Повне "Орейро": як Росія використовує ностальгію у війні проти України

You’re my heart, you're my soul – під цей хіт танцювали мільйони людей у совєтських квартирах. Для наших батьків, та й для багатьох із нас, Modern Talking, Al Bano, Мірей Матьє чи комісар Каттані із серіалу "Спрут" були символами красивого, вільного, недосяжного Заходу.

Та чи знали ви, що Кремль десятиліттями купував цих артистів щедрими гонорарами, закритими корпоративами, державними орденами та особистими аудієнціями у президентів, а коли Росія почала криваву повномасштабну війну проти України, то настав час "інкасації"?

Чому Дітер Болен відкрито закликає Європу знезброїти Україну, бо у неї нібито «немає шансів проти Росії»? Як так сталося, що екранний борець із мафією Мікеле Плачідо у реальному житті підтримав міжнародних воєнних злочинців? І чому Горан Брегович виконував свій хіт "Калашников" у Москві за лічені дні до того, як із цієї зброї почали вбивати людей у Бучі?

24 Канал розкриває кремлівські методи разом з Інститутом когнітивної оборони.

Забуті зірки чи актитвні агенти впливу

Типова совєтська кухня: на підвіконні стоїть магнітофон "Весна" чи "Маяк", а з нього лунає You're My Heart, You're My Soul гурту Modern Talking. Дітер Болен із Томасом Андерсом стануть обличчями того самого недосяжного Заходу з обкладинок контрабандних журналів.

Нагрудні значки, настінні календарі із зображенням західних зірок — перші кооперативи доби "Пєрєстройки" заробляли на цьому дефіцитному товарі шалені статки. Спрагла після десятиліть "залізної завіси" совєтська публіка купувала будь-що, де були зображені нові і доступні західні секс-символи естради. А молоді хлопці і дівчата, як могли і з чого доводилося, косплеїли цих зірок.

Усі ці пісні мали одне спільне – вони були з "того боку", де, здавалося, жили по-іншому: яскраво, вільно, щасливо. І це емоційне вкорінення нікуди не зникло. "Ех, ностальгія", кажуть іноді ті, кому за 50. Та  згадують, який потужний емоційний заряд несли тогочасні виконавці.

Саме тому Кремль впродовж десятиліть системно інвестував у підтримку особистих, фінансових і символічних зв'язків із зірками минулого. Росія пропонувала їм щедрі гонорари, гран-прі на фестивалях, державні прийоми, та аудієнції у Путіна. Натомість отримувала лояльність, яка під час повномасштабної війни проти України конвертувалася у конкретний пропагандистський ефект.

Корисливі мотиви тут взаємні. Артисти отримують публіку і гроші, Москва – публічні "докази", ніби Росія не ізольована від світу. А "справжній Захід", не ті, хто накладає санкції, а ось ці люди, які досі приїздять до росіян, досі їх люблять, досі хочуть "миру".

Al Bano та концерти на честь "миру"

Італієць Альбано Каррізі, відомий під сценічним ім'ям Al Bano, мабуть, найяскравіший приклад. Для совєтського покоління він був символом романтики і недосяжного тоді середземноморського сонця. Для Кремля — зручним інструментом для нормалізації війни.

Міністерство культури України внесло Al Bano до списку 147 осіб, які становлять загрозу нацбезпеці. Він публічно назвав Крим російським та неодноразово хвалив російського керівника.

Я знаю Путіна з 1986 року, коли він був головою КГБ і прийшов особисто нас привітати… Я виступав перед Путіним чотири рази. Він мені дуже подобався, – співак пишається, що співав для кривавого диктатора, якого вважає "головою КГБ".

Реакція цього італійського співака на повномасштабне вторгнення РФ в Україну — це зразкова ілюстрація так званого "поміркованого" наративу Кремля: "Путін з усіма хорошими справами, які він зробив для Росії... Тепер змушує свій народ перетинати країну під назвою Україна на танках".

Al Bano виправдовує вторгнення Путіна в Україну – дивіться відео:

Теза про "хороші справами Путіна" – ключова.  Для закордонної аудиторії, що дивиться RT або читає кремлівські канали, ця фраза означає: "Путін – хороший", його просто змусили бути "поганим", що відповідає наративу, який просуває Кремль.

Modern Talking чи Kremlin Talking

Засновник Modern Talking німецький співак і продюсер Дітер Болен популярний вже не одне десятиліття. У 2022-му році він засудив розв'язану РФ війну, але водночас виступив проти постачання зброї Україні. "Конфлікт", мовляв, не можна вирішити військовими методами.

Вже за рік Болен прямо закликатиме Європу «припинити підгодовувати заводи з виробництва зброї і налагодити діалог з Путіним». Його меседж наступний: війна — це зло, тож припиніть підтримувати жертву агресії — Україну.

Це типова маніпуляція, в якій чітко формулюється проблема, але дається хибна порада її вирішення. Заклики, які не просто не ведуть до миру, а виправдовують і заохочують агресію з боку Росії.

