Онлайн Редакція Вакансії Контакти Ігри Гороскоп
2 липня, 10:52
7

Кремль розставив фігури під хід, якого ще не зробив

Поки список "Єдиної Росії" читають як партійну формальність, головне – деінде: Кремль розставив фігури під розвилку "війна чи перемовини", а хто з трьох – Мішустін, Кирієнко чи Собянін – заступить уряд, і є шкалою, на якій проступає відповідь. Верхівку підвішено всю — вільний лишається тільки Путін.

28 червня "Єдина Росія" вивела на вибори першу п'ятірку – Сергій Лавров, Сергій Собянін, Євгеній Поддубний, Марія Львова-Бєлова, Владислав Головін – і вперше з 2007-го назвалася "партією Путіна", з його портретом на агітаційному плакаті. На перший погляд, це звична передвиборча вітрина. Та якщо придивитися, то це не список кандидатів, а схема розстановки сил перед рішенням, якого ще немає. Щоб це побачити, читати треба не прізвища, а позиції, на які їх поставили. Детальніше – в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Зауважте Найпотужніша російська армія провалює наступ через помилку командування

Список, у якому головне – не депутати

Ці люди здебільшого не стануть депутатами. Reuters нагадує: помітні постаті часто очолюють список, але далеко не завжди займають крісла в Держдумі. Це "паровози" – обличчя для кампанії, а не майбутні законодавці. Тому сам склад п'ятірки – не кадрове рішення, а сигнал. І читати його варто двічі: за тим, кого винесли, і за тим, кого прибрали.

Почнемо з того, кого винесли. Уперше список очолив не силовик, а дипломат: у 2021 році першим номером ішов міністр оборони Шойгу, Лавров – другим. Тобто його вже виставляли вітриною і ось підняли на перше місце рівно тоді, коли на дипломатичному треку в нього не виходить нічого. Так не підвищують, а готують до почесних проводів і заразом дають дорогу, якою з посади зійти.

А тепер поговоримо про те, кого прибрали. Дмитро Медведєв ліз у список відверто. За даними Meduza, він лобіював навіть трійку на чолі з собою – і втретє вилетів, бо проти стала ціла коаліція, включно з чинним спікером Володіним, який тримається за крісло. Цілив він явно не просто в список, а в саме спікерство – природний приз для голови партії, що лишився без виконавчої посади. 

Його "прокатали" втретє поспіль і рівно там, де він хотів найдужче. Найгучніший яструб Кремля лишився ні з чим саме тоді, коли вітрину чистять від яструбів. А крісло, у яке він цілив, тихо підсувають Лаврову.

Двоє ремонтників для двох пробоїн

Тепер – навіщо саме Лавров і Собянін. У Кремля сьогодні дві відкриті рани, які не приховують: глухий кут у зовнішній політиці й економіка, що тріщить. Київ та західна преса фіксують той самий фон – уповільнення економіки, дефіцит пального в десятках регіонів, відключення інтернету, дедалі глибші українські удари. Це і є дві пробоїни, які доведеться латати за будь-якого сценарію.

А п'ятірка тихо ставить біля кожної пробоїни свого ремонтника. Лавров – обличчя зовнішньої політики; Собянін – символ "успішного тилу" й керованого міста-гіганта, людина економіки та кризового менеджменту. І ось чому місце Лаврова в списку важить більше за символіку: нове скликання Думи саме переобирає спікера, тож вхід у голову палати йому вже відкритий. Почесний вихід із МЗС, який заразом звільняє дипломатичне крісло під "нову розмову". Двері відчинені – лишилося пройти.

Трикутник Кабміну: це шкала, а не прізвища

Якщо економіку визнано пробоїною, наступне питання – прем'єр. Тут є одразу три фігури. Carnegie описувала, що майбутню верхівку Росії формують саме через ротацію еліт, тож склад Кабміну читаємо як мову, якою режим оголошує курс.

  • Михайло Мішустін на місці – це статус-кво, "нічого не міняємо": лояльний технократ, що вцілював саме завдяки відданості під час війни.
  • Сергій Кірієнко – це подвоєння воєнної ставки: куратор внутрішньої політики й затятий прибічник "СВО", сигнал "воюємо далі, жорсткіше".
  • Сергій Собянін – найм'якший із трьох сигналів: не "голуб", а полюс нормалізації порядку денного, технократ, який асоціюється з керуванням.

Тому ключове – не вгадати прізвище, а зчитати напрям. Сам вибір змінника (чи його відсутність) стане діагнозом: продовження війни, заморозка чи розворот до торгу. Собянін тут – не обіцянка миру, а найдальша від ескалації точка на шкалі. А шкала важливіша за крапку.

Підвішена верхівка і є підготовка

Путіну не обов'язково когось знімати вже зараз. Йому достатньо, щоб усі повірили, що зняти можуть будь-кого. Поки Мішустін не знає, чи лишиться прем'єром, Лавров – чи це проводи, а Кирієнко з Собяніним рахують власні шанси, кожен думає про своє крісло, а не про свою лінію. У такому стані ніхто не саботує, не торгується за спиною, не збиває курс.

Саме тут вибори набувають іншого сенсу. Вони не про мандати, а про кнопку, якою Путін на серпень – жовтень підвішує всю верхівку. Вікно, де він максимально вільний, бо всі решта максимально залежні. А винесення Лаврова на список і трикутник Кабміну – не оголошення рішень, а фігури, розставлені під рішення, якого ще немає. Сама невизначеність – і є підготовка.

Підвішена верхівка – стандартний інструмент будь-якої автократії, і сама по собі вона не доводить саме мирного розвороту. Вікно відчинене в обидва боки – у бік ескалації незгірше, ніж у бік столу. Куди Путін поверне – не вирішено. Вирішено, що поворот буде з його руки.

Що з цього Україні?

Для Києва ці три місяці – це діагностичне вікно. І читати в ньому треба не заяви, а пози. Не "що оголосили", а хто як завмер: кого підвісили найвище, кого почали підтягувати, чиє крісло раптом захиталося. За цим проступає, який сценарій Кремль тримає за основний.

Перший показ почнеться вже восени. Дума переобере спікера сама, за календарем: якщо Лавров візьме мандат і піде в голову палати – це перший зчитуваний знак. А от уряд у вересні автоматично не змінюється: президентських виборів цьогоріч немає, отже й "обнулення Кабміну" немає. Заміна прем'єра – окреме політичне рішення, і вмикає його не виборчий календар, а рішення про перемовини. Нова Дума лише відчиняє для нього вікно, бо за правилами сама затверджує прем'єра й міністрів.

Тож восени Україні треба дивитися двома поглядами: на Думу (чи сів туди Лавров) і на Кабмін (чи замінять Мішустіна і ким). Перший злам цієї конструкції читаємо вже за підсумками вересня.

Та є ще одна змінна, якої немає в жодному списку. У російській історії серпень – це місяць, що любить ламати побудоване. Серпень 1991-го поховав ГКЧП і Союз. Серпень 1998-го обвалив рубль дефолтом, а прем'єром тоді сидів Кирієнко, той самий, кого сьогодні приміряють до Кабміну. Серпень 2000-го втопив "Курськ". 

Хоч скільки фігур Путін розставить під свій майбутній хід, історія підказує, куди може прилетіти чорний лебідь, попри всі його розрахунки. І ми маємо право сподіватися, що цьогорічний серпень не зрадить традиції.

Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.

Пов'язані теми: