У Зеленського розкрили, як Україна зламає спробу Білорусі розтягнути фронт
Білорусь залишається одним із потенційних напрямків, через який Росія може спробувати розтягнути українську оборону. Лукашенко при цьому продовжує погрожувати Києву, хоча від початку повномасштабної війни його територія вже була плацдармом для російського вторгнення.
Радник Офісу Президента Михайло Подоляк в ефірі 24 Каналу пояснив, як Україна оцінює ризики з боку Мінська. За його словами, сценарій провокацій не виключають, але відповідь на будь-який рух буде зовсім іншою, ніж у 2022 році.
Дивіться також Проведення виборів та внутрішні чвари: який план має Кремль на випадок заморозки війни
Білорусь як плацдарм для Росії
Лукашенко намагається відкидати будь-яку відповідальність за війну, але саме територія Білорусі була одним із плацдармів для російського вторгнення. Звідти у 2022 році заходили підрозділи, які рухалися на Північ України й брали участь у злочинах проти цивільних.
Лукашенко, безсумнівно, є співучасником неспровокованої військової агресії,
– заявив Подоляк.
Юридичний статус Лукашенка не змінюється від того, що він публічно заперечує свою роль у війні. Білорусь при цьому не є самостійним гравцем навіть на регіональному рівні, бо повністю залежить від Росії та її моделі так званої союзної держави.
Білорусь не є самостійним суб'єктом навіть регіонального рівня. Це держава-маріонетка, яка повністю залежна від Росії,
– пояснив радник ОП.
Тому будь-які погрози з Мінська Україна розглядає не окремо від Росії, а як частину ширшого тиску. Водночас сам Лукашенко залишається відповідальним за те, що його територію використали для нападу на Україну.
Ризик нового удару з Білорусі
Росія може спробувати використати Білорусь, щоб розтягнути український фронт і змусити Україну тримати більше сил на півночі. Про такі ризики говорять і президент, і відповідні служби. Але для повноцінної атаки з цього напрямку потрібне велике угруповання, якого в Мінська зараз немає.
Для повноцінної атаки з північного напрямку потрібна концентрація 150 – 200 тисяч людей,
– пояснив Подоляк.
Білоруська армія, за його словами, налічує приблизно 35 – 60 тисяч військових, і навіть резерви навряд чи дозволять швидко створити силу для масштабного наступу.
Подоляк пояснив, як Україна оцінює ризики з боку Мінська: дивіться відео
До того ж білоруське суспільство інакше ставиться до війни, ніж російське, а самі білоруси більше зацікавлені у спокійному житті та відкритості до Європи.
Білоруси – це не росіяни. Це помірковані люди, які зацікавлені в спокійному житті, в орієнтації на Європу, у відкритті кордонів,
– зазначив радник ОП.
Тому загроза з півночі залишається фактором, який Україна відстежує, але повторити сценарій 2022 року для Мінська буде значно складніше. Білорусь може допомагати Росії політично й інформаційно, однак пряме втягування у бойові дії матиме для режиму значно вищу ціну.
Україна контролює північний кордон
Північний кордон зараз перебуває під контролем, а будь-яка провокація з боку Білорусі отримає негайну відповідь. Україна має достатньо інструментів різної дальності й дії, щоб бити по цілях, які можуть бути залучені до нового нападу.
Якщо хоча б якась провокація станеться, буде негайна відповідь. А негайна відповідь – ви розумієте, якого типу,
– наголосив Подоляк.
Йдеться не лише про військові об'єкти. У разі прямого втягування Білорусі наслідки можуть зачепити й критичну інфраструктуру, зокрема нафтопереробку в Новополоцьку та Мозирі. Саме тому погрози Лукашенка в Києві сприймають як політичну риторику, а не як демонстрацію реальної сили.
Не такому теоретику, як Лукашенко, щось говорити про президента Зеленського чи про Україну в цілому,
– зазначив радник ОП.
Найімовірніше, Мінськ і далі підтримуватиме Росію ідеологічно та інформаційно, але уникатиме прямого входження у війну. Такий формат уже триває від початку повномасштабного вторгнення, і для Лукашенка він залишається менш ризикованим, ніж відкритий напад на Україну.
Що відомо про загрозу з боку Білорусі?
Наприкінці травня 2026 року в Держприкордонслужбі заявили, що безпосереднього нарощування сил біля кордону з Україною на території Білорусі зараз не фіксують. Водночас у глибині країни помітні процеси, які свідчать про сильніший тиск Росії на Мінськ, щоб той масштабніше долучався до війни. Тому на цьому напрямку не виключають провокацій і ризику подальшої ескалації.
20 травня 2026 року Володимир Зеленський повідомив, що Росія розглядає сценарії додаткових нападів на Україну, зокрема з напрямку Білорусь – Брянська область. Після цього Україна почала посилювати захист північних регіонів і окремо відпрацьовувати цей ризик.
26 травня 2026 року Олександр Лукашенко заявив, що не відправлятиме білоруських військових в Україну, але водночас пригрозив, що у разі нібито "агресії" проти Білорусі війна набуде зовсім іншого характеру. Такі заяви з Мінська показують, що Білорусь і далі уникає прямого вступу у війну, але зберігає ескалаційну риторику.
24 травня 2026 року Еммануель Макрон уперше за останні чотири роки зателефонував Лукашенку й прямо питав, чи планує Мінськ вступати у війну проти України. Лукашенко запевняв, що нападати не збирається, але одночасно говорив і про спільні ядерні навчання з Росією, і про можливу відповідь у разі агресії проти Білорусі. Це показує, що ризики з боку північного напрямку уважно відстежують не лише в Києві, а й у європейських столицях.
Україна нині серйозно сприймає білоруський напрямок, але ознак підготовки великого наступу поки не бачить. Усі пересування військ і розбудову інфраструктури там відстежують, а на можливі загрози готують відповідь заздалегідь. Водночас у Києві дають зрозуміти: якщо з території Білорусі підуть війська або звідти знову почнуть запускати ударні дрони, відповідь буде негайною.