Все тому, що реакція населення на такі неординарні дії влади може бути вкрай непередбачуваною. Тому вперед висунули нікому непотрібного Зюганова – подивитися, як відреагують на такі публічні заяви. Про це пише Костянтин Машовець.

Читайте також Українські бійці виживають частіше за російських․ У чому секрет?

Вибір без вибору: Кремль опинився у дуже неприємній ситуації

У цьому сенсі останні пасажі Соловйова про "необхідність самопожертви та самообмежень", які він видав у своїх програмах, також не випадкові. Так само як і зняття Держдумою обмежень на подальше нарощування держборгу.

Кремль явно готує державну суперпозику з одночасним нарощуванням грошової маси у країні. Кремлю терміново потрібні гроші, багато грошей. Причому, тут і зараз.

Середньостатистична мотострілецька бригада (полк) російського війська на добу потребує від 1,5 до 4,5 мільйона доларів (залежно від типу та інтенсивності бойових дій). Це приблизно 800 тонн вантажів на добу (а в пікові моменти – до 1000 – 1200 тонн). Це все – за найбільш скромними підрахунками.

Але більшість російських бригад зараз далеко не "середньостатистичні" – вони набагато більші ніж стандартні, які складаються з 3 – 3.5 тисяч особового складу. Ба більше, вони ще й бувають не тільки мотострілецькі, а й, наприклад, артилерійські, які потребують значно більше грошей.

Додайте до всього цього систему управління (штаби всіх рівнів), дальню авіацію, флот, РВСН, повітряно-космічні війська, зокрема й ПВО\ПРО, низку інших силових відомств, й отримаєте загальну добову норму витрат на війну.

Тому цілком можливо, що наприкінці цього літа – на початку осені Кремль опиниться перед необхідністю зробити дуже неприємний для себе вибір: або припинити війну у будь-який спосіб, або зробити три вкрай непопулярні речі, причому одночасно, бо інакше ефекту не буде. Мовиться про:

  • реквізицію всіх або більшості банківських заощаджень свого населення (а цілком можливо, що й підприємств);

  • черговий етап мобілізаційного розгортання;

  • різке та суттєве "підкручування гайок" для свого населення, причому не тільки в інформаційно-технологічному сенсі, а й у фінансово-соціальному – починаючи з освіти та медицини, закінчуючи різноманітними цільовими федеральними програмами підтримки населення.

Ще у 2022 році, коли стало очевидно, що бліцкриг в Україні у Володимира Путіна не вийшов, я писав, що Кремль, скоріш за все, перейде до стратегії "мобілізаційної гонитви" (тобто – війни на виснаження). Й це стане його фатальною помилкою у порівнянні з тим, щоб вийти з війни ще у 2022 році.

Рух у бік власної поразки для Кремля може коливатися у часі та термінах (наприклад, зараз він очевидно прискориться із розширенням можливостей України атакувати противника на стратегічну глибину), але напрямок явно залишиться незмінним.

Знову помилка в оцінювані вихідних параметрів. Кремль явно переоцінив власні спроможності щодо ведення тривалоʼ війни з противником, який вперто, наполегливо і достатньо винахідливо, обороняється.