РФ допомагає іншим державам, в той час як страждають її власні громадяни

Травень 2014 року. Сербія та Боснія потерпають від найбільшої за останні 120 років повені. Заради порятунку людей об'єднались чи не всі країни ЄС, в перші ж дні потерпілим країнам виділили 65 мільйонів євро.

Скерувала свою допомогу й Росія. В зону лиха одразу ж вилетіли два літаки МНС із 70-ма рятувальниками, моторними човнами, генераторами та іншою необхідною допомогою на борту.

Читайте також: Без права на протест. Чому виступати проти Путіна в Росії наважуються одиниці

Благородний жест, зважаючи на те, що в серпні 2013 року таке ж масове затоплення відбулось на Далекому Сході Росії. Тоді затопило 235 населених пунктів і 13 тисяч житлових будинків. Постраждалими визнали 183 тисяч людей, більше 32-х тисяч довелось евакуйовувати. А от на допомогу від своїх "коханих" чиновників росіяни чекали значно довше.

28 серпня, лише через місяць від початку повені, коли в Приамур'ї вже були знищені більше 2 тисячі будинків, а евакуація набирала все більших масштабів, Путін у супроводі 10 міністрів нарешті вилетів у затоплений край.

Попри критичне становище, Кремль наполягав на виборах губернатора

Жителі скаржились, що знаходились й ті, хто спекулював на їхньому горі. У регіоні раптово зросли ціни на потяги та літаки, а фінансові установи відбирали сільгосптехніку для забезпечення фермерських кредитів. На пік повені припали й вибори губернатора.

І хоч в такій критичній ситуації вони найменше цікавили людей, переносити їх Кремль не збирався. Представникам ЦВК придбали надувні човни, аби вони їздили зі скриньками до тих, хто не міг дістатись до виборчих дільниць.

Не дивно, що за таких умов явка склала лише 33 відсотки.

Програма з відбудови житла для постраждалих людей з тріском провалилася

Лише в Амурській області більше тисячі будинків визнали непридатними для життя. В цілому влада пообіцяла звести 4-ри тисячі осель для постраждалих родин. Терміни були вкрай стислими – регіональних керівників зобов'язали забезпечити потерпілих житлом до 30 вересня 2014 року.

Вже в травні державне телебачення радісно відрапортувало про завершення будівництва будинків для аж 85 людей. Звітував перед громадянами усміхнений Путін, який, замість того, щоб вислухати скарги потопельців, цього ж дня знайшов час для того, щоб особисто випустити двох амурських тигрів на волю.

Кримськ спеціально затопили, щоб врятувати нафтосховище

Кримськ в липні 2012 року, в якому буквально за 1 день повені загинуло 153 осіб, а постраждало більше 30 тисяч. Попри запевнення влади, що затоплення регіону спровокували дощі та високий рівень води в річках, у місті досі ширяться чутки про спуск води з Неберджаєвського водосховища.

Мовляв, влада вирішила скинути воду та затопити Кримськ для того, щоб не постраждали Новоросійськ та велетенське нафтове сховище "Грушеве". Про долю 57-ми тисяч людей, вочевидь, чиновники не сильно задумувалися. Розповідали, що представники місцевої влади вивезли своїх родичів з міста, а напередодні затоплення до Кримська вже направлялись підрозділи надзвичайників з Краснодара та Ставрополя.

Мешканцям виплатили компенсації, а вже за декілька місяців чиновники Кримська вимагали у 161-ї особи повернути частину грошей, в цілому 30 мільйонів рублів. Мовляв, гроші виділили тим, в кого будинки потребували ремонту, а не знесення. Хоча, як мали жити люди в оселях, які вода затопила аж до горища, чиновники не пояснили.

Далекий Схід та Кримськ – лише два приклади того, як російська влада "турбується" про своє населення. Адже для Кремля позиція на світовій арені завжди була більш важливою, ніж захист власних громадян.