Журналістка 24 Каналу Софія Трощук розпитала Максиміліана Андроннікова, відомого як "Цезар" із легіону "Свобода Росії", про фарс російських виборів та гучну ліквідацію "Яблука", яке насправді є симуляцією опозиції.

"Цезар" розповів про приховану мобілізацію у РФ, удари по глибині Росії та "останній ривок" путінського режиму. Також військовий пояснив, що чи хто може зупинити Путіна, а також, чому нині він не бажає це робити.

24 Канал подає текстову та перекладену українською версію великого інтерв'ю з представником дієвої російської опозиції.

Чому росіянам не варто йти на вибори та що сталося з "Яблуком"

Наближаються вибори до Держдуми. Партію "Яблуко" через суд зняли з парламентських перегонів. Її називали єдиною антивоєнною політичною силою в Росії. Чи є сенс росіянам узагалі йти на ці вибори?

Це повна фікція. Найголовніше для путінської системи – максимальна явка. Тому вся та російська опозиція, яка закликає до "полудня проти Путіна", робить послугу Кремлю.

Світ має побачити абсолютно порожні виборчі дільниці. "Путіноїди" намалюють будь-яку цифру: хоч 146% явки, хоч 99% за "Єдину Росію". Але це буде фальшиво, якщо дільниці будуть порожні. Тому в цьому фарсі категорично не можна брати участь.

"Яблуко" прибрали не тому, що це була реальна загроза, а тому, що Кремль боявся білоруського сценарію. Згадайте 2020 рік у Білорусі: абсолютно "ніяка" Тихановська перемогла Лукашенка, бо людям був потрібен вибір.

У Підмосков’ї навіть інтернет-опитування показували, що "Яблуко" лідирує. Після цього партію вирішили зняти з перегонів, щоб не допустити видимих протестних настроїв.

Кремль не орієнтується на населення. З Росією у влади давно втрачено зворотний зв'язок. Там головне – придушити будь-який протест і не допустити появи інституції, партії чи руху, який би міг уособлювати антиурядові ідеї.

"Яблуко" було беззубою партією і жодної реальної загрози не становило. Воно так само було вбудоване в систему й займалося симуляцією політичної діяльності. Політики в Росії немає вже давно. Опозицію розгромили, людей убили, отруїли, посадили. Усередині країни вже нічого не лишилося.

Путін послідовно показує суспільству, що піти він може тільки в одному випадку – внаслідок своєї смерті або зміни режиму силовим шляхом. Він плює в обличчя росіянам, показуючи, що мінус півтора мільйона людей для нього нічого не означає. Він готовий покласти ще мільйон в українські чорноземи, аби тільки лишитися при владі. Для нього війна стала самоціллю.

Ще одна загроза на осінь – загальна мобілізація, до якої, кажуть аналітики, готуються в Кремлі. Чи може Кремль робити це прихованими методами, збільшуючи кількість росіян, яких відправлятимуть на фронт?

Він так і буде робити. Вони вже зробили висновки із ситуації 2022 року (тоді оголошена після поразки на Харківщині так звана "часткова мобілізація" спровокувала велику паніку в Росії, – 24 Канал). Через дефіцит так званого "гарматного м'яса" людей набирати треба, але висмикувати звичайних людей із життя – це вже інше. Це не те саме, що хапати маргіналів, не вбудованих у суспільство. Зараз вони вже збирають усіх, кого можуть.

Є статистика, яку я бачив: поліціянт поспілкувався з 2 000 людей, а контракт підписали лише 20 – 30, тобто 1%. Усі інші вже вичерпані. А далі треба висмикувати з суспільства тих, хто не хоче йти на війну, або тих, хто категорично проти війни, – це повторення історії в найгіршому для Путіна варіанті.

Колись цар Микола відправляв до армії студентів Київського університету та Петербурга за участь у протестах. Під час Першої світової це призвело до того, що армія швидко політизувалася і розвернула багнети. Оце і є небезпека для Путіна.

Інтерв'ю "Цезаря" з легіону "Свобода Росії" – дивіться відео:

Що б ви зараз порадили росіянам, які перебувають на території Російської Федерації?

Путін не зупиниться. Усі надії, що він зупиниться, зникли цього літа – разом зі згорілими НПЗ і згорілими складами Wildberries. Вони зникатимуть і далі – восени, взимку і наступної весни.

Йому потрібна нескінченна війна для утримання влади, виправдання репресій і збагачення друзів-олігархів.

Він не зупиниться. Півтора мільйона він уже поклав. Треба буде ще півтора – покладе. Два, три – за ціною він не постоїть. Але ціна – це ви.

