Протягом 4 років повномасштабного вторгнення Україна довела ефективність власного військового потенціалу. Зараз наша країна не лише покращує системи ППО для протидії російським масованим атакам, а й виготовляє зброю, яка "полетить у відповідь".

Мовиться не лише про різні типи дронів та крилатих ракет, а й українську балістику, яка невдовзі може дістати до Москви чи Санкт-Петербурга. Саме балістичні ракети є чи не найскладнішими у виробництві, але українським виробникам вдається обходити бюрократичні складнощі, чого не можуть робити у Європі.

Співзасновник та головний конструктор оборонної компанії Fire Point Денис Штілерман в інтерв'ю 24 Каналу розповів про випробування нової балістичної зброї, її ефективність у війні та співпрацю з європейськими партнерами, які вражені досягненнями українців.

Дивіться також Ганебний провал ППО Росії, – інтерв'ю авіаексперта про українську зброю та удари по заводах Путіна

Нещодавно ви оприлюднювали у соцмережах відео про балістичну ракету FP-7. Це те, за чим стежили усі. Який етап тестування цієї ракети є зараз? Що вдалось, що не вдалось?

Це клон радянської ракети С-400. Він був зроблений для того, щоб наповнювати наявні пускові для С-400. Однак поки у нас немає ГСН (головка самонаведення, – 24 канал), ми чекаємо. Ми створили великий консорціум, який буде робити ГСН і інтегрувати цю ракету у наявні європейські радари.

Доки цього немає, ми на базі цієї ракети зробили на невелику відстань, до 300 кілометрів, балістичну ракету. Ви бачили випробування, був політ. Зараз ми приходимо до тестування на наших "любих" сусідах.

Інтерв'ю з співзасновником та головним конструктором оборонної компанії Денисом Штілерманом: дивіться відео

Те, що видно у відео – це пуск ракети з причіпної платформи. Це кінцевий варіант чи може щось видозмінюватися?

Ми можемо робити будь-який пуск. Головне, щоб у цих покращеннях не відкладати бойове застосування. Її неможливо помітити, коли вона замаскована. Дуже швидке розвертання, запуск. Більше нічого від цього не потрібно.

Якщо потрібно 2 – 4 запускати з одного контейнера, то теж зробимо. Однак це вже наступна стадія. Це не дуже складно зробити.

Довідка. FP-7 – ракета з дальністю до 200 кілометрів і бойовою частиною вагою 150 кілограмів. Максимальна швидкість становить 1500 метрів за секунду. Точність ураження цілі є на рівні 14 метрів.

Ви також говорили про те, що FP-7 – це аналог рекети ATACMS, яка дуже активно використовується нашими військами. Якщо ми говоримо про оперативну відстань, до 200 кілометрів, тут важлива також і кількість. Чи є розуміння того, на які потужності ви зможете вийти після успішних випробувань, і постачати це у військо?

Ми ніколи не чекаємо кодифікування. Ми завжди починаємо будувати виробництво ще до кодифікування виробу. Тому що якщо це не робити, потім буде просідання щодо кількості випущеного.

В порівнянні з FP-5, де є кількість двигунів, які ми можемо встановлювати, тут усі деталі ми повністю виготовляємо самі. Починаючи від двигунів, закінчуючи польотним контролером та сервоприводами.

Тобто це повністю залежить від наших виробничих спроможностей. Тільки бойову частину нам виготовляють на замовлення. Тому ми повністю усе робимо самі. Будемо робити у тій кількості, яку у нас замовлять.

Випробування ракети FP-7: дивіться відео

Наші партнери постійно говорять про те, що балістичні ракети – це досить дорога зброя. Чи переконані ви, що ці ракети можна зробити відносно дешевими, якщо порівнювати з західними аналогами, але дуже ефективними для ураження цілей на території ворога?

Усе було дорого. Чому? Це бюрократичне навантаження, яке великим тягарем лежить на всій Defence-індустрії по всьому світі. Boeing 747 від ідеї до першого комерційного польоту – це 6 років. Boeing Dreamliner і Airbus A380 від ідеї до першого комерційного польоту – це 25 років.

Ви повинні мати безліч інженерів, а ще більше – юристів та менеджерів, які будуть заповнювати нікому не потрібні папери. Усі ці тестування тривають роками. Протягом цих тестувань ви повинні будувати всю цю кампанію. Потім це накладається на собівартість. Будь-яка, навіть проста зброя стає дуже-дуже дорогою.

