Польщі загрожує Росія

Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Чотири F-16 і жодного пострілу: де починається готовність Польщі збивати російські ракети 

У Польщі після нічної атаки Росії по Україні знайшли вирву діаметром близько десяти метрів та уламки невідомого об'єкта. За попередніми повідомленнями польських медіа, це могла бути російська ракета, ймовірно Х-101. Об'єкт залетів у повітряний простір країни НАТО. На його перехоплення підняли чотири польські винищувачі F-16. 

За шість хвилин він пролетів приблизно 90 кілометрів територією Польщі, а потім нібито "зник із радарів". Насправді ж він нікуди не зник. Він упав на польській території. 

І тут виникає дуже просте питання: де саме починається готовність Польщі захищати власне небо? 

Ракету бачили, винищувачі підняли, але не збили

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що польські сили були готові збити об’єкт, якби він продовжив політ. А перші 90 кілометрів не рахуються? 

Чотири винищувачі піднялися в небо для перехоплення однієї ракети. Польські військові її бачили, відстежували, розуміли, що вона порушила кордон країни НАТО. Але в результаті об'єкт спокійно впав на польській території. То де мала пролягати межа, після якої його нарешті дозволили б знищити? Біля Любліна? Над житловими будинками? На підльоті до Варшави? Чи вже поблизу кордону з Німеччиною? 

Поки польська влада пояснює, за яких умов могла б відкрити вогонь, російська ракета вже залишила після себе десятиметрову вирву. Цього разу – у незабудованій місцевості, приблизно за два кілометри від найближчих будівель. Але наступного разу вона може впасти не в полі. 

Польська ППО пережила "важку ніч" 

Міністр оборони Польщі заявив, що польська протиповітряна оборона пережила надзвичайно важку ніч. Хочеться нагадати, що цієї ж ночі справді важко було жителям Києва, Кривого Рогу, Львова, Миколаївщини, Івано-Франківщини та інших українських регіонів. Особливо важко було людям у прифронтових містах, які живуть під російськими обстрілами не шість хвилин, а роками. 

У Польщі підняли винищувачі, увімкнули на десять хвилин повітряну тривогу, поспостерігали за польотом ракети, а потім знайшли місце її падіння. В Україні в цей час ракети руйнували будинки та вбивали людей. 

Саме Україна щодня показує, що означає насправді переживати важку ніч поруч із державою-терористкою. І саме українські військові сьогодні знищують більшість тих ракет і дронів, які потенційно могли б полетіти далі – у Польщу, Румунію, Словаччину чи інші держави Європи. 

Україна захищає не лише себе 

Дональд Туск після інциденту визнав очевидне: безпека Польщі безпосередньо залежить від того, наскільки ефективно Україна може захищати свій повітряний простір. Якби українські військові мали більше зброї, про яку просили партнерів, можливо, ця ракета взагалі не долетіла б до Польщі. Це важливе визнання. Але його недостатньо. 

Україна вже неодноразово пропонувала Польщі та іншим членам НАТО спільно захищати небо над західними областями. Польські винищувачі й системи ППО могли б знищувати російські цілі ще до того, як вони перетнуть кордон Альянсу.

Це не означає, що Польща "вступає у війну". Це означає, що Польща захищає себе. Бо ракета, яка летить над Волинню у напрямку польського кордону, становить небезпеку не лише для українців. І події цієї ночі це вкотре довели. 

Справжній ворог залишає вирви, а не говорить з акцентом 

Особливо абсурдно ця історія виглядає на тлі чергового загострення українсько-польських відносин. Поки частина польських політиків знову заробляє рейтинги на історичних суперечках, а радикали шукають ворогів серед українських біженців, російські ракети безперешкодно перетинають кордон Польщі. 

Українців у польських містах б'ють через мову та акцент. Їх звинувачують у всіх можливих проблемах. Політики вкотре повертаються до подій 80-річної давнини, наче саме вони сьогодні створюють загрозу польським містам. А тим часом справжній ворог прилітає з Росії та залишає на польській землі вирви. Не український акцент загрожує безпеці Польщі. Не українські прапори. Не українські біженці.

Наступні 100 днів вирішать не лише долю України

Дональд Туск заявив, що наступні 100 днів можуть багато що вирішити у війні.

Але вони можуть вирішити не лише долю України.

Вони покажуть, чи здатне НАТО насправді захищати власний повітряний простір. Чи готові європейські країни діяти до того, як російські ракети почнуть падати на житлові квартали їхніх міст. Чи зрозуміли вони нарешті, що підтримка України – це не благодійність і не жест доброї волі.

Це інвестиція у власну безпеку.

Польща зараз має зробити вибір. Вона може й надалі сперечатися з Україною через історію, дозволяти політикам розпалювати ненависть і спостерігати, як чотири F-16 літають навколо однієї російської ракети.

А, може, разом з Україною будувати спільний захист неба, передавати більше зброї та знищувати російські цілі ще до того, як вони залишать нові вирви на польській території.

Тому що наступного разу фрази про "готовність збити, якби ракета продовжила політ" може бути вже недостатньо.