Діяльність ОБСЄ
– Україна повинна підтримувати свій статус європейської держави і до останнього не відмовлятись від дипломатичного розв'язання конфлікту. Місія ОБСЄ досить конфліктна та суперечлива, але вона не має альтернативи.
– Сам принцип формування місії передбачає участь всіх країн ОБСЄ, в тому числі й Росії. Оскільки головує зараз Сербія, – негласний союзник Росії – то залишається механізм м'якого тиску на місію. Однобоке висвітлення подій у минулі місяці було обумовлене безпекою самих спостерігачів. Те, що задокументовано місією – є хорошим свідченням для майбутнього Гаазького трибуналу.
Тиск на спостерігачів
– Підпал автомобілів потрібно вставляти в контексті. Первинною у цьому контексті є стаття голови Державної Думи Федеральних Зборів РФ Сергія Наришкіна про те, що серпень – це місяць провокацій. Росія почала готувати громадську думку, потім залякала місію ОБСЄ, щоб вони не надто пильно слідували за переміщенням російських військових. Це все елементи глобального сценарію.
Мінські переговори
– Чергові переговори у Мінську перенесли на 26 серпня. До цього часу Росія хоче вчинити такий тиск, аби Україна пішла на чергові поступки. Але оскільки українські війська виявилися добре підготовленими і дали відсіч, то очевидно, що Росія шукатиме інші "шпарини".
Росії потрібен геополітичний виграш. Але вона заблокована, втратила всіх союзників і раціонального виходу для Росії без публічної поразки і приниження немає.
Повернення Донбасу
– Український політичний клас був би вже й готовий на повернення цих територій, але вони розуміють з яким "тілом" доведеться жити Україні. Донбас не потрібен Україні без Криму.
Нинішня влада Росії збирає дивіденди від шаленої патріотизації та фашизації Росії. Поки ці політичні дивіденди будуть, доти Росія буде виїдати існуючий сценарій. Інших сценаріїв у Росії немає.