Наша влада зробила дуже велике і правильне рішення. Вона "дропнула" все бюрократичне навантаження на кодифікування дронів. Тому ми все кодифікуємо як дрони. І FP-5, і FP-7 – це у нас дрони.

У нас війна. У нас немає часу кодифікувати це старими методами. Якби ми йшли тими воєнними канонами, які собі створила бюрократія, то ми досі дрони FP-1 випробували б.

Чи можна порівняти ракету FP-7 з ATACMS? У чому вони відрізняються у плані бойової частини, дальності та ціни?

Ціна у 2,5 раза нижча буде, ніж за простий ATACMS. Дальність така ж – 300 кілометрів, залежно від ваги боєголовки. Вона, мабуть, не така компактна, як ATACMS. Тому що це клон ракети ППО. Вона не призначена для того, щоб бути балістичною.

Для балістичної ракети такі аеродинамічні поверхні не потрібні. Однак щоб не робити зайві тестування, у нас є те, що літає. Ми на її базі робимо балістичну ракету.

Ми побачили FP-7. Можете розповісти, що зараз із "старшим братом" – ракетою FP-9, яка має помітно більшу дальність і масу бойової частини?

Триває тестування двигунів. В порівнянні з FP-7, нам довелося дуже багато зробити того, що в нас не існувало. Наприклад, не було люфтових проводів. А для FP-9 вже є. Стримувала відсутність такого великого двигуна. Зараз ми його тестуємо, потім перейдемо до польотів.

Зауважте! Раніше Денис Штілерман повідомив, що модель FP-9 планують підготувати до випробувань на початку літа. Її дальність може сягати понад 800 кілометрів, тому перехопити таку ракету буде складно.

Тестування зараз успішно проходять?

Так, усе йде там згідно з планом. Коли полетимо, політ пройде як потрібно, тоді покажемо.

FP-9 – це дальність 850 кілометрів. Це та відстань, яка охоплює дуже велику частину Росії, зокрема, Москву, Санкт-Петербург. Водночас це ті ділянки, які зараз найкраще захищені на території ворога. Там є дуже багато цілей, зокрема нафтопереробних заводів. Чи вважаєте ви, що відбудеться момент, коли балістична загроза буде і там?

Так. Ми для цього робимо. Тому що всі інші міста, які не так захищені, можна діставати, крилатими ракетами й дронами.

А такі міста, як Москва, можна ефективно дістати тільки балістикою. Там дуже багато військових підприємств і цілей, які повинні бути знищені. Тому для цього ми робимо FP-9.

Росія – це моноцентрична країна, де все сконцентровано в Москві, маленький відсоток – у Пітері. Те, що відбувається у Бєлгороді, у Курську, ніяк не впливає на настрій влади й верхівки. Коли будуть їхні маєтки під загрозою, тоді вони будуть щось робити.

У них і виробництво здебільшого зосереджене в одному місці.

Так, навколо Москви дуже велика кількість підприємств. Не все сконцентровано в Москві, але більшість буде у зоні досягнення FP-9.

Чи є у вас розуміння, як українська балістика може впоратися з російською системою ППО? Які чинники на це впливають?

Там зрозумілі усі алгоритми, за якими керуються С-400. Тобто ми будемо проникати через той щит, який ми розуміємо, як він керується, як він працює. Усе достатньо зрозуміло.

Якщо ви будете мати велику швидкість влучання у ціль і її не будете її знижувати, то я не бачу можливості. Буде якась частина, яку будуть перехоплювати. Однак мінімум кожна четверта ракета буде влучати у ціль. Цього достатньо.

Ви згадували про FP-5 – це ракета "Фламінго". Саме її застосували для ударів по заводу на території Росії, був дуже влучний удар в цех. На відео помітна сильна вибухова хвиля, яка охоплює всі цехи й завдає дуже багато руйнувань. Якщо говорити про крилату ракету, то її задум під час розробки, виробництва була, щоб завдати якомога більше шкоди ворогу, його заводам, цехам і іншим об'єктам?

Так. Ви повинні передбачити, що такі підприємства, як завод з виробництва твердопаливних двигунів для балістичних ракет у Воткінську, розраховувалися на те, що на відстані півтора кілометра відбудеться ядерний вибух. Там дуже міцні споруди, колони.

