Восени цього року Росія посилила удари по українській інфраструктурі, зокрема взялася за мости через Дніпро. Для Києва це особливо небезпечний сценарій: від надійного сполучення між Правим і Лівим берегами залежить не лише щоденний рух мільйонів людей, а й робота міської логістики та критичних служб.
На тлі цих подій у Мінінфраструктури оголосили про підготовку проєкту тунелю під Дніпром. Втім, чи справді такий масштабний проєкт можна реалізувати в нинішніх умовах і чи виправдані витрати на нього – питання відкрите.
Чи справді тунель стане надійною альтернативою мостам, скільки років і коштів може потребувати його будівництво та чи не ризикує Київ отримати ще один наддорогий проєкт без чіткого обґрунтування – розбирався 24 Канал.
популярні відео
Як Кремль прагне "розділити" Київ
Ще на початку жовтня інтенсивність російських атак по мостах столиці досягла ледь не піку – в цей час буквально за 3 дні окупанти обстріляли споруди 6 разів. Тоді у американській газеті The New York Times зазначали, що київські мости мають стратегічне значення для столиці, адже забезпечують щоденний рух між двома берегами Дніпра.
Мер Києва Віталій Кличко демонструє наслідки російських ударів по одному з мостів в столиці – дивіться відео:
На Лівому березі розташовані великі житлові масиви, де мешкає близько мільйона людей, тоді як на Правому зосереджена значна частина державних установ і підприємств. Тож пошкодження переправ може порушити не лише звичне пересування містян, а й роботу важливих міських структур.
Атаки на мости – лише частина ширшої кампанії Росії проти української інфраструктури. Під ударами опиняються енергетичні об'єкти, залізниця, промислові підприємства, склади, дата-центри та медична логістика.
У такій ситуації порушення сполучення через Дніпро може мати наслідки далеко за межами транспортних заторів: столичними мостами перевозять продукти, обладнання та інші необхідні вантажі, які мають безперебійно потрапляти з одного берега на інший.
Остання атака відбулася в ніч проти 17 листопада 2026-го року. За словами Володимира Зеленського, росіяни спрямували чотири балістичні ракети по Південному мосту та ще три – по Північному. Після влучань рух обома переправами тимчасово обмежили, що спричинило транспортний колапс на низці столичних магістралей. Згодом рух частково відновили.
Хто ініціював проєкт тунелю і до чого тут американці
На тлі цього виникає ідея будівництва тунелю під Дніпром у Києві, яку публічно порушив народний депутат Олександр Качура під час "години запитань до уряду". Серед аргументів на користь проєкту він назвав постійні російські удари по столичних мостах і необхідність створити альтернативне сполучення між берегами.
Сьогоднішні нічні удари по Південному та Північному мостах вкотре підтверджують, наскільки нагальним є цей проєкт. Діяти потрібно терміново! Від надійного сполучення між берегами залежать життя людей, робота економіки та військова логістика, – написав Качура у дописі у Facebook.
Згодом про підготовку до будівництва заговорили й на урядовому рівні. Міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник провів робочу нараду, присвячену потенційному тунелю під Дніпром. За його словами, постійні російські атаки на мости змушують шукати альтернативні маршрути та посилювати стійкість транспортної системи столиці.
Ворог не припиняє бити по мостах столиці, тому маємо створювати альтернативні маршрути та посилювати стійкість транспортної системи. Це стратегічне рішення, яке впливає не лише на щоденні поїздки людей, а й на роботу підприємств та міську логістику. Підготовку такого проєкту потрібно починати вже зараз
До обговорення залучили й американську компанію Robbins, яка спеціалізується на виробництві тунелепрохідницького обладнання. Її представники обговорили з українською стороною можливі технологічні рішення та подальші кроки. Компанія, за інформацією Качури, готова надати обладнання, навчати українських фахівців і забезпечити технічний супровід робіт.
Народний депутат також оприлюднив офіційний документ, у якому мовиться про пропозицію щодо будівництва тунелів в Україні. Однак участь американців на цьому етапі не означає, що проєкт уже погоджений, профінансований чи готовий до реалізації. Поки що йдеться про попередні консультації та опрацювання технічних можливостей.
