Крім того, що я аналітик, маю ще й інженерну та профільну військову освіту, тому можу копнути трохи глибше. Загроза реальна, але точно не наступного літа. Реальний горизонт – 2029 – 2030 роки, не 2027, як вважають деякі автори. Про це пише Анатолій Амелін.
Чому росіяни не здатні створити систему, подібну до Starlink?
Повторити Starlink Росія не може. Але створити супутниковий канал керування дронами над фронтом – цілком, і рано чи пізно зробить. Утім, показники, якими лякають, наприклад, "покриття до літа 2027", – неправильні. Нижче розкажу, чому.
Що реально висить на орбіті:
- 23 березня з Плесецька "Союз-2.1б" вивів перші 16 серійних апаратів "Рассвєт". Пуск не оголошували ані Роскосмос, ані Міноборони Росії. Причина секретності банальна – українські дрони.
- 19 липня запустили ще 16. Тепер усього на орбіті 31 серійний апарат плюс шість демонстраційних.
Анонсована мета росіян – 292 апарати до кінця 2027 року і понад 900 до 2035. У Маска для порівняння на орбіті вже 10 759 апаратів. Відчуваєте різницю?
Три цифри, які гуляють медіа і які просто неправильні:
- "Дванадцять супутників на робочій висоті 550 кілометрів". Це не робоча висота, а точка, де апарати зависли на півдорозі. Цільова орбіта за заявками до Міжнародного союзу електрозв'язку – 800 кілометрів. За чотири місяці вище 550 кілометрів не піднявся жоден – один згорів, три застрягли на висоті 350 – 415 кілометрів;
- "Два стабільні вікна зв'язку понад годину кожне". Апарат на 514 км видно з однієї точки максимум 11 – 12 хвилин, під робочим кутом – близько шести. Це геометрія, її не обдуриш. Моделювання дає для Києва 109 хвилин сумарної видимості на добу, але максимальний безперервний шматок – близько 27 хвилин. Тобто, кажучи про годину, хтось склав усі розкидані по добі проходи і назвав це "стабільним вікном". Це як скласти час роботи усіх маршруток за день і сказати, що маршрутка їздить безперервно;
- "Цілодобове покриття до середини літа 2027". Чиста арифметика: торік росія зробила 17 орбітальних пусків за весь рік на всіх замовників. Щоб дійти до 292 апаратів, треба близько 17 виділених пусків до кінця 2027 року майже щомісяця, і лише під одну програму. Це фізично неможливо.
Чого можуть досягнути росіяни?
Повторю: Росія не може замінити Starlink. Відставання в 350 разів за кількістю супутників грошима за рік не закриється. Навіть китайські Guowang і Qianfan випереджають "Рассвєт" у 6 – 8 разів.
Але замінити технології Маска власними для забезпечення своїх потреб росіяни можуть. Їм не треба покрити планету, їм треба канал над фронтом і своєю територією. Це сотні апаратів, не десятки тисяч.
Співзасновник MySat UA Дмитро Хмара слушно зауважує: для фронту може вистачити менше, ніж для комерційного старту, бо супутники можна сфокусувати на окремих зонах – скажімо, на сході й півдні України.
За моїм розрахунком, за нинішнього темпу росіяни можуть запустити близько 175 апаратів до кінця 2028 року. Поріг стійкого покриття – 200 – 250 апаратів. Тобто Росії вдасться досягти мети в 2029 – 2030 роках. У прискореному сценарії – друга половина 2028 року, не 2027. А в 2028 році, вважаю, Росії у тому вигляді, що ми знаємо вже не буде.
Що гальмує спроби росіян сьогодні?
Перш за все, проблема у можливостях запусків супутників. 17 запусків на рік на всю країну – стеля, яку грошима не пробити.
З 16 апаратів першої партії один втрачено, три не піднялися. Перші два тижні двигуни взагалі не працювали - схоже, наземні служби не впорались керувати такою кількістю одразу.
Головне вузьке місце – термінали. Антену росіяни показали, а її серійне виробництво – ні. За оцінками експертів, російський термінал може коштувати в сотні разів дорожче за Starlink. А їх треба зробити сотні тисяч, до того ж, це треба зробити під санкціями.
Друга партія супутників пішла в іншу орбітальну площину з різницею у понад сто градусів. Простими словами: перехід від "нитки перлів" в одній площині до нормального покриття почався. Із дванадцяти потрібних площин зайнято лише дві. Стежити треба саме за площинами, а не за загальною кількістю апаратів. Нова площина дає приріст покриття набагато більший, ніж ще один апарат у стару.
Чому Росія прискорює запуск аналогу Starlink?
Проєкт роками повз. Перший пуск переносили з грудня 2025 року на лютий 2026 року, потім на березень. А 4 – 5 лютого SpaceX разом із нашим Міноборони вимкнула тисячі російських терміналів Starlink через "білий список".
