Рік окупації Криму: ціна російського патріотизму

Зрозуміло, що такі "опитування" не можна вважати репрезентативними. Але вони є показові. Безумовно, випустити в ефір якісь думки, окрім захоплено-схвальних, російське телебачення не могло. Тому на всіх каналах люди різного віку розказували про те, що за останній рік їхнє життя різко змінилося. За якими конкретно пунктами – історія замовчує. Але сам факт того, що вони тепер живуть в Росії, за словами "опитаних", робить їхнє життя набагато веселішим.

Втім, любов до Росії має конкретну ціну. У випадку Криму – вона вимірюється мільярдами. РФ зробила все можливе, щоби економічні проблеми мешканці півострова відчули в останню чергу – анексований півострів став найбільш дотаційним регіоном країни, випередивши Чечню, яка тривалий час була в авангарді регіонів, що підтримувалися за рахунок федерального бюджету.

За даними російського Мінфіну, у 2014 році російська влада витратили на півострів 125 млрд руб (більше 2 млрд доларів). Переважна більшість російських регіонів не може мріяти навіть про половину подібної суми. Цього року на підтримку півострова планують виділити ще як мінімум 100 млрд. І знову Крим випередить Чечню за рівнем затратності. Так, наприклад, в 2015 році з федерального бюджету на дотації для забезпечення збалансованості бюджету Криму буде виділено 17,677 млрд рублів, для бюджету Севастополя — 5,599 млрд, а для бюджету Чеченської Республіки — 20,669 млрд.

Левову частку коштів витратили на забезпечення зарплати бюджетникам та пенсії. Найбільше пощастило військовим пенсіонерам, правоохоронцям, військовослужбовцям за контрактом, лікарям та вчителям. Так, військовослужбовці за контрактом можуть розраховувати, залежно від вислуги, на 20-50 тисяч рублів (від 333 до 833 доларів) на місяць, лікарі – на 34 тисячі рублів (трохи більше 566 доларів), вчителі – на 24 тисячі рублів (майже 400 доларів). На тлі такого зростання, представники цих категорій навіть не одразу помітили зростання цін, і це при тому, що за інформацією Кримстату, загальний індекс зростання цін на півострові склав 130%. Однак так із збільшенням зарплатні пощастило не всім – переважна більшість "мирних" спеціальностей оплачується на рівні 5-6 тисяч рублів (80-99 доларів) на місяць і не більше.

Що ж стосується продукції, яка пропонується мешканцям півострову на прилавках магазинів, — переорієнтації постачань не відбулося. Продукти лишилися переважно українськими, але тепер вони завозяться на півострів практично контрабандою і коштують щонайменше вдвічі дорожче.

Решта коштів з бюджету були витрачені на забезпечення електроенергією, тепло- і водопостачання, будівництво, транспорт та підтримку зайнятості.

У наступні роки основні витрати Росії на Крим будуть спрямовані на зведення та модернізацію інфраструктурних об'єктів. Один з найважливіших проектів, на думку російського керівництва, — будівництво транспортного переходу через Керченську протоку. На нього до 2020 року планується витратити більше третини всіх запланованих витрат на Крим — 247 мільярдів рублів (трохи більше 4 млрд доларів). За попередніми розрахунками, на 1 км Керченського переходу буде потрібно, за нинішнім курсом, 173 млн доларів. Коли почнуться роботи — ціна кілометру може значно зрости. З урахуванням того, що жорсткий контроль за освоєнням коштів при реалізації проекту буде відсутній — суму спокійно можна збільшити щонайменше у двічі.

Таких прямих коштів, які вливаються у Крим (без урахування дотичних витрат держбюджету, наприклад, на організацію екскурсій до Криму пенсіонерів та бюджетників) цілком достатньо для того, щоб більшість кримчан проігнорувала численні утиски прав людини і знищення будь-якого інакомислення. На території півострову дуже популярна, нав’язана російськими ЗМІ, думка по те, що Путін врятував Крим від долі Донбасу. Про те, що війна там є прямим наслідком "кримської весни" — думати не прийнято. Як і про те, що тепер кримчанам зроблено щеплення терпимості до спотворених духовних цінностей "русского мира" — героїзації зради, абсолютної правоти сильного та права на фізичне знищення того, хто слабший за тебе.