Тому ми робили таку велику бойову частину і клали туди велику кількість цирконію, яка б потім все підпалила, щоб при влучанні все було знищено.

Зауважте! 21 лютого українські ракети FP-5 "Фламінго" вдарили по Воткінському заводу. Удар припав на гальвано-штамповочний цех, де окупанти виготовляють корпусні елементи ракет. Ураження подібного цеху може мати критичний вплив на виробничий цикл ворога.

До речі, президент Володимир Зеленський говорив, що фактично всі ракети досягли своєї цілі.

З тих, які випустили, так.

Це дуже великий показник.

Треба подякувати військовим. Тому що для них це була абсолютно нова ракета. Вони дуже швидко, на мій погляд, підібрали належну тактику і застосування. Коли три бойові застосування пройшли й всі три вдало – це дуже гарно.

Повертаючись до цього удару і відео, яке зараз є в соцмережах. На ньому видно, що ракета влучає конкретно в стіну самого цеху. Тобто це феноменальна точність. Чи можете трохи поділитися, чи були покращення систем наведення?

Це такі тактичні речі. У нас є карта висот, ви бачили, що був дуже пологий кут, під яким вона заходить.

Ми не робимо гірку, щоб не потрапити під систему ППО. Тому ми атакуємо з пологового кута.

Влучання завжди пов'язане з точністю того, яку висоту має ціль над рівнем геоїда (над рівнем моря, – 24 Канал). Важливо й те, які ми маємо дані щодо цієї висоти. Якщо в нас є якась імовірність, а не вірогідність, то тоді може бути якась помилка. Якщо ми впевнені, повністю обізнані, яка там висота, то влучання буде.

Радіолокаційна помітність – це один з дуже важливих чинників, які впливають і на успішність виконання місій, і на ураження. Чи думали ви, за допомогою чого можна зменшити цю помітність для ворожих радіолокаційних систем?

Вона (ракета, – 24 Канал) ж не алюмінієва, а композитна. Зараз ми робимо дуже велику кількість заходів для того, щоб понизити їх ЕПР (ефективну площу розсіювання, – 24 Канал) цієї ракети. Ми сподіваємося, що вона знизиться.

Однак якщо ви летите на 20 – 40 метрів, то вас все одно не бачать. Ракета навіть може бути зі шматка заліза, як звичайні російські або наші ракети. Вони просто алюмінієві цілком, а поверхня під кутом 90 градусів. Це такий кут, але ракету все одно не видно, коли вона низько летить, оминаючи рельєф.

У нас є така технічна можливість?

Так, є. Ми знаємо, що якщо у нас є доступ до точних мап місцевості, то все буде добре.

Завод з виробництва палива для балістичних ракет розташований на відстані близько 1500 кілометрів. Це був найглибший удар. Навряд чи ракета летить по прямій. Вона оминає рельєф. Ця дальність – це максимум чи все-таки є куди рости?

Ні, є куди рости. Військові роблять так, як вони вважають за потрібне. Практика застосування показала, що вони праві. Вони там це роблять крок за кроком. Я сподіваюсь, далі буде більше.

Щодо людей, які потім працюють з цими ракетами. У вас якось співпраця відбувається з військовими?

Щодо наших усіх виробів ми отримуємо фідбек щодня. Після кожного застосування йде перегляд того, що було, які були помилки. Коли це вже відпрацьована річ, як FP-1, все одно можуть бути помилки.

Це постійна робота щодо доведення не тільки технічного виробу, а доведення самого процесу збирання, розгортання, застосування. Дуже велика кількість дрібниць впливає на ефективність. Це все тільки з досвідом може прийти.

Про перспективу виробництва українських ракет саме для нашої ППО. FP-7, FP-9 робиться на базі С-300, С-400. Чи можемо ми чекати українські ракети для ППО? Чи можливо це технічно в теперішніх умовах? Тому що зараз такий час, коли є дефіцит. Навіть президент говорить відкрито, що іноді нам просто нічим відбивати ворожі атаки.

Ми подали ініціативу Європі щодо європейського балістичного щита під назвою "Фрея". Прохідна ідея цієї ініціативи – ми зробили перехоплювач, клон С-400. Він легший, ніж С-400, тому що він композитний.

Ідея така – ми відкриваємо весь софт, у нас немає кіл-світча, тобто ми не можемо дистанційно його вимкнути після того, як передамо європейцям. І тоді ми разом з ними будуємо на базі цього перехоплювача перехоплювачі для балістики.

