"Коли не в усьому грамотний президент Віктор Андрійович Ющенко розмірковує про предмет, про який не знає. Має право. Так! Але тільки в приватному порядку. Як людина на прізвище Ющенко. Як громадянин України. Але не як перша особа — в політиці. І тут моя думка досить зрозуміла: президенти повинні займатися державними справами, а історики — історією", — сказав Едуард Радзінський.
Історик навів також приклад Росії, де президентська влада впливає на історичні дослідження.
"Зараз історією зайнялися президенти. І тут вже лихо самій історії! Нині в Росії створена „спеціальна комісія“ при президентові — з питань історії. І це, мабуть, уперше: представники неісторичних відомств, таких як ФСБ, беруть участь разом із деякими фахівцями у „питаннях історії“. Останнім часом в якості прикладу наводжу один портрет, який висить у Кремлі на видному місці. Портрет Петра Великого. З точки зору Володимира Володимировича Путіна, це, очевидно, зразок для наслідування? А з точки зору не менш шановної людини, Льва Миколайовича Толстого, саме Петро — дегенерат і нелюд. І я б тут дав просту пораду: читати... Читати історію, а не казки", — порадив історик.