Провідні російські компанії звертаються до індійських нафтопереробних заводів із проханням збільшити постачання пального. Білорусь перекидає до Росії рекордні обсяги бензину. На російсько-білоруському кордоні водії стоять у чергах, скуповують каністри та везуть паливо додому. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
А в цей самий час російські мільярдери виводять із країни десятки мільярдів доларів, переводять капітали у криптовалюти, золото, нерухомість і закордонні фонди. Їхні яхти залишають російські води та збираються біля турецького Бодрума – поруч із яхтою самого Володимира Путіна.
Гроші тікають. Яхти тікають. Військові кораблі зникають із Середземного моря. І все це відбувається не через якусь одну санкцію, не через випадкову кон'юнктуру і не через загадковий збіг обставин. Це результат системної роботи України, яка послідовно позбавляє Кремль головного ресурсу для продовження війни – російських нафтових доходів.
"Молочка" для "тіньового флоту"
17 липня у Чорному морі були уражені ще 12 суден російського "тіньового флоту". За 12 діб операції "МоЛоЧКа" під удар потрапили вже 159 суден. Лише за одну добу – 9 суховантажів, танкер, танкер-газовоз і буксир. Із 6 до 17 липня в Азовському морі були уражені 117 одиниць флоту, у Чорному – ще 42. Це вже не поодинокі атаки, а справжній "флотопад".
Росія роками будувала систему обходу санкцій. Вона купувала старі танкери, змінювала прапори, власників і назви суден, вимикала транспондери, проводила перевантаження нафти просто в морі та створювала максимально непрозорі ланцюжки постачання.
Москва була переконана, що море забезпечить їй безкарність. Що можна сховати походження нафти, переписати документи, перевантажити вантаж із судна на судно – і знову отримати гроші для ракет, дронів і війни проти України.
Але тепер "тіньовий флот" перестає бути безпечним активом.
У ніч із 16 на 17 липня під атакою дронів опинилися окупований Крим, Бердянськ і акваторія Чорного моря. Вибухи лунали в Керчі, Сімферополі, Феодосії та Євпаторії.
На території залізничної станції Керч спалахнули масштабні пожежі. За попередньою інформацією, могли горіти склади, ешелони на коліях, нафтобаза "Керч" і район електропідстанції "Керченська". Пожежу також фіксували неподалік Щебетівки, в районі підстанції "Коктебель".
У Бердянську удару могла зазнати енергетична інфраструктура. А в Чорному морі, за попередніми повідомленнями, атакували ще 6 – 7 суден російського "тіньового флоту".
Таким чином Україна тисне одразу на всі ланки російської енергетичної системи. Нафтопереробні заводи не можуть нормально переробляти сировину. Залізнична інфраструктура не може стабільно перевозити паливо. Порти та нафтобази стають небезпечними. Танкери більше не можуть бути впевненими, що безперешкодно доставлять російську нафту покупцям.
Країна-бензоколонка залишилася без бензину
Найбільш принизливим наслідком цієї кампанії стала паливна криза всередині самої Росії. Російські компанії "Роснєфть", "Газпром нєфть" і "Лукойл" звернулися до індійських нафтопереробників із проханням продати їм бензин.
Індія є найбільшим покупцем російської нафти, що постачається морем. Тобто Росія спочатку продає Індії сиру нафту, Індія переробляє її, а потім росіяни змушені просити повернути їм готовий бензин. Це справді історичний розворот. Країна, яка називала себе енергетичною наддержавою, тепер не може самостійно забезпечити власні заправки.
За даними Reuters, щонайменше одна партія індійського бензину вже вирушила до Росії. Йдеться про 42 тисячі тонн пального, яке було завантажене в індійському порту Вадінар, а потім перевантажене з одного судна на інше поблизу Єгипту.
Схема максимально непрозора. Паливо перевозять через трейдерів, використовують перевантаження в морі та змінюють судна, щоб приховати кінцевого отримувача.
Індійські компанії публічно заперечують прямі продажі Росії. Проте російське походження капіталу, трейдерські схеми та рух танкерів свідчать про те, що Москва вже фактично імпортує бензин, вироблений на індійських заводах.
І це лише початок. За оцінками джерел Reuters, майже 40% російських нафтопереробних потужностей можуть не відновити роботу щонайменше протягом двох місяців. І це за умови, що нових українських ударів не буде. А вони будуть.
Саме тому Росія вже шукає не лише бензин. У разі подальшого руйнування НПЗ Москва буде змушена закуповувати за кордоном і дизельне пальне. Тобто держава, яка фінансувала війну за рахунок продажу нафти й нафтопродуктів, поступово перетворюється на імпортера пального.
Лукашенко рятує Путіна за подвійною ціною
Індія – не єдина країна, у якої Росія просить допомоги. У червні Білорусь продала Росії 141 тисячу тонн бензину – рекордний обсяг за всю історію спостережень. Це майже половина всього бензину, який білоруські НПЗ виробляють за місяць.