Зараз є питання в ГСН, в головці самонаведення. Однак якщо її не буде, будемо перехоплювати, як раніше – отримувати координати від наземних станцій. Зараз ми запропонували міжнародний консорціум. Думаю, перше перехоплення буде у 2027 році.

До речі, міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що Україна планує створити інноваційну систему ШІ-ППО. Саме питання захисту українських міст зараз є чи не найважливішим, адже Росія щоденно запускає до тисячі дронів і ракет.

Це досить амбітні плани, враховуючи, що в інших держав на це іноді десятиліття йдуть. Не завжди вони можуть похизуватися своїми дієвими розробками.

У нас в Україні є якийсь комплекс меншовартості. Однак зараз ми – найвільніша країна в бізнесі, яка є, у військовому особливо. У нас невелике оподаткування, яке я знаю. У нас дуже-дуже прості правила. У нас дуже все швидко і легко йде.

У Європі це вже теж помітили. Вони у себе зауважили усі ці недоліки. Вони намагаються, у них є спроби покращити становище і "їсти цього бюрократичного бронтозавра" частинами. Однак це неможливо. Треба робити все швидко й одночасно скасовувати це бюрократичне навантаження, тому що Європа в небезпеці.

Зараз весь перебіг подій у світі показує, що якщо ви не маєте власної зброї, яку ви саме виробляєте, на яку вам не потрібні дозволи ніяких країн, то ви не маєте свого суверенітету. Вам потрібна зброя для того, щоб захистити себе.

Чи стежать європейські партнери за вашою роботою та українськими розробками? Який відгук ви отримуєте від них?

До нас приїжджає дуже велика кількість високопосадовців подивитися на підприємство. Вони завжди вражені тим, що такі дрони можна виробляти у таких обсягах і що це насправді достатньо просто організувати.

І потім у всіх приходить розуміння, що у них це неможливо через велику кількість бюрократичних обмежень – створити таке підприємство там значно складніше. Для цього їм довелося б змінити багато своїх законів. Зараз, я сподіваюся, вони значно спростять своє законодавство у сфері оборонної галузі, і все буде добре.

Дивіться також Спільна розробка України та Британії може стати "щитом" у Перській затоці, – The Times

І це ж може відкрити можливості для співпраці українських компаній із ними?

Вони вже прийняли багато оборонних ініціатив. Зокрема, готові фінансувати збитки українських компаній, які були зруйновані росіянами під час атак. Також вони готові покривати кошториси, пов’язані з консервацією виробничих потужностей – щоб вони залишалися у "теплому" стані і їх можна було швидко запустити у будь-який момент.

Тобто вони багато зробили, але головна проблема все одно залишається – бюрократичне навантаження. Воно ще не зняте. Вони намагаються щось змінювати, водночас не змінюючи саму систему. Я сподіваюся, що цей етап мине і вони дуже швидко почнуть рухатися, тому що зараз існує дуже велика небезпека – і для нас, і для Європи загалом.

Якщо говорити про перспективу, чи планує ваша компанія співпрацювати із західними партнерами та наскільки ви відкриті до таких пропозицій?

Ми завжди відкриті до пропозицій і співпрацюємо з дуже великими європейськими компаніями, які є провідними у своїй галузі. Ми вдячні, бо з такою молодою компанією вони почали працювати дуже швидко, за їхнім переконанням. За нашими – звісно, довше, але вони швидко вчаться співпрацювати.

Я думаю, їх точно шокували саме темпи та швидкість виробництва.

У нас "пістолет біля голови" – що нам робити? Треба якось рухатися вперед, так.

Ваша компанія випускає моделі FP-1 та FP-2. За даними Генштабу, FP-1 у конкретні місяці 2025 року відповідав за понад 50 – 54% уражень по території Росії. В чому, на вашу думку, феномен саме FP-1 і чим він відрізняється від інших дронів у конкурентному середовищі?

Мабуть, тому що він дешевий і ми ніколи не жаліли коштів на R&D. Як я вже казав, у нас щодня мінімум 4 тестових польоти таких дронів. Ми тестуємо все постійно: нові навігаційні рішення, антени, прилади, системи наведення, нові двигуни.

Хоча ми вже самі їх виготовляємо, але наших власних виробничих потужностей поки що не вистачає, щоб покрити все. Тому деякі компоненти купуємо зовні: навігаційні системи, приймачі, системи зв’язку – і все це постійно тестуємо.