Свою шалену популярність в Росії, здобуту наприкінці 1980-х, Дітер Болен монетизує на користь Путіна / фото – Pinterest

У своїх подальших інтерв'ю музикант називає співпрацю між Берліном і Москвою dream team і відкрито критикує охолодження відносин між Німеччиною і Росією. Він часто поширює інший відомий кремлівський наратив — нібито "Україна не має жодного шансу проти Росії".

Для Кремля заяви Дітера Болена – важливий матеріал для пропаганди, орієнтованої на внутрішню аудиторію Росії, Німеччини та Європи загалом, який органічно вплітається у системну роботу з підриву підтримки України серед громадян Німеччини та інших країн ЄС.

Kalašnjikov у Москві напередодні вторгнення

У лютому 2022-го року у Москві Горан Брегович виконує пісню Kalašnjikov. Із цієї зброї за декілька днів вбиватимуть українців у Бучі.

Брегович — боснійський музикант, чиї "весільно-похоронні" мелодії з фільмів Еміра Кустуріци стали балканською культурною візитівкою в Європі та світі. Його популярність у колишньому Совєтському Союзі і на Балканах Кремль давно конвертував у свій вплив.

Брегович продовжує виступати в Росії / фото – РосЗМІ

У 2014-му році Брегович відкрито підтримав окупацію Криму Росією. За рік виступив у загарбаному Севастополі, де розповідав, що на Балканах нібито завжди відчували "велич Росії", а Захід нібито демонструє "параною" щодо Кремля.

З такими наративами й далі активно гастролює світом. При цьому Брегович живе в Парижі, а не в Росії, де, на його переконання, все так гарно.

Мірей Матьє: "Моя дружба з ним особиста"

Серед французьких артистів, пов'язаних із Кремлем, Мірей Матьє займає особливе місце. Ікона французької поп-музики, яка збирала стадіони в Совєтському Союзі, неодноразово виступала на Красній площі, а Путін особисто приймав її у Кремлі.

Вже після повномасштабного вторгнення Росії до України вона закликала до "дипломатії та зустрічі між Путіним і Зеленським". Агресора не назвала жодного разу.

Комісар Каттані на службі російського "Спрута"

Ті, хто дивився совєтське телебачення у 1980-х, напевно знають, хто такий Мікеле Плачідо. Адже він – той самий комісар Каттані із серіалу "Спрут" – одного з найпопулярніших іноземних серіалів в Совєтському Союзі.

Доброчесний поліцейський, що бореться з мафією. Символ справедливості, який заради правди втратив у своєму житті усе. Саме з цим образом Плачідо увійшов у культурну пам'ять мільйонів людей.

І він серед тих, хто відкрито підтримав агресивну зовнішню політику Путіна. Він виступав на заходах, де легітимізував позицію Москви, за що у грудні 2018-го року потрапив до переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці.

Актор в життя виявився не таким принциповим як його персонаж / Скріншот публікації російських пропагандистів 

"Приборкання норовливої" на користь Кремля

Італійська акторка Орнелла Муті разом із Адріано Челентано вона була головним секс-символом для совєтських глядачів, а за свою любов до Росії опосередковано навіть отримала судимість за шахрайство.

У 2010-му році Муті підробила медичну довідку, щоб скасувати виступ у театрі в Італії, а натомість полетіти на благодійний вечір до Путіна у Санкт-Петербург.

Згодом вона відкрито заявила, що хоче отримати громадянство Росії (бо має російське коріння, що є брехнею – її мати естонка німецького походження – 24 Канал), має квартиру в Москві, а під час повномасштабної війни продовжує приїздити в Росію (наприклад, на Тиждень моди в Москві), ігноруючи санкції Євросоюзу.

Орнела Мкті разом з донькою танцює на Красній площі:

Акторка публічно заявляє, ніби політика її не стосується, але своїми діями вона допомагає Кремлю створювати ілюзію відсутності ізоляції та "нормалізує" сприйняття країни-агресорки.  

Гріхопадіння "Дикого янгола" 

У 90-х аргентинський  серіал "Дикий янгол" побив усі рекорди переглядів на постсовєтському просторі. Уругвайська акторка Наталія Орейро, що зіграла сирітку Мілагрес, стала кумиром мільйонів підлітків.

Акторка заходилась активно монетизувати власну свою популярність у далекій країні. Вона роками гастролювала Росією, записувала пісні російською, а у 2021-му році Путін особисто надав їй та її сину російське громадянство.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона опублікувала на своєму сайті чорний квадрат із написом "Ні війні" двома мовами, але на цьому її "пацифізм" і закінчився.

Пані Орейро тішиться, що отримала російський паспорт / фото – інстаграм акторки

Орейро не відмовилася від паспорта РФ, не засудила дії Кремля і залишається для російської аудиторії символом того, що "навіть далека Латинська Америка любить Росію". 

"Таксі", яке повернуло не туди

Ще один герой, якого знають усі. Самі Насері — актор із культового французького фільму "Таксі" Люка Бессона. На своєму білому "Пежо", він був улюбленцем мільйонів вже постсовєтських глядачів. 

