Надворі був 1982 рік, коли Чавес разом з однодумцями створив підпільну організацію. Зразком для військового-соціаліста були різноманітні таємні офіцерські об’єднання, як-от "Вільні офіцери-юніоністи" Каддафі або ж єгипетські "Вільні офіцери" Насера. Заколотники планували свої дії упродовж десяти років. Виступити вирішили 4 лютого 1992 року.
Та перша революція Чавеса була приречена на провал. Офіцери погано поінформували мирне населення про свої цілі. Більше того, багато військових, які обіцяли Чавесу підтримку, в останній момент відмовилися від своїх обіцянок. Тому путч протривав заледве чотири години, а Чавес із соратниками потрапив до в’язниці.
Через 4 роки, коли самого Чавеса намагалися скинути путчисти, вдячний народ відбив свого лідера у заколотників. З того часу Чавес міцно закріпився на найвищому щаблі венесуельської владної драбини. Щороку він лише збільшував свої повноваження. При цьому збагачення тепер уже екс-революціонера не цікавило взагалі. Він хотів лише влади, хотів тримати руку на пульсі світу і постійно відчувати свою велич і значущість для народу.