Український далекобійний дрон FP-1 / Фото батальйон "Монако"

Чи можете розповісти, як це на практиці впливає на виконання завдань? Наприклад, чи збільшується дальність польоту, вага бойової частини, точність системи наведення?

У чомусь феномен цього літака був? У тому, що він дуже простий у збиранні. Для його складання не потрібна була кваліфікована робоча сила.

Зараз у нас уже є робітники, які під час таких робіт набралися досвіду і готові перейти, наприклад, до класичного формування. Це дозволяє нам виготовити крило, яке буде не просто крилом, а крилом-баком. І це практично одразу дозволяє вдвічі підвищити дальність застосування, бо воно має значно кращі аеродинамічні характеристики та водночас може нести велику кількість палива.

Однак це не нова технологія. Чи правильно я розумію, що в літакобудуванні її вже застосовують?

Так, все це застосовується. Однак ви повинні розуміти, що формування дуже просте: літак, який ми збирали, збирається дуже швидко. Людина після тижня або двох навчання може приступати та повністю збирати його самостійно. Саме тому цей літак виходить таким масовим і дешевим.

Зараз у нас працює дуже велика кількість фахівців – вже понад 5 тисяч людей, які знають, як працювати з композитами. І тепер ми можемо перейти на формування крил стандартним способом, не зменшуючи темпи виробництва та кількість дронів, а при цьому значно збільшити об’єм паливного бака.

Ну і, вочевидь, зросте дальність.

Так, дальність або, за потреби, зросте вага бойової частини.

Щодо протидії з боку противника, бо вони теж адаптуються. Чи збираєте ви інформацію про дрони, які застосовує ворог?

Так, ми постійно стежимо, як вони збивають дрони, і працюємо над протидією. Однак це в основному справа не наша, а військових. Вони щодня розбирають, аналізують і виробляють стратегії, які дозволяють постійно протистояти загрозам. Тут особливо нічого не вдієш.

Дивіться також Перші в історії знищили ворожі літаки дронами: що відомо про БпЛА Ту-141 "Стриж"

Які типи цілей уражає дрон FP-2 найчастіше та у чому його найбільша ефективність порівняно з іншими дронами?

У нього бойова частина на 30 % більша, ніж у російського "Ланцета", і летить він приблизно вчетверо далі. До того ж ціна менша. Це такий міні-КАБ. Зараз ми плануємо збільшити бойову частину до 158 кілограмів замість 105 кілограмів.

Він призначений для ураження зосереджень особового складу, командних пунктів і всього, що бачимо. Якщо бачимо пуск з ТОР, "Панциря" чи С-400 – руйнуємо ці системи. Тобто дрон ефективний проти всього підряд, що потрапляє в його зону дії.

Ми вже знайомі з FP-1, FP-2, FP-5, "Фламінго", FP-7 і FP-9. Чи можете розповісти, що планується щодо FP-3, FP-4 і FP-6?

Подивимося – будуть деякі модифікації того самого FP-1. Крім того, у нас є ще багато проєктів, які ми розробляємо. Коли пройдуть вдалі випробування, тоді й побачимо результати.

Чи є зараз у компанії плани щодо FP-3, чи FP-1 і FP-2 вже відповідають усім вимогам війни?

Нічого не відповідає повністю – завжди потрібно покращувати. Ми збільшили вагу бойової частини, підвищили дальність. Зараз тестуємо рішення, яке дозволить значно зменшити ціну, бо ми перейдемо на map matching – це зіставлення зображення з картою. І це дозволить працювати не лише вдень, а й вночі.

Хоча такого рішення ще не існувало, ми його створили. Зараз воно проходить бойові випробування, і щойно його кодифікують, ми зможемо відмовитися від дорогих серійних антен і спокійно літати на map matching.

І це дасть можливість дрону автоматично захоплювати цілі?

Так, автоматично. Дрон сам потрапляє в район цілі, а далі працює той самий matching: розпізнає цілі, автоматично їх захоплює і забезпечує точне ураження.

Це вже елементи штучного інтелекту?

Так, це все існувало й раніше, без штучного інтелекту. Однак зараз значно простіше реалізовувати завдяки потужним обчислювальним системам, як-от Jetson та іншим.