Єдиний вихід – зібрати волю в кулак і зрозуміти, що в степах і лісах України ви загинете безславно і підло. А от якщо вистачить мужності повернути зброю проти системи, вона впаде.

Я не закликаю всіх бігти на амбразуру, хапати автомат. Для початку просто вийдіть на зв'язок.

Тактика тисячі порізів реально працює. Ті, кому загрожує мобілізація, звертайтеся до нас – ми підкажемо, що робити. Не будьте байдужими. За нас із вами нашу роботу зі звільнення Батьківщини ніхто не зробить.

Як можна приєднатися до легіону, які є способи, що можна робити й де шукати інформацію?

Легіон – це, так би мовити, три обличчя в одному. Є військовий підрозділ Сил оборони України, який уже понад чотири роки захищає Україну. Є цивільне крило – рух "Свобода Росії", який активно діє за кордоном: у Європі, Америці, багатьох країнах світу. Туди вступають цивільні активісти, допомагають агітацією, зборами, волонтерством.

І є опір, який зараз активно зростає, бо не у всіх є можливість виїхати з Росії. Це сила, яка в майбутніх подіях зі зміни влади зіграє ключову роль. Нам потрібні очі й вуха, нам потрібні руки на території Росії. Люди розуміють, що іншого виходу їм режим не залишає, тому все активніше вступають у наші ряди.

У нас є традиція: рекомендуємо глядачам одну з ваших лекцій про мобілізацію чи політичну ситуацію в Росії. Що порадили б подивитися?

Я завершив цикл коротких лекцій – дуже простих, по 10 – 12 хвилин, де намагався доступно донести своє бачення майбутньої Росії. Останні дві я залишив наприкінці: про армію майбутньої Росії та, для мене як християнина, про церкву майбутньої Росії.

Нинішня путінська, гундяєвська церква – це спадкоємиця радянської церкви. Вона не веде людину до Бога, а розкладає її, розбещує, наповнює бісівською гординею і говорить, що треба захищати "русский мир", який нібито кращий за інших.

В ім'я цього освячують убивства і благословляють зброю, якою вбивають людей. Це бісівщина. Росія буде іншою, і церква буде іншою – вона вчитиме любові до ближнього, як і має вчити церква Христова.

На тлі подій у Росії почастішали прильоти від українських дронів. Упродовж літа сили безпілотних систем активізували кампанію по складах Wildberries. У соцмережах багато росіян, підприємців, плачуть і звертаються до Путіна з вимогою "зупинити це". Чи можуть такі відчайдушні настрої перерости у щось більше?

Скоріше за все – ні. Вони звертаються до Путіна не тому, що їх замучила совість. Вони спокійно терпіли цю війну, а хтось, може, навіть на ній заробляв, коли бомби падали на Маріуполь, коли була різанина в Бучі, коли в Ізюмі різали людей. Зараз їх турбує лише власний дискомфорт. Це не ті люди, які, ймовірно, будуть діяти.

До нас у спротив і до нас у легіон заявки надсилають ті, хто розуміє, що ця система підла, несправедлива, нелюдська, що вона губить і Україну, і Росію. Ось такі люди здатні змінювати ситуацію. А цей плач про згорілі товари, швидше за все, ні до чого не приведе.

У росіян дуже низький базовий поріг щодо свободи, прав, самореалізації. Зараз Путін вдарить по найболючішому – по їхній безпеці. Лише це спрацює. Тільки мобілізація їх справді стряхне й наповнить жахом. Тоді, можливо, у них буде лише два виходи: померти за режим або вбити тих, хто відправляє тебе в окопи.

Деякі російські опозиційні діячі, які перебувають у Європі та США, називають російських окупантів ледь не бідними хлопчиками й кажуть, що Сили оборони не мають їх убивати, коли вони приходять на українську землю.

Пояснити росіянам треба одне: це не так, як розповідає російська пропаганда. Це не про те, щоб сидіти десь далеко від лінії зіткнення, виготовляти техніку чи просто отримувати гроші. Це справді прийти небажаними на українську землю, вбивати громадян іншої країни й наражати себе на величезну небезпеку.

Путінська система побудована на брехні й крові. Вона може лише брехати, вбивати й репресувати. Ніхто тим, хто потрапляє в окопи і йде на штурм, не говорить правду про те, що на них чекає. Їм розповідають, що вони стоятимуть на блокпосту, варитимуть борщ у тилу, а сюди всі потрапляють обманом. У будь-якої людини завжди є вибір, навіть у найважчій ситуації. Інколи треба просто вибрати страждати, а не робити підлості.

