Що ж ти, фраєре, здав назад: Путін уперше реально наляканий

Але для мене підсумковим контрапунктом напруженого тижня стала досить скромна подія, що сталася пізно ввечері в п'ятницю 25 вересня в далекому від Нью-Йорка Санкт-Петербурзі. А саме – вихід до преси маленького чоловічка в черевиках на величезних підборах, щойно знову наділеного загальнонародною довірою на парламентських виборах. Про це пише Андрій Піонтковський.

Виступ Путіна перед пресою

Перегляньте уважно цей невеликий кліп. Літній втомлений диктатор, який плутає слова і дати, бреше без вогника, без підйому в якійсь жалюгідній виправдальній інтонації. Ну, це манера викладу. Ми починаємо до неї останнім часом звикати. Але більш вражає зміст його тьмяного мукання.

Кілька годин до того, виступаючи в Раді Безпеки, його сумний Кінь категорично відкинув ідею будь-якого перемир'я – енергетичного, повітряного, морського – як хитромудрого задуму київського режиму та його західних спонсорів перешкодити Великій Росії знищувати братній їй народ в індустріальних масштабах.

Пу ж, навпаки, оголосив місту та світу, що всі ці різноманітні плани у нього на столі і будуть уважно розглянуті. Більше того, вони вже давно могли б бути реалізовані, якби не злочинна протидія того ж таки київського режиму.

На цьому вереснева "путінська відлига" не закінчилася. Найкращі кремлівські пропагондони вже кілька місяців вселяють нам думку, що, мовляв, ми не з Україною якоюсь там воюємо, а з колективним Заходом, блоком 50 держав, насамперед європейських. Країни Європи надають Україні зброю, розвіддані, експертів, інструкторів. Отже, вони є законною ціллю для наших нищівних ударів справедливої ​​відплати.

Совість нації, сучасні Швондери – Соловйов та Сіміс – постійно опікують розігріту патріотичну аудиторію надихаючими картинами ось-ось знесених за наказом ВЕРХОВНОГО з поверхні землі європейських столиць.

Але що ж нарешті вимовляє з цього приводу НАШЕ ВЕРХОВНЕ ЧМО на виході до свого пулу ввечері 25 вересня? Услухайтеся уважно в немислиме: "У нас немає жодних підстав чи спонукальних мотивів завдавати ударів по європейських країнах".

"Це якась ганьба!", як слушно сказав в аналогічній ситуації класичний Швондер. Подивимося, що скажуть у своїх пропагандистських програмах дві ходячі антисемітські карикатури.

Чому Путін здав назад?

Путін уперше реально наляканий. По-перше, незвичною для нього крижаною рішучістю коаліції охочих, НАТО 2.0. Майже в однакових термінах їхня узгоджена позиція була гранично відверто висловлена ​​цього тижня міністром закордонних справ Польщі Сікорським з трибуни ООН і особливо витончено генсеком НАТО Рютте у приватній бесіді в кулуарах ООН.

"Нам добре відомі плани вже розпочатої росіянами гібридної війни проти наших країн. У разі її продовження нами буде завдана вже запланована колективна відповідь відповідно до Статуту НАТО. Наші конвенційні засоби, зокрема авіація, значно перевершують російські", – заявив Сікорський.

Слово "конвенційні" невипадково прозвучало у репліці Рютте. Крім констатації очевидного факту, в ній містився і ядерний підтекст.

Рютте заявив, що ви, мовляв, двадцять років займаєтеся ядерним шантажем Заходу і насамперед Європи. Але, по-перше, категорично заборонив продовжувати цей шантаж вам Китай, країна від якої ви вже абсолютно залежні технологічно та економічно; а по-друге, ви чудово знаєте, що якщо ви все ж наважитеся використати ядерну зброю, то вас особисто, пане Путін, негайно вб'ють. Тож давайте зосередимося на параметрах нашого можливого конвенційного зіткнення.

Китай змінює курс

Щодо Китаю, то я вже не раз відзначав зростаючий протягом трьох – чотирьох останніх місяців потік явно недоброзичливих стосовно путінської Росії заяв, жестів і дій китайського керівництва.

Державний візит Голови Сі, який щойно закінчився, в США переконливо продемонстрував, що йдеться про дуже серйозне коригування зовнішньополітичного курсу КНР, що далеко виходить за рамки російсько-китайських відносин. Сі максимально відверто заявив про своє бажання повернутися до заповіданої Ден Сяопіном виключно успішної для Китаю стратегії конструктивної економічної взаємодії зі США.

Дві перемоги, які Україна подарувала Заходу

Найганебніша картина втечі США з Афганістану, безпорадність НАТО у запобіганні агресії Росії в Україні надзвичайно надихнули свого часу багатьох недоброзичливців Заходу в усьому світі, зокрема й у Китаї. І вони майже мали рацію.

Доля всього світу повисла на волосині у Гостомельській битві. Сталося диво на Дніпрі. Українці відкинули ворога від своєї столиці. У разі падіння Києва престиж США у всьому світі, у тому числі в тихоокеанському регіоні обвалився б повністю. 

П'ятий рік, стікаючи кров'ю, Україна бореться із рашистською ордою. Вона ще не здобула своєї Перемоги. Але вона вже подарувала Заходу дві його історичні Перемоги, осадивши Пу і китайців, що стояли за ним на початку війни:

• дозволила США зберегти статус світової держави;
• фізично прикрила та продовжує прикривати європейців від вторгнення рашистів, які ультимативно вимагали, щоб країни НАТО відступили на лінію Батия-Джугашвілі (максимальне просування улуса Джучі на Захід у 1245 та 1945 роках).

Настав час повертати борги.