Але для Росії цих 141 тисячі тонн вистачає приблизно на один день. У літній пік Росія споживає 110 – 115 тисяч тонн бензину щодоби. Тому навіть рекордні поставки з Білорусі не здатні закрити масштаб російського дефіциту.
Лукашенко просто переорієнтовує паливо з інших ринків на Росію. І робить це не лише з політичної любові до Путіна. Білоруський бензин продають у Росії приблизно по 1620 доларів за тонну. Для порівняння, на світових біржах бензин А-95 коштував близько 1100 доларів. Тобто Росія переплачує майже 50%. Путін платить Лукашенку премію за власну безпорадність.
Але навіть за такі гроші Москва не отримує достатньо пального. Російські водії їдуть до Білорусі самі. На кордоні утворюються черги. Люди скуповують металеві каністри, а силовики перевіряють багажники й контролюють, скільки бензину вивозять із країни.
Російська пропаганда пояснює це якістю білоруського пального та туристичним сезоном. Але важко повірити, що сотні автомобілістів раптом вирішили годинами стояти на кордоні виключно через любов до білоруських заправок.
Реальність набагато простіша: бензин у деяких російських регіонах починає зникати. Країна, яка продавала нафту всьому світу, тепер возить пальне в каністрах із Білорусі. Ось так виглядає "вставання з колін" на четвертому році великої війни.
Олігархи зрозуміли: наступними можуть забрати їхні гроші
На тлі паливної кризи, бюджетного дефіциту та падіння економіки російські мільярдери почали масово виводити гроші з країни. За даними Bloomberg, лише з початку 2026 року з Росії могли вивести десятки мільярдів доларів. Точний обсяг оцінити важко, оскільки значна частина операцій проходить через криптовалюти, закриті фонди й непрозорі фінансові структури.
Російські олігархи переводять гроші в золото, іноземну нерухомість, криптовалюти та приватні інвестиційні фонди. Одним із головних напрямків стали країни Перської затоки.
Після початку повномасштабного вторгнення багато російських бізнесменів були змушені повернути активи до Росії. Західні санкції заморозили частину їхніх статків, а компанії Кремль змусив перереєструвати всередині країни.
Путін тоді фактично запропонував олігархам угоду: повертайте гроші додому, підтримуйте державу – і ми вас захистимо. Тепер з’ясувалося, що найбільша загроза для їхнього майна перебуває саме всередині Росії.
Із 2024 року Кремль посилив кампанію конфіскацій. Активи забирають у бізнесменів із подвійним громадянством, колишніх чиновників і тих, чия політична лояльність викликає сумніви.
Водночас війна потребує дедалі більше грошей. На закритій зустрічі Путіна з бізнесом пролунала пропозиція змусити великі компанії зробити масштабний внесок у фінансування війни. Для олігархів це стало ще одним сигналом: їхні статки більше не належать їм.
Сьогодні Кремль може попросити "добровільний внесок". Завтра – запровадити новий податок. Післязавтра – порушити кримінальну справу й конфіскувати компанію. Саме тому капітали тікають. Російські мільярдери, можливо, не готові відкрито виступити проти Путіна. Вони не виходять на площі й не закликають завершити війну. Але вони голосують грошима. І цей фінансовий вотум недовіри набагато красномовніший за будь-яку політичну заяву.
Якщо найбагатші люди Росії виводять гроші за кордон, це означає, що вони не вірять ані в перемогу Путіна, ані в стабільність режиму, ані в майбутнє російської економіки. Вони готуються до найгіршого.
Мосбіржа падає, "Газпром" повернувся у 2008 рік
Паніку російської еліти легко пояснити, якщо подивитися на стан ринку. 16 липня індекс Московської біржі обвалився на 5,7% і вперше з жовтня 2022 року опустився нижче 2000 пунктів. Від березневого максимуму російський ринок утратив понад 31%.
Падали акції VK, "Полюса", "Сургутнафтогазу", "Русала" та інших великих компаній. Але найбільш показовою стала ситуація з "Газпромом". Акції російського газового гіганта опускалися до 83,98 рубля – нижче за мінімум, зафіксований під час світової фінансової кризи 2008 року.
Фактично за роки правління Путіна, попри трильйони доларів нафтових і газових доходів, головна енергетична компанія Росії повернулася до вартості вісімнадцятирічної давності. Це і є реальний економічний підсумок путінського "величия".
Водночас дефіцит російського бюджету може перевищити офіційний план більш ніж на трильйон рублів. Витрати зростають, доходи не встигають за ними, а війна потребує дедалі більше ресурсів. Кремль має лише кілька способів закрити цю діру: підвищувати податки, друкувати гроші, скорочувати цивільні видатки або забирати капітали в бізнесу.
Тому олігархи й тікають першими. Вони чудово розуміють, що рано чи пізно Путін прийде по їхні гроші.
Яхтова евакуація російської еліти
Російські мільярдери виводять не лише капітали, а й яхти. Біля турецького Бодрума зібралися судна Романа Абрамовича, Олега Дерипаски, Вагіта Алекперова, Андрія Костіна, Іскандара Махмудова й Олександра Несіса.
