Спочатку швейцарець був нервовим та нестриманим підлітком, який кидав ракетки та розважався у найвідповідальніший момент. Та, напевне, Роджер передбачив, що у майбутньому перед ним схилятимуть голову мільйони шанувальників по усьому світі, тому й дозволяв собі таку поведінку.
Але минув час - і Роджера не впізнати. Виважений, сконцентрований, який чітко знає як дійти до мети. Елегантність та витонченість його ударів просто вражає. Те, як Роджер б'є по м'ячу, вже давно стало еталоном. Про його рекорди немає змісту говорити, адже він перевершив фактично усе, що можна.
16 титулів "Гренд Слему", з 2003 по 2007 на “Уїмблдоні” не можна було побачити трофей у будь-яких інших руках, окрім Роджерових. Складалось таке враження, що змісту немає боротись на трав’яних кортах Лондона, адже все рівно ім’я переможця відоме.
Та доленосним став фінал 2008 року, який багато хто називає найкращим поєдинком за всю історію тенісу. Федерер склав повноваження чемпіона - і всьому виною Рафаель Надаль. Тоді Роджер ридав, як дитина. Але хочете сказати, що справжні мужчини не плачуть? Та плачуть, ще й як плачуть.
Узагалі протистояння Роджера та Рафи давно посіло своє окреме місце у світовому тенісі. 25 зустрічей на найвищому рівні. Та це суперництво лише на кортах, а вжитті вони чудово ладять.
Зараз йому 29 і на його рахунку 67 титулів, і це далеко не кінець. Чому? Та просто подивіться на його гру. Точність ударів Роджера заставляє лише мовчки спостерігати і захоплюватись. Він завжди попаде туди, куди захоче. А завершувати матч ейсом, ну це вже стало класикою для Короля аристократичної гри. Чи можна набратись відваги, і сказати, що Роджер Федерер найкращий за усю історію тенісу. Та звісно можна, і це ніяка там не відвага, а проста констатація фактів.