Путін бачив у ньому конкурента: ексглава розвідки розкрив, ким був померлий Сергій Іванов

Про це 24 Каналу розповів генерал армії, колишній голова Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж, наголосивши, що Сергій Іванов був системним керівником спецслужб і мав високий рівень інтелекту та організаційних здібностей. У певний час його розглядали як альтернативу Володимиру Путіну.

Дивіться також Російські "яструби" закликають Путіна посилити війну: не виключають і застосування ядерки, – ЗМІ 

Іванов виступав проти бойових дій у 2022 році

Маломуж зазначив, що передбачалося, що після першої або другої каденції Путіна президентом стане Іванов. Саме він мав формувати стратегію розбудови Росії. 

Проте у Путіна були амбіції залишатися президентом вічно. Зрозуміло, що Іванов, який прийшов би на вищу посаду, показав би себе ефективнішим та укріпив би свої позиції так, щоб Путін більше не повернувся у президентське крісло. Тому він обрав Дмитра Медведєва, який виконував функції президента (з 2008 по 2012 роки – 24 Канал), але під контролем прем'єр-міністра Путіна, і цей варіант спрацював, 
– наголосив колишній голова Служби зовнішньої розвідки.

При цьому Путін продовжував підтримувати тісні контакти з Івановим. Він його не усував, але, за словами генерала армії, намагався обмежити у повноваженнях і посадових можливостях. Хоча у певний період Іванова було призначено главою Міноборони, також в Раді безпеки він займався низкою питань. А коли Іванов був главою адміністрації президента, Путін опирався на нього. Але завжди  бачив в Іванові конкурента. 

Маломуж пояснив, чому Іванов був конкурентом Путіна: дивіться відео

Сергій Іванов не був спеціалістом з підготовки військових операцій. Його спеціалізація була, як зауважив Маломуж, – операції оперативного типу. Це дозволяло йому формувати проросійські уряди в різних країнах, особливо в країнах СНД, і зокрема в Україні. Також він мав вплив на економіку конкретних країн, на формування інформаційних систем. Тому він також був небезпечним для України. 

Варто знати. Сергій Іванов був вихідцем із радянського КДБ, був співробітником зовнішньої розвідки, очолював російське міноборони (2001 – 2007 роки). Пізніше працював віцепрем'єром та керівником адміністрації президента Росії (2011 – 2016 роки). У лютому 2026 року Іванова було виключено зі складу Ради безпеки. Він був знайомий з Путіним ще з часів їхньої роботи у радянських спецслужбах, тому Іванова вважали одним із найвпливовіших людей в оточенні очільника Кремля. 

При цьому Іванов мав власну позицію, яка часто не співпадала з позицією Кремля. Зокрема, він, як відзначив ексголова Служби зовнішньої розвідки, під час підготовки операції по Криму або у 2022 році висловлював позицію проти ведення активних бойових дій. 

Іванов наполягав на окремих локальних спецопераціях, тиску, домовленостях, але під контролем російських спецслужб. Він  відпрацьовував цей варіант і разом з деякими наближеними до Путіна особами виступав проти того, щоб Росія розпочинала війну. А наполягав на використанні інших сценаріїв щодо контролю над нашою державою, 
– підкреслив Микола Маломуж. 

Але Путін його не дослухався. Він рахував, що Іванов не має системного впливу, і знецінив його як стратега і як конкурента, який міг би впливати на еліту Росії. По суті, Іванов виконував функції, а очільник Кремля тримав його біля себе за старою традицією і дружбою. Згодом Іванов, за словами генерала армії, перейшов на другорядні ролі у владі. 

Крім того, Іванов останні років десять боровся з тяжкою хворобою. Відомо, що він пройшов декілька етапів лікування, яке завершилося тим, що на 74-му році життя він помер. Можливо, на стан його здоров'я мали вплив умови, які створювалися для нього, тиск, який він відчував. Все це могло стимулювати розвиток його хвороби, 
– припустив він.

Підсумовуючи, Маломуж зазначив, що Іванова свого часу розглядали як певну  альтернативу Путіну. Але він не був другом України. Він мав свою стратегію відносин Росії та України, мав своїх прихильників, які були проти війни. Однак такі особи не домінують в оточенні Путіна.