Росіяни готують масований наступ на Запоріжжя – залишилось лише взяти Оріхів

У центрі та на лівому фланзі смуги цієї армії противник одночасно веде досить активні штурмові дії, намагаючись вийти у район Магдалинівка – Запасне – Павлівка – Лук'янівське, а також продовжити просування у напрямку Приморського, у Степногорську та на північ від нього. Про це пише Костянтин Машовець.

Противник намагається прорватися до міста Оріхів, діючи як з півдня через Новоданилівку, так і одночасно намагаючись охопити східний і західний фланги цього району оборони ЗСУ.

У свою чергу, на ділянці від Малих Щербаків до Плавнів противник здійснює активні інфільтраційні та штурмові дії малими піхотними групами, намагаючись дезорганізувати систему оборони ЗСУ в тактичній зоні безпосередньо в напрямку Запоріжжя та створити умови для виходу своїх підрозділів на річку Конка (на рубіж Приморське – Веселянка), а також у район Комишувахи.

Ситуація на Оріхівському напрямку

На Оріхівському напрямку наразі противнику вдалося прорватися кількома невеликими піхотними групами через Успенівську балку в Новоданилівку (де вони зафіксовані у південній частині села, у районі перехрестя автодоріг Т-0408 і Т-0803), а також подібними піхотними групами проникнути у південно-східну частину Малої Токмачки та в район місцевої виправної колонії.

Крім того, противник зумів також завести кілька "ультрамалих" піхотних груп безпосередньо до Оріхова і укрити подібну групу в невеликому лісі між Оріховом і Малою Токмачкою, на південь від траси Т-0815 і залізниці, що веде в напрямку Запоріжжя.

Також ймовірно, що кілька штурмових груп 42 мотострілецької дивізії 58 ЗВА противника змогли не лише витіснити ЗСУ з району Щербаків і Малих Щербаків, а й просунутися на захід і південний захід від Оріхова на напрямках Щербаки – Новопавлівка (до 2 кілометрів) та Нестерянка – Новоандріївка (до 3,5 кілометра).

Однак спроби противника розвинути та посилити свій тактичний успіх протягом двох тижнів, поки що, не принесли йому відчутних результатів. Ймовірно, українські підрозділи, які обороняються на цій ділянці, змогли заблокувати та ізолювати ці кілька "надмалих" російських піхотних груп у самому Оріхові (у районі вулиці Привокзальна, гімназії №1 "Сузір'я" та фірми "Бізнес-Агро"). А також витіснити противника з північних і центральних районів Новоданилівки.

Попри це, ймовірність подальших спроб противника збільшити чисельність своєї штурмової піхоти (навіть їх інтенсифікації), як у самому Оріхові, так і в Новоданилівці та Малій Токмачці, зберігається. Оскільки невеликі піхотні групи противника, які "інфільтрувалися" на цих ділянках раніше, намагаються утриматися в південній частині Новоданилівки, у районі Успенівської балки та на південному сході Малої Токмачки для своєрідного "проміжного накопичення" наступних груп проникнення.

У свою чергу, досить інтенсивна активізація противника з боку Щербаків і Нестерянки, очевидно, має своєю метою вихід його передових підрозділів на висоти в районі Новопавлівки та Новоандріївки, що дозволить противнику, у разі подальшого просування у цих напрямках, різко посилити вогневий вплив на комунікації Оріхівського району оборони, які ведуть в напрямку Таврійського та Комишувахи.

Таким чином, у найближчому майбутньому цілком можливо очікувати від російського командування різкого зростання та інтенсифікації спроб збільшити чисельність інфільтрованої піхоти не лише на території самого міста Оріхів, а й на південний захід, захід і південний схід від нього. Очевидно росіяни прагнуть реалізувати щодо цього району оборони ЗСУ той самий тактичний сценарій, який їх "колеги" вже реалізували на інших напрямках – у Покровську, Куп'янську та Костянтинівці.

Запорізький напрямок

На цьому напрямку командування російської 58 ЗВА також посилило інфільтраційні дії своїх малих піхотних груп на напрямку Кам'янське – Лук'янівське (фіксуються між Лук'янівським і Павлівкою, на південний захід від Лук'янівського і на північний схід від Кам'янського), а також у напрямку Малі Щербаки – Павлівка (фіксуються в районі Новобойківського, між Павлівкою та Новояковлівкою, а також на південь і схід від самої Павлівки).

Слід зазначити, що на цих напрямках це не перша спроба противника дезорганізувати оборону ЗСУ на тактичному рівні. Зазвичай всі ці невеликі піхотні групи противника блокуються в тактичній глибині оборони ЗСУ і після кількох тижнів свого "функціонування" досить жваво "зачищаються" у ході пошуково-рейдових дій спеціально виділених для цього сил і засобів ЗСУ, переважно з активним використанням тактичних дронів. Оскільки їх більш-менш довготривале виживання, закріплення та накопичення пов'язані з наявністю у противника значних труднощів з матеріально-технічним забезпеченням, особливо, коли мова йде про накопичення. 

Адже, на цьому напрямку, через особливості району дій, у командування противника виникає необхідність проведення цих дій на значних відкритих (видимих) ділянках місцевості, на відміну від територій населених пунктів, де є, хоч і зруйновані, але різноманітні будівлі, в тому числі, із підвальними приміщеннями, в яких цілком можливо укритися від виявлення (й звісно, подальшого ураження).

У цьому сенсі найперспективнішим для противника на цих напрямках є лише одна з малих піхотних груп, яка змогла проникнути на північний схід від Кам'янського безпосередньо з позицій своїх передових підрозділів і тому має прямий зв'язок з ними і підтримку з їхнього боку.

У "трикутнику" Приморське – Степногірськ – Плавні (це на північ від Кам'янського, вздовж русла колишнього Каховського водосховища) також тривають вперті бої з російськими штурмовими групами. Однак тут успіхи противника значно скромніші.

У цьому сенсі варто відзначити невелику російську піхотну групу, яка заблокована на північ від Степногірська (у посадці, на схід від перехрестя вулиці Гнідого з автомагістраллю Е-105), а також наполегливі спроби противника розширити зону свого контролю безпосередньо в самому Степногірську, діючи з району "Висотки", який він утримує. Поки ці спроби завершилися заняттям російськими штурмовиками лише кількох зруйнованих будівель уздовж південної сторони вулиці Таврійська, а також кількома спробами просунутися на північ від Покровської вулиці у Приморському. Результат цих спроб вимірюється сотнями метрів.

Очевидно, що тут противнику досить складно проводити активні штурмові дії, оскільки ЗСУ продовжують утримувати одну з ключових тактичних ділянок місцевості на цьому напрямку – автомобільну розв'язку "Кільце" між Степногірськом і Приморським.

Крім того, ЗСУ, ймовірно, досить успішно обороняють свої позиції безпосередньо в селі Плавні, просунувшись і укріпившись у ньому на понад 2 кілометри на південь від "Кільця" і взявши під контроль однойменну залізничну станцію. Українські війська також закріпилися на позиціях уздовж дороги Е-105, на понад 1,5 кілометра на південь від "Кільця".

Через це російські штурмові групи, які намагаються атакувати в районі Покровської вулиці в Приморському, очевидно мають можливість поповнюватись та забезпечуватись виключно у "напівавтономному режимі", тобто через русло колишнього Каховського водосховища. Що саме по собі ускладнює ці дії.

Росіяни вже знають, як захопити Запоріжжя

Скоріш за все, в оперативно-тактичному сенсі командування російської 58 ЗВА, а також сил й засобів зі складу угруповання військ "Дніпро", плануючи свій подальший наступ на Запоріжжя, таки дійшло досить логічного висновку, що без ліквідації Оріхівського району оборони ЗСУ це, скажімо так, було б дуже важко. У першу чергу, через цілком ймовірні достатньо активні флангові контр-наступальні дії ЗСУ.

Власне, наслідки саме такої оцінки ситуації з боку російського командування, яку я описував ще наприкінці весни – на початку літа цього року, ми бачимо зараз. Противник перед тим, як організувати і провести "масований" наступ на Запоріжжя, явно має намір насамперед ліквідувати саме цей район оборони Збройних сил України, використовуючи для цього не лише сили та засоби 58 ЗВА угруповання військ "Дніпро", а й 5 та 35 ЗВА з угруповання військ "Схід", які також наступають у бік Оріхова, але на Гуляйпільскому напрямку.