Було складно поєднати простоту, низьку ціну та ефективність, чи ви вірили, що вдасться?

Так, я був впевнений, бо бачив ці безпілотники, які нам постачали: коли вони коштували 200 тисяч, несли 15 кілограмів на 400 кілометрів – я розумів, що ми зможемо зробити значно дешевше. Ми поставили цілі та досягли їх. Зараз рухаємося далі, щоб ще більше знизити собівартість і ціну для нашого бюджету.

Чи є зараз проблеми з собівартістю через компоненти або матеріали?

Ні, зараз ми повністю дотримуємося політики "China Free". Проблеми виникають, якщо нам щось потрібно з інших країн, наприклад, зі США – на отримання дозволу йде дуже багато часу.

У нас були випадки, коли ми замовили один GNSS-приймач – для нас це були великі гроші, півтора мільйона доларів. Поки ми отримали дозвіл від одного з наших найближчих союзників, пройшло 9 місяців. Коли пристрої нарешті надійшли, вони вже були неактуальні на полі бою. Тож ми просто їх викинули.

Бюрократія просто вставляє палки в колеса?

Так, бюрократія. І часто нічого з цим зробити не можна. Треба просто взятися і викреслити зайве, як у нас це у нас влада зробила, прийнявши постанову у березні 2022 року. Зараз ми працюємо, і все пішло. Ми розквітли не тому, що ми найрозумніша нація у світі, а тому, що тут просто немає бюрократичного тиску: ніхто не ставить палки в колеса.

Ви згадували, що над виробництвом працює багато людей. Чи немає проблем із фахівцями та спеціалістами? Адже дрони й ракети – це ще й складна техніка, електроніка та інженерні рішення.

Ми беремо людей, і вони дуже швидко ростуть. Зараз всі знання доступні у відкритому доступі – нічого сакрального чи закритого немає. Є досвід, і добре, що в нашій країні залишилися люди, які мають реальний досвід у ракетобудуванні ще з радянських часів. Вони передають свій досвід новим фахівцям.

Якщо людина розумна, вона дуже швидко вчиться, бо має велику мотивацію. Для будь-якого інженера надзвичайно важливо бачити результати своєї роботи не через десятки років, а через 9 місяців чи рік – це дуже надихає.

Коли люди бачать, що ми зробили FP-1, FP-2, потім FP-5, FP-7, це постійно підсилює бажання вчитися і розвиватися. Саме тому рівень наших фахівців постійно зростає.

Але поява кожного нового працівника не створює ризиків для безпеки?

Так, звісно. Усі проходять детектор брехні, повну перевірку листування – усе це безпекові заходи. Крім того, у нас працює багато людей із правоохоронних органів, які нами опікуються, за що ми їм дуже вдячні. Поки що все проходить добре і без проблем.

Чи є щось, що ви хотіли б сказати українцям? Чого варто очікувати в найближчому майбутньому?

Ми всі повинні пам’ятати, що коли Росія приходить кудись, вона знищує мінімум 20 % населення. Це було і в нашій країні – Голодомор, а потім, коли вони захопили західні території, відбувалося те саме. Те саме спостерігалося в країнах Балтії. І це не можна казати, що це було колись. У XXI столітті вони знищили близько 25 % населення Ічкерії. І це були не бойовики, а переважно жінки, діти та старі люди.

Якщо ми зараз здамося, вони прийдуть сюди та зроблять те саме, що з Маріуполем. Ми повинні розуміти, що вони можуть знищити мільйони людей, і для них це буде помста за приниження, яке ми їм завдали.

Тому наше завдання – втомитися на день пізніше, ніж росіяни. У нас є велика сила – це Європа, у них такої сили немає.

Вони впевнені в тому, що вони не одні.

Це велика проблема: "вісь зла", на відміну від "осі добра", дуже швидко обмінюються досвідом. У них немає жодних бюрократичних перепон, вони порушують усі можливі закони. Наприклад, купівля Росією зброї у Північної Кореї повністю порушує низку резолюцій Ради Безпеки ООН – але це їх зовсім не турбує.

Ми та весь світ могли б запровадити проти Росії ті самі санкції, які свого часу ввели проти Північної Кореї, але чомусь цього не відбувається. Світ якось вагається… Якщо подивитися на історію, то США вже 4 рази рятували Росію від розвалу – ще Російську імперію. Чотири рази. І зараз, складається враження, вони знову націлилися зробити це вп’яте.