Чому кількох місяців недостатньо для будівництва
Окрему дискусію викликали терміни будівництва. Олександр Качура заявляв, що реалізація проєкту може тривати лише кілька місяців. Після критики таких оцінок депутат уточнив, що мав на увазі саме прохідницькі роботи.
Це не роки, це вираховується місяцями реалізація цього проєкту, тому що от вони мають такі технології
У листі від віцепрезидента Robbins, який опублікував нардеп, справді фігурують терміни від 3 до 12 місяців. Однак є важлива деталь: це орієнтовна тривалість саме прохідницьких робіт, а не всього циклу будівництва. Перед тим потрібно визначити маршрут і параметри тунелю, провести геологічні та гідрогеологічні дослідження, підготувати техніко-економічне обґрунтування, а також знайти фінансування.
Сам міністр Калашник повідомляв, що Robbins має надати пропозиції щодо необхідних досліджень, обладнання та потенційних партнерів. На їхній основі українська сторона зможе перейти до детальніших технічних і фінансових розрахунків.
Водночас експерт із транспортного планування Дмитро Беспалов для 24 Каналу повідомив, що говорити про будівництво за кілька місяців передчасно. За його словами, американська компанія не обіцяла звести тунель у такі строки – вона лише оцінила час, за який її обладнання потенційно може пройти необхідну відстань.
При цьому вони не бачили ще ні геології, ні гідрогеології. Нічого. Будівництво такого тунелю, найімовірніше, за середньосвітовими мірками триватиме десь 5 – 10 років. Тобто в поточній ситуації воно навряд чи зможе нам допомогти
Експерт також закликає не відволікати обмежені інженерні та фінансові ресурси на довгострокові проєкти, які не дадуть швидкого результату. На його думку, зараз пріоритетом має залишатися відновлення та ремонт наявних капітальних мостів.
Скільки коштуватиме тунель і чому виникла суперечка щодо фінансування
Не менш важливе питання – вартість. Микола Калашник оцінював будівництво найпростішого автомобільного тунелю без лінії метро приблизно від 500 мільйонів євро. Також він повідомляв про попередні переговори з Європейським інвестиційним банком щодо можливого залучення 100 мільйонів євро на початок реалізації проєкту.
Оскільки самостійно профінансувати таке будівництво з українського бюджету буде складно, влада розглядає участь українських, європейських та американських партнерів.
На цьому тлі до Калашника є певні питання й невідомо, чи буде він і далі міністром, адже він опинився у центрі уваги через операцію Карфаген. Зокрема, скандальний підприємець Владислав Соколов (саме той, який у своєму пентхаусі мав живого крокодила і не мав гальм у соцмережах) звинуватив міністра у невиконанні фінансових домовленостей ще з часів, коли Калашник очолював Київську ОВА, а компанії Соколова брали участь у будівництві захисних споруд для енергетичних об'єктів. Очевидно, що Калашник усе заперечує. Однак "олії у вогонь" додав і його колишній заступник Руслан Олійник, який заявив, що міністр добре знайомий з Соколовим і саме він провалив будівництво захисних споруд на Київщині.
У киян, навчених історіями з численними столичними довгобудами, такими як метро на Троєщину та Виноградар, Подільський міст, Дарницький залізничний вокзал тощо, саме на питанні про гроші традиційно активується скепсис.
Оцінка у 500 мільйонів євро вже стала приводом для суперечки про те, чи не є майбутній тунель надто дорогим для України. Блогер Юрій Ніколов звернув увагу на норвезький проєкт автомобільного тунелю завдовжки 27 кілометрів, будівництво якого оцінюють у 2,4 мільярда доларів. За його підрахунками, це приблизно 90 мільйонів доларів за кілометр. При цьому споруда має проходити на глибині близько 400 метрів.
На цьому тлі оцінка українського проєкту, на думку журналіста, виглядає непропорційно високою. Ніколов умовно враховує ширину Дніпра в Києві, додає до неї довжину під'їздів і виїздів та отримує приблизно 300 – 600 мільйонів доларів за кілометр тунелю. Він наголошує на контрасті: йдеться про споруду під відносно мілководною річкою, а не на глибині сотень метрів.