Тим, хто зараз у Росії, я хочу сказати: потерпіть, ми вас реально звільнимо. Ті, хто хоче добитися звільнення швидше, – пишіть нам, зв'язуйтеся.

А тим, хто думає піти сюди зі зброєю в руках, я можу порадити лише не робити цього. За понад чотири роки треба було зрозуміти: бравого бліцкригу вас не чекає. І дуже ймовірно, що ви поповните статистику не лише вбитих, а й зниклих безвісти.

Україна входить у найжорстокішу фазу війни

Кремль активно використовує балістику, зокрема проти Києва. ГУР каже, що цілі – українські оборонні підприємства, енергетика, водопостачання, а також спроба посіяти хаос у суспільстві. Що могло б припинити цю тактику, поки в України не вистачає ракет ППО?

Потрібно дивитися на це з військового погляду. Спецназ спочатку створювався для пошуку і знищення засобів ядерного нападу, а також установок на кшталт Pershing. Так, зараз складно знайти й знищити пускову установку "Іскандера", бо це швидка система: ввід координат – дві хвилини, ракета до Києва летить півтори-дві хвилини. Але працювати можна.

Можна працювати БпЛА. Я впевнений, що і ГУР, і СБУ, і інші структури полюватимуть на ці цілі. Далі – опір легіону. Чим він потужніший, тим легше боротися з цими розбійниками з ракетами.

Україні буде дуже важко цієї зими. На початку літа стало зрозуміло, що ми переходимо в найжорстокішу, найбезкомпроміснішу фазу війни. 40-денна програма примусу Путіна до миру не дала результату. Цей божевільний диктатор не зупиниться, поки йому в бункер не постукають прикладом.

Він піде на будь-які жертви. А отже, ми повинні розуміти: тільки мобілізація, яку він буде проводити, похитне Росію. Ми маємо витримати цей натиск, наплив живої сили на фронті, і зробити так, щоб тил витримав ці удари.

Навіть російські пропагандисти розуміють, що тут у них немає прихильників. Прочитайте, що пишуть Z-військкори: їхня спроба за чотири роки створити тут велику агентурну мережу і проросійські настрої провалилася. Сили, які борються проти Путіна всередині Росії, стають сильнішими. А те, що ФСБ пускає пил в очі різними "консервами" і псевдоопераціями, – це окрема історія. Реального результату в них немає.

Україні треба витримати спробу знищити інфраструктуру, задавити людей і залякати їх. Українці вже звикли до цього більше, ніж росіяни, які тільки в цьому році зіткнулися з ударами в глибину. Це ще не зима. Це ще не удари по енергетиці в їхньому масштабі. А це цілком може змінювати їхні настрої.

Наприклад, у Єкатеринбурзі вже є серйозні перебої з водою. Путін десятки трильйонів рублів відправив на війну, а кілька мільярдів на інфраструктуру міста не знайшов. Це вже діє і підточує режим. Нам потрібно, як хтось правильно сказав, протриматися на один день довше, ніж вони.

Коли йдеться про удари по військових об’єктах у РФ, нафтопереробних заводах і логістиці на кшталт складів Wildberries, чи є точки, які були б особливо болісними для Росії?

По-перше, усе треба робити методично. По-друге, все, що робить керівництво Сил оборони України, – правильно. Ключове – це нафта та газ, які дають третину доходів бюджету. Якщо рахувати КПД – скільки грошей витратили на удари і який збиток завдано, – цей КПД дуже сильно на нашу користь.

Противник намагався через сірі схеми й імпорт нарощувати виробництво ракет, але в тому ж темпі, як ми нарощуємо удари, у них не виходить. У цьому сенсі наші перспективи кращі. Нам буде дуже тяжко, але для них це буде набагато чутливіше і незвичніше.

Легіон також працює в Криму. Нещодавно показували кадри Керченського мосту. Як ви загалом оцінюєте ситуацію на півострові?

Крим виснажує Путіна. Він змушений кидати ресурси на підтримання картинки там, бо вирішив, що це вітрина "русского миру". Але цього літа там уже все, м'яко кажучи, не добре.

Там дуже великі проблеми, і він витрачає величезні ресурси, аби хоч щось утримати.

Панічні настрої, які з Криму розповзаються по Росії, не сприяють підтримці війни.