Флеш тоді описав це так: "Усе управління військами обвалилося, штурми зупинились".
Перший серійний пуск "Рассвєт" стався за кілька тижнів після цього. Це не геніальний задум ординців. Це реакція на тактичну поразку.
І урок тут уже для нас: залежність від одного зовнішнього оператора – це вразливість. Чи має Україна альтернативи? Що спрацювало проти них, спрацює і проти нас.
Як можна зашкодити планам росіян?
Тепер поміркуємо, чи можна їхні супутники глушити, збивати, зводити з орбіти?
Збивати ракетою – забудьте. Проти сотень апаратів кінетика безглузда: просто створюєте хмару уламків на своїх же орбітах, порушуєте Договір про космос, а один збитий із трьохсот нічого не змінює. Тому це – не варіант.
Глушити самі супутники з землі – майже нереально. Спрямована антена, шалена швидкість апарата, вузьке вікно на проліт – це та сама причина, чому росіяни за три роки так і не заглушили Starlink попри всю РЕБ. Такий бар'єр захищатиме й "Рассвєт". Коли апаратів стануть сотні.
Наше завдання бити не по небу, а по трьох точках на землі.
Перша – наземні станції через кібер. Найкращий приклад дали самі росіяни: за годину до вторгнення у 2022-му вони вбили десятки тисяч модемів Viasat по Європі, не збиваючи жодного супутника, а стерши їхню пам'ять шкідливим кодом AcidRain. Центр управління і шлюзи "Рассвєта" – така сама мішень.
Друга, найдешевша, – термінали через навігацію. "Рассвєт" будується на стандарті 5G NTN, який вимагає, щоб термінал сам рахував компенсацію за власними координатами GNSS. Формулювання 3GPP однозначне: без дійсної позиції GNSS пристрій просто не виходить на зв'язок. Спуфінг навігації над потрібним районом б'є не по радіоканалу, а по алгоритму: термінал із підміненими координатами рахує неправильно, передача промахується повз вікно приймача, зв'язок рветься.
Механізм гарантовано працює для зв'язку зі смартфонами. Чи так само залежить широкосмуговий термінал з фазованою решіткою – треба перевірити на захопленому зразку. Росіяни підуть у зв'язку із завадостійкими антенами й інерціалкою. А нові версії стандарту вже роблять режим, стійкий до втрати GNSS. Вікно є, але воно не вічне.
Третя точка, в яку мають бити українці, – виробництво. Найнадійніший спосіб не дати супутнику працювати – не дати його зробити і запустити. Дієвими будуть санкції на компоненти, тиск на пуски. Кожен зірваний пуск дешевший за будь-яку зброю проти вже виведеного апарата. Отже потрібно цілитися в модем, у навігацію, у складальний цех, у пускавий майданчик. Не в небо.
Що ми разом із партнерами можемо робити прямо зараз?
Варто запровадити прямі санкції проти ТОВ "Бюро 1440" одразу в трьох контурах, де його поки немає окремою позицією: SDN США, реєстр Британії, Entity List американського BIS. Плюс – окремо РНБО окремо.
Розвідка має розробити доказовий пакет щодо критичних компонентів радіочастотного тракту, мікросхем формування променя, швидких перетворювачів, оптики, лазерів. Цю інформацію потрібно передати партнерам у G7 і ЄС, із прив'язкою до посередників у третіх країнах.
Потрібно створити єдиний центр моніторингу за тим, скільки є площин, за темпами пусків, за ситуацією з російськими терміналами.
Пріоритетно вилучати й розбирати захоплені термінали – єдиний спосіб перевести гіпотези про компоненти і GNSS у докази.
Потрібно фінансувати засоби впливу на навігацію терміналів уже зараз, а не після першого дрона над Києвом. Також необхідно готувати вплив на наземний сегмент. Досвід Viasat показав, що це працює, і працює масштабно.
Українці мають розгорнути багатоканальне управління з автоперемиканням між супутником, стільниковими, радіорелейними і комірковими мережами. Щоб дзеркальний лютий не спрацював проти нас.
Також маємо зафіксувати договірні гарантії доступу до європейських систем. Треба тиснути через Міжнародний союз електрозв'язку, адже орбіта, на якій апарати стоять реально, з МСЕ не узгоджена. Інструмент безкоштовний і досі без діла.
Крім того, потрібно закласти в плани критичній інфраструктурі сценарій, де противник бачить результат удару в реальному часі. Інші вимоги до резервування і швидкості відновлення.
Загроза реальна. Росія будує систему на десятиліття. Але вона не нависне над нами наступного літа – у нас є два – чотири роки, поки угруповання російських супутників мале і без серійних терміналів. Панікувати через хибну дату (2027 рік) так само шкідливо, як не бачити загрози зовсім.