24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація початково вийшла на сайті EP і публікується з дозволу правовласника.
Росія втрачає території кілька місяців поспіль
У червні російська війська втратили позиції. Так, росіяни змогли глибоко просунутися в районі Костянтинівки на сході Донецької області, що стало їхнім найбільшим успіхом від початку року. Російські війська "починають брати під контроль кілька районів східної частини Костянтинівки", здобувши для Москви "першу стратегічну перемогу цього року", вважає картограф і аналітик Clément Molin. Водночас бої за місто, безперечно, ще триватимуть.
Проте на інших ключових ділянках фронту – на південь і північ від Костянтинівки – росіяни втратили території. За підрахунками Інституту вивчення війни (ISW), у червні Росія просунулася приблизно на 30 кілометрів квадратних уздовж лінії фронту, однак після врахування українських контратак місячний баланс виявився від'ємним. За словами аналітика Rochan Consulting Конрада Музики, наприкінці червня російські війська мали чисту втрату близько 40 кілометрів квадратних української території.
Українська моніторингова група DeepState описує ту саму тенденцію дещо інакше. За її оцінками, площа окупованої Росією території у червні збільшилася на 84 квадратних метри. Однак, якщо врахувати території, які українські сили повернули під контроль протягом місяця, загальний баланс також виявляється негативним для росіян.
"У травні ми зробили два кроки вперед. У червні – один крок уперед і один назад", – зазначили аналітики DeepState. Водночас вони звернули увагу, що кількість російських штурмових дій за місяць навіть зросла на 4,4%, хоча це приносило дедалі менше територіальних здобутків. У другій половині червня росіяни все ж досягли певних успіхів поблизу Костянтинівки, Добропілля та Гуляйполя.
Причин цього чимало. Українські безпілотники стали кращими й численнішими, ніж будь-коли раніше. Українські фортифікації – глибшими та щільнішими.
Крім того, українські сили дедалі інтенсивніше завдають ударів по російській логістиці у так званій середній зоні – між сірою зоною бойових дій і територією самої Росії. Це послаблює російські підрозділи ще до того, як вони встигають організувати новий штурм.
Переваги України тепер переважають традиційні російські козирі – вогневу міць і, насамперед, чисельність особового складу. За словами Володимира Зеленського, на Покровському напрямку російські війська подекуди переважали українські у співвідношенні до 8:1. Проте Україна завдає противнику значно більших втрат, ніж зазнає сама: за оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), російські втрати приблизно у вісім разів перевищують українські.
"Росія втратила військову ініціативу в Україні, тоді як ціна війни для неї продовжує зростати", – дійшов висновку CSIS.
Травневі показники також свідчать про цю тенденцію. За даними ISW, того місяця Росія захопила близько 40 квадратних кілометрів, але втратила контроль приблизно над 280 квадратними кілометрами, тобто зазнала чистих територіальних втрат. Українське видання "Мілітарний" з посиланням на джерела в оборонному секторі оцінює цей розрив як ще більший, а джерело, пов'язане з українською військовою розвідкою, називає травень першим місяцем із 2023 року, коли Росія втратила більше територій, ніж захопила.
Лише DeepState зафіксував невелике російське просування у травні. Конрад Музика оцінив його приблизно у 25 квадратних кілометрів, однак застеріг, що реальний показник цілком міг бути й від'ємним.
Утім, більшість джерел сходяться на тому, що Росія втрачала території також у березні та квітні після помірного просування в лютому. Імовірно, російські війська відступали у трьох із останніх п'яти місяців.
Фронт поступово завмирає на теперішніх позиціях
Якщо звузити масштаб аналізу, картина дещо змінюється. "Російські війська взяли під контроль кілька кварталів усередині Костянтинівки та просунулися в районі Слов'янська", що розташований за 34 кілометри на північ від Костянтинівки, зазначає Clément Molin. Водночас він додає, що "ця початкова перемога, здобута влітку, не дає підстав очікувати другої перемоги протягом цього року".
Причина полягає в тому, що 700-тисячній російській окупаційній армії доводиться докладати максимальних зусиль упродовж багатьох місяців, щоб досягти хоча б одного справді значущого успіху.
Після того як російські війська, втративши, ймовірно, десятки тисяч солдатів, перетворюють чергове невелике місто на руїни, вони виявляються виснаженими навіть після "перемоги". І сидять серед руїн Покровська, Мирнограда чи Костянтинівки, дивлячись на десятки кілометрів замінованої, укріпленої та контрольованої дронами відкритої місцевості, що відділяє їх від наступної великої цілі.
Для російських військ на сході такою ціллю залишаються Краматорськ і Слов'янськ. Існують два основні шляхи наступу: із півдня через Костянтинівку та зі сходу через Лиман, розташований за 14 кілометрів на північний схід від Слов'янська.
Якщо російські сили під Костянтинівкою вже виснажені, то чи зможуть війська, які намагаються оточити Лиман, прорватися до Слов'янська й Краматорська?
Найімовірніше, ні. Помітивши слабкі місця на флангах російського угруповання на північ від Лимана, українські війська навесні перейшли у контратаки. За словами Конрада Музики, ці контратаки "не дозволяють російським військам створити плацдарми для атак на українські лінії постачання між Лиманом і Слов'янськом", а також "зривають спроби оточити Слов'янсько-Краматорську агломерацію з півночі".
Тим часом на південному сході українські контратаки стабілізували лінію фронту після періоду стрімкого російського просування минулого року.
Росія прагне захопити Запоріжжя, яке розташоване за 69 кілометрів на захід від нинішньої лінії фронту на південному сході. Однак, як зазначає Clément Molin, їй не вдалося зберегти темпи просування, які спостерігалися у другій половині 2025 року. Часті й високоточні удари українських дронів по дорогах постачання серйозно ускладнюють російську логістику.
Війна поступово завмирає на нинішніх рубежах. Але це зовсім не означає, що вона наближається до завершення. "Росія продовжує воювати – і це рішення повністю залежить від Володимира Путіна, який публічно не демонстрував жодних намірів зменшити інтенсивність бойових дій", – попереджають у CSIS.
Так само, зазначають аналітики, немає жодних ознак того, що Україна наближається до краху.