Наші люди є всюди. У будь-якому місті Росії є сили спротиву. У багатьох селах, десь у глушині, є наші очі та руки. Тому такі кадри ми бачитимемо дедалі частіше – як і операції спротиву, коли спалюється військова техніка, інфраструктура нафтогазотранспортировки, локомотиви, цистерни. Цього буде більше і більше.

Кремль для російського диктатора часто називають сакральним. Чи є ще такі сакральні місця для режиму?

Однозначно – Москва. Інакше вони так не берегли б Москву і Петербург – від протестів, падіння рівня життя, різних настроїв. Для них це ключове. Ми розуміємо, що "Кощєєва голка" схована там. Хоча, вона може бути й на Валдаї (резиденції Путіна, де живуть його діти від Аліни Кабаєвої, – 24 Канал).

Акторами змін можуть стати не лише жителі Петербурга чи Москви. Ними можуть стати й мешканці російських регіонів, коли зрозуміють, що Кремль тягне в прірву і їх також.

У глибинці зараз – глухий ропіт і невдоволення. Є приклади самоорганізації. Наприклад, у Башмаково в Пензенській області люди створили дружину приблизно з 200 осіб, яка патрулює і відбиває тих, кого намагаються мобілізувати в путінську армію.

Це вже форма самоорганізації, коли люди захищають родичів, знайомих, соціально вразливих від примусового відправлення на війну. Для режиму це дуже неприємний дзвіночок.

Український військовий оглядач і аналітик Костянтин Машовець говорить, що нинішня ситуація – це підготовка до останнього ривка Росії, "останнього ривка Путіна". Ви з цією тезою згодні?

Я дуже поважаю пана полковника Машовця. Це реальний воєнний експерт, не як деякі. Людина знає, про що говорить, і має дуже обґрунтований базовий погляд. Тож я з ним згоден. Це справді останній ривок.

За підсумками цього ривка навесні-влітку наступного року противник робитиме висновки, йти йому на мир чи ні. Путін відтягує це рішення. Якби він знав чотири роки тому, що війна піде саме так, він би її не починав. Але йому треба щось показати суспільству, а показати він нічого не може.

Він боїться і не розуміє народ Росії. Якби він хоч трохи розумів, то йому було б глибоко байдуже, що відбувається в Україні. Росіян, по суті, хвилює власний комфорт: рівень життя, інтернет, поїздки за кордон, робота, пляшка пива і шматок риби на столі. Але він цього не розуміє, бо оточив себе різними Ковальчуками та іншими, які йому зламали мислення.

Його озвучена мета – Донбас. Це означає, що нас чекають найважчі багатомісячні бої й дуже важка зима. Але процес мобілізації, який він запускає, і без якого він не може продовжувати війну, його ж і доконає. Однозначно.

Нам треба триматися, робити свою справу, не сумніватися в її правильності й пам’ятати, що тиранія, якою б міцною й сильною вона не здавалася, завжди падала.

Так було і з Чингісханом, і з Наполеоном, і з Гітлером. Історія знає, чим закінчувалися їхні спроби.

Північна Корея знову прийшла на допомогу Росії – і військами, і ракетами. Наскільки це підтримка для путінського режиму?

Це велика підтримка. Об'єктивно це значно підвищує його потенціал. Він на це теж розраховує. Це один із факторів, який він вважає переломним. Побачимо.

Я оптиміст. Я знаю, що як би нам не було важко, наша справа права, і ми переможемо.

І наостанок напівфілософське питання: ви казали, що Путін не зупиниться, доки хтось прикладом не постукає у стелю його бункера. На кого б ви зараз ставили? Хто зможе переламати режим усередині Росії?

Я не ставлю на так звану "путінську еліту". Є чітка перевірена інформація, що Путін із початку війни лише посилює безпекові заходи й закручує гайки всередині еліт. Але цілком можливо, що це середня ланка, яка виросла на цій війні: старші лейтенанти, капітани, майори, підполковники.

На генералів я не ставлю – вони надто вбудовані в систему. Хоча, можливо, хтось із них зрозуміє, що Путін тягне Росію в могилу. Але офіцери середньої ланки цілком можуть стати учасниками подій, які завершаться стуком приклада в бункері. Або, можливо, цей бункер просто засиплють кількома КАМАЗами цементу, і Путін буде похований живцем.

Без бою, без збройного протистояння ця система не піде. Ми над цим працювали, працюємо і працюватимемо далі.

І всіх небайдужих співгромадян я знову закликаю вступати до лав легіону спротиву. За нас цю роботу ніхто не зробить. Або ми з вами відірвемо йому голову, або він і далі руйнуватиме нашу країну і майбутнє наших дітей.

Це інтерв'ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.