Однак його розрахунок є умовним: він ґрунтується на припущеннях про довжину тунелю та під'їздів, а не на готовому проєкті й детальному кошторисі. До того ж їх робить блогер, який не сильно розбирається в питанні (що й сам визнає).
Урбаніст Дмитро Макогон вважає таке порівняння некоректним. Він пояснює, що вартість інфраструктурних об'єктів залежить не лише від їхньої довжини, а й від геології, технологій, супутньої інфраструктури та вимог до будівництва. На його думку, не можна зіставляти два проєкти лише за ціною одного кілометра, якщо умови та обсяг робіт відрізняються.
Для пояснення Макогон наводить приклад із будівництвом житла. За його словами, антикорупційні активісти свого часу просили його порівняти вартість державного житла з цінами у приватних новобудовах. Але виявилося, що вони зіставляли готові квартири з оздобленням із житлом на стадії котловану або каркаса, яке продають інвесторам із певними ризиками. До того ж державне будівництво передбачає інші вимоги до документації.
Рівень порівняння тут ще нижчий. Так, в Норвегії будують багато тунелів, бо це там простіше, бо така геологія і відповідно розвинулась індустрія. Я думаю 500 млн, яку озвучили за тунель під Дніпром, це вартість зі стелі і насправді буде більше. Але зраду можна вже порозганяти
Тож наразі суперечка точиться навколо цифри, яка ще не спирається на повноцінний проєкт. Щоб оцінити, наскільки обґрунтованими є 500 мільйонів євро, потрібні результати геологічних досліджень, техніко-економічне обґрунтування та детальний кошторис. Без них і заяви про надмірну дорожнечу, і запевнення в доцільності витрат залишаються передчасними.
Чому інші варіанти переправи не спрацюють
Попри усі дискусії, тунель розглядають не лише як потенційний спосіб убезпечити транспортне сполучення столиці, а й як довгострокову інфраструктурну альтернативу мостам.
Радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій "Флеш" Бескрестнов вважає, що Києву такий об'єкт справді потрібен. Водночас він визнає: за підтримки міжнародних партнерів будівництво може тривати кілька років.
Але що робити, якщо мости зазнають критичних пошкоджень раніше? Серед можливих тимчасових рішень називають поромні та понтонні переправи. Бескрестнов, однак, скептично оцінює їхню ефективність у масштабах великого міста.
За його словами, поромна переправа може бути лише аварійним рішенням для перевезення критично важливих вантажів, адже її пропускна здатність буде вкрай низькою. Крім того, для роботи потрібні берегові пірси та під'їзні шляхи – об'єкти, які залишатимуться вразливими до ракетних ударів і безпілотників.
Понтонна переправа також потребує окремих під'їздів і транспортних розв'язок. Навіть якщо її вдасться швидко облаштувати, це не гарантує стабільної роботи під час атак. Як зазначає Бескрестнов, достатньо одного влучання дрона-камікадзе Shahed, щоб вивести таку конструкцію з ладу.
Безумовно, аварійний сценарій для військових має бути, і добре, що про нього думають
Водночас він застерігає: якщо ворог зможе знищити всі київські мости, понтонні та поромні переправи також опиняться під ударом. Тому розглядати їх як повноцінну заміну мостам не варто. Стійкість транспортної системи, на його думку, залежить передусім від захисту неба – посилення протиповітряної оборони та засобів радіоелектронної боротьби.
Тунель під Дніпром справді може стати для Києва важливою альтернативою мостам, але між гучною ідеєю та її реалізацією – роки роботи, складні інженерні рішення й сотні мільйонів євро. Поки немає результатів досліджень і прозорого кошторису, складно оцінити, наскільки виправданими будуть такі витрати. Водночас відкладати питання транспортної стійкості столиці теж не можна. Тож залишається чекати, чи перейде ця ініціатива від гучних заяв до конкретних розрахунків і реальних будівельних робіт.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі