Попри надзвичайно складні умови, Україна не здається у прагненні знайти вбивць і притягнути їх до відповідальності.
До теми Шанс захистити інших: чому Україні потрібен День пам'яті страчених військовополонених
Цинічні відповіді посадовців
Наша спільнота ініціювала брифінг "Злочин без покарання", на який запросила представників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Української Гельсінської спілки з прав людини, Медійної ініціативи за права людини та Регіонального центру прав людини.
Зосереджусь на аспекті співпраці між нами, державою та суспільством загалом.
Одразу варто зазначити, що ми займаємося однією з ключових тем російсько-української війни, а саме темою катувань і страт у російському полоні, співпрацюємо з нашою державою. Проте є низка недоліків, які треба усунути, щоб наша співпраця була значно ефективнішою.
Брифінг ГО "Спільнота родин Оленівки" / Фото Укрінформ
Перше, що спадає на думку, коли згадую про негативні моменти у нашій співпраці – це неетичне ставлення деяких представників держави до учасниць нашої спільноти. Наприклад, часто від представників влади у різних варіаціях звучить фраза: "Ми не виділяємо поранених в тому чи іншому населеному пункті". Так вони відповідають, коли до них звертаються родини захисників, що вижили після масової страти в Оленівці.
Навіщо це казати родинам? Навіщо так цинічно формулювати? Я б дуже хотіла, щоб до родин не вживали слова на кшталт: "А ви хотіли, щоб усі на "Азовсталі" загинули?". Це неетично, і точно не личить представникам держави, якщо їхнім посадовим обов'язком є спілкування з родинами наших захисників.
Одразу зауважу, що є багато людей, котрі фахово й ввічливо ведуть із нами комунікацію. Але негативних прикладів теж, на жаль, не мало.
Темі страт українських полонених потрібен резонанс за кордоном
Одним з основних і поки що проблемних аспектів є наша діяльність на міжнародному напрямку. Міжнародний тиск на Росію можливий тоді, коли ми багатовекторно будемо показувати й розповідати світові безпосередньо про те, які злочини Росія вчиняє проти нас.
Читайте також Путін створює власну армію
Без потужної інформаційної підтримки з боку держави ми не можемо реалізувати цю діяльність. Поки що існування теми російських воєнних злочинів в Оленівці близьке до нуля у світових ЗМІ.
За рік своєї діяльності ми досягли лише однієї співпраці, яка була якісною в інформаційній площині. Маю на увазі нашу робочу поїздку до Швейцарії у вересні, про яку вийшли статті у 19 швейцарських ЗМІ. Ми спільно з представниками Координаційного штабу та двома звільненими з полону військовослужбовцями виступили тоді з промовами в ООН та Федеральному палаці Швейцарії, провели дискусії із представниками МКЧХ та Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії. Зустрілися з послом України та постійним представником України у Женеві. Але, звичайно, системною роботою одну поїздку важко вважати.
Зауважте Росгвардію посилюють зброєю: для росіян це може означати лише одне
Ми відчуваємо сильну підтримку українського суспільства. Але, на жаль, не відчуваємо підтримки від іноземних суспільств, адже ми з ними майже не комунікуємо через відсутність системної співпраці з державою у цьому напрямку.
Темі страт у полоні російських окупантів потрібен значний резонанс не лише в Україні, а і за її межами. Адже саме цей резонанс великою мірою впливатиме на міжнародне розслідування та міжнародні суди, що є обов'язковим для притягнення воєнних злочинців до відповідальності.
Авторка колонки Олександра Мазур, редакторка громадської організації "Спільнота Родин Оленівки".