Росія вигадує перемоги на Донеччині й кидає людей на смерть: що приховує Кремль і до чого тут США
В ексклюзивному аналітичному розборі для 24 Каналу керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко та ведуча Ірина Усова обговорили наслідки тотальної дезінформації у російському військовому командуванні. Ця тенденція свідчить про поступовий колапс російської військової машини та змушує окупантів переходити до прихованої примусової мобілізації.
Російське командування заявляє про захоплення українських міст, яких насправді не контролює, а через брак людей змушене шукати нових військових навіть серед засуджених. Водночас США обмежують окремі види підтримки України, а Росія продовжує наступ і тероризує українські міста.
Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко для 24 Каналу пояснив, чому російські генерали звітують про вигадані перемоги, як Кремль намагається приховати кризу в армії та яку гру веде адміністрація Дональда Трампа. Також він розповів, чому Україна змушена дедалі більше покладатися на власні сили на тлі непередбачуваної політики Вашингтона.
Чому росіяни вкидають фейки про просування на Донеччині?
Російська військова машина опинилася в пастці власної пропаганди. Заяви начальника Генштабу Росії Валерія Герасимова про нібито захоплення українського Добропілля, які оперативно спростував Кирило Буданов, є лише верхівкою айсберга.
Як зазначив Петро Андрющенко, російське командування продовжує воювати за радянськими картами, малюючи на них уявні просування.
Коли вище керівництво звітує про захоплення населеного пункту, якого насправді не контролює, це запускає ланцюгову реакцію катастрофічних наслідків для самої армії Росії.
Щоб виправдати брехливі звіти, генерали змушені кидати живу силу в безглузді штурми, намагаючись будь-якою ціною дійти до вже "захоплених" на папері рубежів. Це призводить до шалених втрат, які щодня фіксують українські Сили безпілотних систем та Генеральний штаб.
Повна розмова з Андрющенком: дивитись відео
Де росіяни знаходять мобілізаційний ресурс?
Колосальні втрати на фронті кардинально змінили якість російського війська. Маргінальний прошарок населення, який був готовий йти помирати за гроші, фактично вичерпався. Наразі Росія змушена переходити до прихованої, але абсолютної примусової мобілізації, забираючи людей за рознарядками прямо з виробництв.
Наслідком цього стало різке зростання випадків самовільного залишення частин (СЗЧ) в окупаційній армії. Російська пропаганда ретельно приховує ці цифри, паралельно зменшуючи кількість вкидів про проблеми з мобілізацією в Україні, оскільки аналогічні процеси, включно з силовим пакуванням в автобуси, вже розпочалися в самій Росії.
Показовим індикатором кадрового голоду є зміна підходів до вербування ув'язнених. Якщо раніше найманців шукали по колоніях, то тепер контракти підписують безпосередньо в залах суду.
Андрющенко наводить конкретний приклад: під час втечі росіян від наступу Третьої штурмової бригади під Добропіллям, на відео впізнали мешканця Маріуполя. Чоловік мав отримати 15 років за вбивство, але прямо із залу суду підписав контракт і опинився на передовій.
У російському інформаційному полі залишається близько 10% так званих Z-патріотів, які розуміють реальний стан речей і бачать брехню командування.
Проте їхня доля показова: незгодних або відправляють за ґрати (як це сталося з Тетяною Монтян), або вони змушені інтегруватися в офіційну пропагандистську машину і транслювати вигідні Кремлю наративи.
Окрему паніку в лавах окупантів викликає діяльність українських підрозділів, зокрема Третьої штурмової бригади під командуванням Андрія Білецького. Російська пропаганда роками розповідала про знищення азовців, тому визнання того факту, що вони не лише існують, але й успішно громлять російські позиції, руйнує всю інформаційну картину окупантів.
Яку гру ведуть США?
Поки Росія стикається з внутрішніми кризами, Україна змушена протистояти не лише ворогу на полі бою, але й політичним іграм західних партнерів. Спроби дотримуватися негласних домовленостей, щоб не бити по російській енергетиці, не принесли результату – Росія продовжила терор.
Ба більше, американська сторона вдається до прихованого тиску. За словами експерта, Україні обмежували доступ до даних Starshield та припиняли передачу розвідувальної інформації щодо пусків балістики. Адміністрація США намагається перекласти відповідальність на приватні компанії, уникаючи публічних заяв.
Особливу загрозу становить фігура Джей Ді Венса, який, на відміну від Дональда Трампа, схильний до радикальніших і швидших дій. Його готовність змінювати позицію залежно від політичної кон'юнктури робить його непередбачуваним фактором.
Бажання американських політиків швидко врегулювати конфлікт за рахунок українських інтересів має прямі наслідки: через відсутність достатньої кількості систем ППО та дозволів на удари, російські літаки підлітають ближче і скидають КАБи на українські міста, зокрема на Дніпро.
В умовах, коли розвідувальна підтримка партнерів стає нестабільною, українські Сили оборони демонструють високий рівень автономності. Вітчизняні спецслужби самостійно проводять складні операції з виявлення та знищення російських стартових установок, зокрема комплексів С-400.
Ця ситуація диктує єдиний можливий сценарій для України: максимальна опора на власні сили та консолідація суспільства. Тил не має права перекладати відповідальність на фронт. Попри всі геополітичні складнощі та тимчасові обмеження з боку партнерів, українська армія продовжує адаптуватися, знаходити нові методи протидії та методично знищувати окупаційний контингент, який дедалі більше грузне у власній брехні.