Поруч перебуває і 71-метрова яхта Victoria вартістю близько 30 мільйонів доларів. Формально вона пов'язана зі структурами Геннадія Тимченка, але розслідувачі встановили, що нею користується оточення Путіна, зокрема Аліна Кабаєва та її друзі. Наприкінці червня Victoria залишила Сочі й попрямувала до Туреччини.
Найближче до неї – приблизно за 800 метрів – стоїть яхта Романа Абрамовича Rhea. Неподалік розташовані судна голови ВТБ Андрія Костіна, власника "Лукойлу" Вагіта Алекперова й інших російських мільярдерів. Відстань між яхтами російської еліти – від кількох сотень метрів до приблизно 150 кілометрів.
Це схоже на неофіційну евакуацію. Російські бізнесмени більше не вважають безпечними ані російські порти, ані Чорне море, ані навіть власні зв'язки з Кремлем. Вони відводять яхти туди, де українські дрони не дістануть їх так легко, а російська держава не зможе так швидко конфіскувати майно.
Сам Путін робить те саме. Людина, яка переконувала росіян у неминучій перемозі, ховає свою яхту біля турецького курорту. Дуже символічний образ режиму: населення стоїть у чергах за бензином, економіка падає, бізнес виводить капітали, а президентська яхта рятується біля п'ятизіркового готелю.
Росія залишилася без кораблів у Середземному морі
На тлі скупчення приватних яхт біля Туреччини російських військових кораблів у Середземному морі взагалі не залишилося. Уперше з 2013 року Росія втратила безперервну військово-морську присутність у регіоні.
Причин кілька.
Туреччина після початку повномасштабної війни закрила протоки для військових кораблів, через що Чорноморський флот утратив можливість нормально проводити ротацію.
База в сирійському Тартусі поступово втрачає військове значення й перетворюється на обмежений логістичний вузол. Після падіння режиму Башара Асада Росія вивела із Сирії значну частину техніки й особового складу.
Тепер російські кораблі, які хочуть потрапити до Середземного моря, повинні виходити з Північної Європи, обходити весь континент і шукати країни, готові забезпечити їх пальним, ремонтом і логістикою. Це дорого, складно й політично проблемно.
Частина російських військово-морських сил після ударів у Санкт-Петербурзі зайнята захистом російських об'єктів.
Інші кораблі супроводжують судна біля Великої Британії.
Окремі ресурси, за оцінками аналітиків, доводиться витрачати навіть на охорону яхти Путіна.
Колись Москва хвалилася глобальною присутністю флоту. Тепер її військових кораблів у Середземному морі немає, зате біля Бодрума стоїть ціла флотилія яхт наляканих олігархів.
Гроші, бензин і кораблі — це одна війна
Усі ці історії можуть здаватися окремими. Удари по НПЗ. Атаки на танкери. Пожежа в Керчі. Дефіцит бензину. Імпорт пального з Індії та Білорусі. Падіння Мосбіржі. Втеча капіталів. Яхти біля Туреччини. Відсутність російського флоту в Середземному морі.
Насправді це частини одного процесу. Україна поступово позбавляє Росію здатності конвертувати нафту у війну.
Спочатку російська нафта стає складнішою та дорожчою в перевезенні. Потім танкери тіньового флоту перетворюються на ризикові активи. Після цього НПЗ не можуть стабільно виробляти паливо. Усередині країни виникає дефіцит бензину. Бюджет утрачає доходи. Ринок падає. Кремль починає витрушувати гроші з бізнесу. Олігархи виводять капітали та майно за кордон.
Це економічна ланцюгова реакція. І вона вже почалася.
Путін може ще довго говорити про стабільність. Російська пропаганда може називати черги на заправках туристичним сезоном. Державні телеканали можуть пояснювати втечу яхт звичайними літніми маршрутами. Але гроші не вірять пропаганді. Капітал завжди біжить першим. Сьогодні російські мільярдери рятують гроші й яхти. Завтра вони можуть почати рятувати вже самих себе.
Путін будував систему, в якій кожен був зобов'язаний йому всім: посадою, бізнесом, свободою і життям. Але диктатури тримаються лише доти, доки диктатор здатний гарантувати елітам гроші та безпеку.
Путін більше не гарантує ані першого, ані другого. Він просить бензин у Індії та Білорусі. Його фондовий ринок валиться. Його бюджет розриває дефіцит. Його олігархи ховають гроші. Його яхта залишає Росію. Його військових кораблів немає в Середземному морі.
Росія ще має ракети, армію та ресурси для продовження терору. Недооцінювати ворога не можна. Але напрямок руху вже очевидний.
Україна не просто обороняється. Вона системно підпалює економічний фундамент російської війни. Так званий тіньовий флот більше не почувається невидимим. Нафтопереробка більше не є недосяжною. Російський бізнес більше не довіряє Путіну. А енергетична наддержава вже купує бензин за кордоном.
Ми встоїмо.
Москва ляже.
А "флотопад" триватиме.