Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко розповів 24 Каналу, що картину Куїнджі повернули до Маріуполя з Донецька. Імовірно це було зроблено для того, щоб відкрити усі корпуси Маріупольського музею краєзнавства, які об'єднали в єдиний комплекс, як це було за радянських часів.

До теми Росія викрала десятки тисяч культурних цінностей України: AP пояснює, чому повернути їх непросто

Чи оригінальну картину повернули до Маріуполя?

Андрющенко пояснив, що часткова галерея Куїнджі та його дім-музей, які були створені Україною до початку окупації, входять в цей комплекс. Росіяни, імовірно, хочуть відкрити їх та продемонструвати, що вони там є.

До слова. Раніше Петро Андрющенко розповідав, що росіяни вивезли з Краєзнавчого музею та Художнього музею у Маріуполі, зокрема три картини Куїнджі та одне полотно Івана Айвазовського, а також три унікальні ікони.

"Однак є певний сумнів, що росіяни передали до Маріуполя саме оригінал картини, а не копію. Тому що у музеї до окупації була, окрім оригіналу, ще й досить непогана копія. І без ретельної експертизи відрізнити її від оригінальної картини неспеціалісту неможливо", – наголосив він.

Однак цим подіям передувала історія, коли директор Маріупольського краєзнавчого музею (Наталія Капуснікова. – 24 Канал) після окупації Маріуполя віддала росіянам спершу копію картини Куїнджі, яка у неї зберігалась в сейфі. Росіяни з цією копією поїхали у Донецьк, зробили експертизу, повернулись і почали вимагати оригінал. Вона його видала, як зазначив керівник Центру вивчення окупації. Як виявилося він зберігався у неї вдома.

Тоді росіяни вивезли оригінал. А от що саме вони повернули зараз, не знає ніхто. Дізнатися можна буде лише тоді, коли буде доступ до цієї картини і можна буде провести експертизу,
– підкреслив Петро Андрющенко.

Водночас вже не повернеться до Маріуполя велика частина колекції медалей художника-медальєра Юхима Хараберта. Вона, за словами Андрющенка, була вкрадена і перебуває у приватній колекції у росіян, які були дотичні до окупації.

Ця колекція медалей досить специфічної епохи монументалізму. Вони є витвором мистецтва і національною спадщиною України. Цільова аудиторія цієї колекції доволі мала на відміну, наприклад, від живопису, тому росіяни скористались цим і забрали її.

Крім того, за його словами, невідомо де перебуває велика колекція перших друків книжок, які становлять величезну цінність. Вони так само були вивезені з Маріуполя до Донецька.

Цікаво. Архип Куїнджі видатний український художник урумського походження, який народився у 1841 році у Маріуполі. Пейзажі Куїнджі відомі у всьому світі, у своїй творчості він поєднував стилі імпресіонізму та романтизму. Найвідоміші картини художника: "Чумацький шлях у Маріуполі", 1875, "Українська ніч", 1876, "Березовий гай", 1879, "Місячна ніч на Дніпрі", 1880, "Море. Крим" (1898 – 1908).

Це великий сум, тому що саме так ми втрачаємо нашу спадщину. Проте наші урядовців наразі нічого не зробили у цьому напрямку. Немає позовів, кримінальних проваджень, експертиз і навіть повноцінного опису усього, що ми втратили через окупацію – не лише у Маріуполі, а у всьому Приазов'ї,
– наголосив Петро Андрющенко.

Також росіяни, як зазначив він, намагаються привласнити собі Архипа Куїнджі, тому доводиться відстоювати той факт, що він є видатним українським художником.

Раніше росіяни відкрили відновлений драмтеатр у Маріуполі: що відомо?

Наприкінці грудня 2025 року окупанти урочисто відкрили драмтеатр у Маріуполі, який було зруйновано у березні 2022 року під час російської окупації. Відомо, що за різними підрахунками, у театрі загинуло від 300 до 600 людей, які там переховувалися.

За майже чотири роки після трагедії росіяни відкрили театр після так званої "реставрації". Під час урочистостей у театрі показали виставу "Червоненька квітка" за російською казкою та концерт, який відвідали прокремлівські діячі.

Водночас Андрій Хливнюк лідер "Бумбоксу" обурився цією подією. Він пригадав, що гурт у 2022 році, за два дні до повномасштабного вторгнення, зіграв останній концерт перед ударом по драмтеатру. Він назвав урочистості у Маріуполі відкриттям "театру на крові", які пройшли так, "ніби нічого не відбулося, ніби цих людей не було зовсім".