Росія провалює запуски власного Starlink, але списувати проєкт зарано
Росія провалює перші спроби створити свій Starlink. Але я б не списував цей проєкт Зараз росіяни намагаються створити власний аналог Starlink – супутникове угруповання "Рассвет". Поки що цей проєкт не можна назвати успішним.
У Росії виникли серйозні проблеми вже на етапі виведення супутників на необхідні орбіти. Частина апаратів не досягла запланованої висоти, один супутник уже згорів в атмосфері, ще один може повторити його долю найближчими тижнями.
Але я б не робив із цього висновок, що російський аналог Starlink можна просто списати. Росія навряд чи відмовиться від цієї технології. І якщо зараз вона фактично вчиться на власних невдачах, то через кілька років ситуація може бути зовсім іншою. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Перші супутники вже показали проблеми
Росія працює над власним супутниковим угрупованням не перший день. Але після того, як доступ росіян до технології Starlink почали обмежувати, вони суттєво прискорили цей проєкт і стали вкладати в нього більше коштів.
На сьогодні було виконано три запуски груп супутників. І результати поки що дуже далекі від тих, яких хотіла Росія.
Лише перша група змогла вийти приблизно на висоту 550 кілометрів. Під час другого і третього запусків супутники зупинилися приблизно на 300 – 400 кілометрах.
Частина з них після цього почала втрачати висоту. Один супутник уже згорів. Ще один, імовірно, може згоріти найближчими тижнями.
Навіть ті апарати, які раніше піднімалися приблизно до 550 кілометрів, згодом опускалися нижче – приблизно до 500 кілометрів.
Це може свідчити про проблеми з бортовим обладнанням. Можливо, висоту знижували свідомо для додаткових випробувань, але ці супутники навряд чи стануть повноцінно робочими. Тобто поки що Росія не отримала тієї системи, яку намагається створити.
Але ключове слово тут – поки що. Росія може витратити на це роки. Створення власного супутникового інтернету – це не про один або два успішні запуски.
Потрібне ціле угруповання. У мінімальному варіанті Росії необхідно мати щонайменше 200 – 300 супутників. І навіть така кількість не дозволить отримати повноцінний аналог Starlink за швидкістю та якістю зв’язку.
Але вона вже може забезпечити Росії постійний супутниковий зв’язок над власною територією, сусідніми країнами і навіть частиною Північної Америки.
Реалістично перші системи, які справді працюватимуть, ми можемо побачити приблизно через два-три роки. Для повноцінного запуску системи знадобиться щонайменше п’ять-сім років. Це довго.
Але у таких технологіях кілька років – не той горизонт, який дозволяє просто сказати: у Росії нічого не вийшло, отже проблему можна забути.
Ми вже бачили подібну історію з GPS
Тут варто згадати інший приклад. Свого часу Росія так само не мала власної повноцінної альтернативи американській системі GPS. Їй знадобилися десятиліття, щоб створити ГЛОНАСС.
ГЛОНАСС поступається GPS за точністю. Це не означає, що росіяни змогли повністю повторити американську технологію на тому самому рівні. Але вони отримали головне – систему, яку контролюють самі.
Із супутниковим інтернетом може відбутися приблизно те саме. Росія не обов’язково створить другий Starlink. Їй достатньо створити систему, яка буде гіршою за Starlink, але працюватиме і не залежатиме від західних компаній та технологій.
Поки Росія змушена шукати інші рішення. Сьогодні такого власного угруповання у Росії немає. Тому вона змушена використовувати старіші технології супутникового зв’язку – зокрема геостаціонарні супутники та громіздкі користувацькі термінали.
Такі засоби значно легше виявляти та знешкоджувати. Одночасно росіяни працюють над системами, які мають створювати проблеми вже для самого Starlink. Зокрема, йдеться про комплекси радіоелектронної боротьби, здатні локально блокувати супутниковий зв’язок.
Але тут теж важливо правильно оцінювати масштаб загрози. Це не система, яка може вимкнути Starlink над Україною. Йдеться приблизно про 20-кілометрову зону, всередині якої створюються проблеми із супутниковим зв’язком. До того ж такі комплекси достатньо потужні, а отже їх можна виявляти за сигналом і наводити на них засоби ураження.
Тому сьогодні технологічна перевага залишається зовсім не на боці Росії. Але я б не плутав сьогоднішню невдачу з нездатністю Росії створити таку систему взагалі.
Перші запуски можуть провалюватися. Супутники можуть не виходити на необхідні орбіти. Російська система може бути повільнішою, менш точною і технологічно слабшою за західний аналог.
Але якщо Росія отримає власне угруповання з кількох сотень супутників, їй не потрібно буде створювати ідеальний Starlink. Їй достатньо отримати свій супутниковий зв’язок.
І саме тому нинішні невдачі "Рассвета" я б сприймав не як кінець російського проєкту, а як його початок.