим протистоянням між українцями і московитами стала битва під Оршею. Це сталося у 1514 році.

Битва під Оршею / Картина Ганса Крелля

Москві закортіло відхапнути землі Смоленщини, які належали князівству Литовському і Руському. Під Оршею московитів зустріла багатотисячна литовсько-русько-польська армія, якою командував руський князь Костянтин Острозький.

"Українська знать, князі посідали дуже важливу роль і займали важливі становища у Литовській або Литовсько-Руській державі. Якщо говорити про битву під Оршею, то її переможцем, організатором і виконавцем був князь Костянтин Острозький-старий, який був великим литовським гетьманом на той момент, очолював збройні сили цієї держави", – розповів Сварник.

Цікаво Не тільки сало з цибулею: розвінчуємо російські міфи про українські страви

На картині "Битва під Оршею" Костянтина Острозького зображено як гетьмана з булавою. І возвеличувати його справді було за що, бо московитам всипали добрячого перцю.

Битва під Оршею стала для молодої Московської держави страшною мілітарною поразкою,
– запевнив Сварник.

"На той момент московити володіли хорошою кіннотою, це були так звані бояри, важко озброєні вершники, які рівнялися європейським лицарям. Саме під Оршею ця московська кіннота була розбита завдяки використанню артилерії, вмілим і стратегічним, і тактичним крокам з боку великого гетьмана", – пояснив історик.

Багато воєначальників-московитів або загинули, або потрапили в полон. Московське військо після Орші практично перестало існувати.

Смутні часи Московії

Ось ще один факт, який свідчить, що не існувало почуття братерства. Початок XVII століття у Московському царстві запам'ятався як "період смути".

Після смерті Івана Грозного у Білокам'яну прийшов чоловік, який видав себе на сина Грозного, його назвали Лжедмитром. Так от, у поході цього Лжедмитра на Москву його підтримали поляки і русини.

Це похід, який почався з-під Самбора. Військо збиралося у Львові. Це було військо того царя, який згодом оголосив себе Дмитрієм І, а в історії залишився Лжедмитрієм. Він був одружений з Мариною Мнішек, 
– розповів Сварник.

Мнішек – це був наш львівський староста, тобто королівський урядовець. І в цьому поході значну роль відігравали русини, шляхта Руського воєводства. Це все були активні учасники походів на Московію у війську Лжедмитрія.

Портрет Лжедмитрія / Автор Симон Богушович

Лжедмитрію не вдалося надовго втриматися на престолі. Однак факт залишився в історії: його підтримали ті, хто не вважав себе братами з московитами.

З появою потужної військової сили козаків, ясна річ, війни з московитами почастішали.

Козацький період

"Я припускаю, що будь-який із гетьманів кінця XVI – початку XVII століть брав участь у московських війнах, походах, які провадила Річ Посполита, оскільки вони воювали за одні і ті самі території, за Україну", – зазначив історик Сварник.

За словами історика Брехуненка, Петра Сагайдачного подають як нібито поборника возз'єднання чи приєднання українських земель до Московії. Однак насправді Сагайдачний був принциповим противником Московії.

Його знаменитий рейд 1618 року, коли він по черзі оволодів усіма фортецями на своєму шляху і дійшов аж до Москви. Це найкраще свідчення,
– зауважив Брехуненко.

Під час тієї війни на московський престол претендував польський колоревич Владислав IV Ваза. Він звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Гетьман Петро Сагайдачний відгукнувся на цю пропозицію, зібрав 20 тисяч козаків і пішов з поляками на Москву.

У підсумку кампанії, московитам довелося віддати Смоленську і Новгород-Сіверську землі, утім для них все могло закінчитися значно гірше.

"Зберігся лист Петра Сагайдачного до королевича Владислава, у якому він говорив про те, що бажає королевичу повної перемоги і під ноги має стати "цей народ упертий". І Сагайдачний був страшенно незадоволений Деулінським перемир'ям 1618 року. Він намагався довести королевичу Владиславу і його оточенню, що війну треба довести до кінця", – зазначив Брехуненко.

Не братерство, а чужий світ

Історики доводять, що поняття братерства в українців з московитами взагалі не існувало в часи козацтва. Це був цілком інший чужий світ.

Я припускаю, що для козаків московити були значно гіршими, ніж татари. Вони були ніби одновірцями, православними. Однак ті, хто побували у Московії, добре знали, які звичаї панують у Московській державі,
– сказав Сварник.

Козаки знали, що це держава невільників, рабів, де кожен мусить кланятися доземно цареві і вважати себе рабом і холопом великого государя.

Зверніть увагу Бортнянський, Моцарт і Гулак-Артемовський: як Росія привласнила собі українських композиторів

"Для козаків, які звикли, що вони можуть підняти повстання проти держави, а потім прийти на сейм, висувати вимоги – для них будь-які прояви деспотизму були абсолютно чужими і дикими. Вони жили в цивілізованій європейській державі, тому Московію сприймали як геть чуже", – додав історик.

Які ще факти є доказом того, що українці не є братами росіян – дивіться у програмі.