Через скандальну вдачу, проблеми із законом у Франції та згасання кар'єри Насері знайшов притулок і легкі гроші в Росії. Відвідував окупований Крим, брав участь у тамтешніх кінофестивалях, розповідав, що "в Криму все чудово і люди щасливі", і навіть збирався знімати там кіно.

Самі Насері заради грошей змушений був їхати до окупованого Криму, чим зробив російській пропаганді великий подарунок / фото – РосЗМІ

Російська пропаганда максимально використовувала бренд "водія з Таксі", щоб легітимізувати окупацію українських територій в очах звичайних громадян. Це є ще одним впізнаваним почерком російських інформаційних спецоперацій — нормалізація воєнних злочинів часто завдяки авторитету західних зірок. 

"Універсальний солдат" на миротворчому шпагаті

Жан-Клод Ван Дамм не підтримував війну відкрито, але неодноразово демонстрував симпатії до російського диктатора  Путіна.

Нещодавно Ван Дамм публічно звертався до Кремля, називаючи Путіна добрим другом, хвалив його минулу діяльність, надсилав поцілунки та просився стати послом миру. 

Цей випадок складніший за попередні, але не менш корисний для пропагандистського інформаційного простору. Такі заклики без вимоги виведення військ РФ повністю збігаються з інтересами Москви, а ігнорування фактів воєнних злочинів робить ці заяви зручними для російської дезінформації.

Ностальгія – зброя Росії

Усі описані вище кейси мають спільну структуру. Кремль використовує давній емоційний зв'язок між виконавцем і аудиторією, зокрема російською. А оскільки культ Совєтського Союзу — це частина державної ідентичності сучасної Росії, то й ностальгуючих за "совєтами" в Росії абсолютна більшість.

Коли Al Bano, Modern Talking або будь-який інший "голос молодості" з'являється на екрані і висловлюється «за мир» або проти санкцій, аудиторія, скажімо, у Росії, частково в Україні чи Угорщині, Словаччині, Сербії, або серед певної частини вихідців з соцтабору у Німеччині, сприймає це крізь призму "спорідненості душ".

Цей рефлекс набагато ефективніший, ніж будь-яка пряма пропаганда: він активує лояльність, яка гартувалася десятиліттями, з часів юності тих, хто слухав You’re my heart, you’re my soul на старих касетниках.

Використовуючи для впливу на масову свідомість ностальгію за іноземними зірками естради і кіно, добре відомих з совєтського та постсовєтського минулого, Кремль одразу охоплює три великі аудиторії. 

Для західного світу ці зірки мовлять як свої громадяни, які нібито давно і краще знають російську публіку, відтак буцімто мають інший погляд на сучасну Росію і її керівництво.

Своїми проросійськими заявами і вчинками вони виправдовують злочинну політику Кремля, й пропонують подивитися на неї не як на агресію, а як на захист чи кроки у відповідь на нібито неадекватні дії країн НАТО і ЄС.

Тобто перекручують реальність і доводять, що все виглядає навпаки — Росія потерпає, а країни Західного блоку — це загарбники, які постійно дошкуляють Москві.  Для неї формується образ невинної жертви, яка живе мирним романтичним життям, але змушена захищатися. І для того, аби зняти загрозу великої війни, варто лише виконати вимоги Росії і не підтримувати тих, з ким вона воює зараз.

Зірки минулого не бояться зганьбитися, щоб забезпечити себе. Росіянами такі потрібні для створення поширення пропаганди / фото – Кремль

Мовляв, Росія ні на кого не нападала і не збирається нападати, вона лише захищається. Варто тільки виконати ультиматум Москви, і всі неприємності миттєво закінчаться. Перелічені зірки поп-культури лише підсилюють на Заході сказане Путіним і його поплічниками. Авторитет своїх слів, тобто відвертої неправди, вони підкріплюють давніми зв'язками з російською аудиторією і нібито кращим розумінням Росії.

Для української аудиторії та аудиторії інших країн, які звільнилися з совєтського блоку, західні естрадні та кінозірки вісімдесятих є ностальгійним емоційним тригером.

У конктексті проросійських заяв носатльгійних зірок, приємні спогади і асоціації пом'якшать ставлення аудиторії до войовничої політики сучасного Кремля, створять у свідомості старшого населення східноєвропейських країн основу для пошуку виправдань, розуміння і співчуття до російського керівництва, яке насправді погрожує, загрожує або вже чинить проти них зло.

Оскільки сучасна державна ідентичність в Росії надихається спадковістю від Совєтського Союзу, то абсолютно усе, що в пам’яті пересічного росіянина пов'язане з тим періодом, має сакральне значення.

Якщо, скажімо, Al Bano і Дітер Болен незмінно демонструють лояльність до Кремля і Росії, то своїм авторитетом вони ненав’язливо спонукають росіян коритися кремлівському режиму та виконувати всі його накази. Так працює технологія трансформації ностальгії у масовий вплив на свідомість внутрішньої російської аудиторії.

Modern Talking під дудку Кремля. Як Росія використовує західних зірок для виправдання своїх злочинів – дивіться відео: