Російські окупанти зав'язли в українській обороні, – інтерв'ю з військовим експертом

Що сьогодні відбувається на полях битв відкритої війни, що дасть Володимиру Путіну військовий мікроменеджмент, чи втратила Росія шанс залучити війська ОДКБ на свій бік та яка ситуація у нас із військовою допомогою від західних партнерів – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів експерт Інституту стратегічних досліджень, військовий експерт Микола Бєлєсков.

Читайте Війна в Україні, дії Путіна та блеф ФСБ у Придністров'ї: інтерв'ю з експертом

Ситуація на фронті

Миколо, розкажіть, що зараз відбувається на полях битв?

В принципі, фронт українсько-російської війни зараз ділиться на два різних за суттю бойових дій відтинки.

• Відрізок, де ситуація не відзначається активними діями ні нашими, ані росіян. Передовсім, це Херсонська та Запорізька області. Через те, що співвідношення сил однакове і те, що ані ми, ані росіяни неспроможні проводити наступальні дії за браком необхідних для цього сил.

Тут лінія фронту фактично не рухається вже не перший день. Більш того, ворог вже, на жаль, починає фортифікувати зайняті ним позиції та готуватися до оборони відповідних рубежів. Тут ворог зав'язнув у нашій обороні. Відтак триває битва на виснаження.

• І другий – це, звичайно, дуга, яка тягнеться від Ізюма до Лиману по Сіверському Донцю до Сєвєродонецька, Попасної, Авдіївки. І далі – на південь до Мар'їнки і до Вугледару. Це зона активних бойових дій, де ворог намагається прорвати нашу оборону, йому це не вдається. Він вже більше місяця топчеться на цих рубежах. А якщо і просувається, то це просування дуже повільне внаслідок важких боїв, які супроводжуються великими втратами.

А ми, відповідно, ведемо активну оборонну операцію. І так, ми фактично завершили битву за Харків на свою користь. Тобто можна сказати, що на Слобожанському напрямку ми отримали перемогу. Навіть ті території на північ і на північний схід від Харкова вже можна розцінити як маргінальні явища.

В результаті й на цьому відтинку бойові дії також не відзначатимуться великою активністю. При цьому слід відзначити, що на обох ділянках фронту постійно відбуваються артилерійські дуелі.

Микола Бєлєсков розповів про ситуацію на фронті / Фото з архіву спікера

Давайте деталізуємо ситуацію на Сході.

Там росіяни просуваються надзвичайно повільно. 1 – 2 кілометри на тиждень – це аж ніяк не темпи наступу. Наступальна операція – це коли за декілька днів проривається лінія фронту і вводяться сили розвитку прориву, які за 3 – 4 тижні виконують завдання з оточення та знищення сил оборонців прорваного фронту.

Велика битва за Донбас триває уже місяць, і просування на 1 – 2 кілометри чи захоплення Попасної після того, як вона була вщент зруйнована, – це точно не є індикаторами успіху. В агресорів на цій ділянці фронту є лише поодинокі тактичні успіхи, котрі не переростають у щось більше. Як я й казав, вони фактично зав'язли у нашій обороні.

Настільки ефективна оборона з нашого боку є наслідком великої самопожертви наших воїнів. На жаль, ворог ефективно використовує артилерію та авіацію проти нас, що призводить до збільшення кількості поранених і померлих захисників. Медичній системі важко з цим упоратися через перевантаженість прифронтових медичних закладів. І тим не менш, ми створили цілісну лінію фронту. На противагу першому періоду війни, коли оборона мала осередковий характер.

Зараз лінія фронту є цілісною. В результаті її дуже й дуже важко прорвати через велику насиченість протитанковими засобами та через активний характер самої, власне, оборони. Ми не чекаємо, поки ворог нас переграє в концентрації сил на тому чи іншому напрямку. 

Натомість воюємо проактивно, завдаючи ударів настільки часто, наскільки нам це дозволяють робити ракетні війська та артилерія. Як показав приклад зі знищенням понтонів, ми прораховуємо кроки росіян завчасно і готуємося до них. В сумі це дає потужний ефект.

Що можете сказати про Херсонський напрямок?

В умовах того, що нині основні наші сили на Сході, ми не можемо собі дозволити такої розкоші, як концентрація переважаючих сил на Херсонщині та почати її відвойовувати. Плюс, знову ж таки, оборонятися і наступати – це дві великі різниці в плані і кількості сил і їх якості. Тому поки що я б про контрнаступ не говорив.

Зараз ми вирішуємо дещо інший спектр завдань. Головне питання в тому, з якими силами росіяни закінчать битву на Сході. Далі ми вже будемо дивитися за ситуацією. Чи вистачить в них сил тримати лінію фронту на тій таки Херсонщині.

Можливо, вони відійдуть за Дніпро самі в районі Херсона. Зроблять це, щоб вирівняти лінію фронту, щоб лінія фронту стала коротшою. В них просто може не вистачити сил для утримання такої протяжної лінії фронту. Особливо за умови великих втрат в ході битви за Схід.

Ну, і питання потенціалу нашого. Одна справа вести оборонні дії, де на перший план виходять засоби проти броні (NLAW і Stinger – 24 канал), які нам постійно надають. І зовсім інша – це ведення наступальних дій, під час яких провідну роль відводять важкому озброєнню. Останнього нам поки надсилають аж надто мало для того, щоб вести масштабні наступальні операції.

Ключове зараз – це виснажити наступальний потенціал ворога на Сході, а далі будемо відштовхуватися від того, яке співвідношення сил буде.

Рішення Кремля та стан російської армії

Про що свідчить бажання Путіна самостійно командувати російськими військами?

Це гарний індикатор того, що у ворога справи йдуть погано. В нормальних умовах політики не повинні втручатися в тактичний рівень взагалі, а на оперативному рівні вони повинні розуміти лише, що відбувається в загальних рисах. І аж ніяк не розповідати, як воювати.

Тобто поєднувати це з якимись політичними цілями, стратегічними завданнями можуть, але не втручатися в організацію і проведення операцій. Лише наглядати за тим, щоб було присутнє це поєднання політичних та воєнних цілей. Застосування мікроменеджменту тут ні до чого хорошого не призведе. Навпаки – лише до ще більших жертв з російського боку.

А відтак, і провалу всіх можливих задумів. Коли політики пхають свого носа до справ військових – це не на добро. Військові самі знають, як краще воювати. Політики повинні лише тримати руку на пульсі фронтових подій і не більше.

Путін вирішив самостійно контролювати дії російських військ в Україні / Фото Getty Images

Важливо З початком війни Росії проти України багато що змінилося: експерт про ситуацію в Молдові

Що там за метушня зчинилася в західному військово-аналітичному середовищі, пов'язана із переоцінкою бойового потенціалу армії РФ?

Треба, мабуть, почати з того, що немає таких аналітиків, котрі б мали ідеальний послужний список. Всі можуть помилятися. Первинна переоцінка російських сил мала для нас фатальні наслідки в плані надання достатньої військової підтримки. Помилка сталася та була визнана. Тепер до оцінювання ставляться більш обережно.

Нині оцінка перспектив російської армії виглядає доволі коректно. Західні аналітики погодилися, що зробили помилку і тепер будуть стриманішими у своїх оцінках можливостей нашого ворога. З іншого боку – ми все одно бачимо, що дискусії продовжуються. Цього разу вже значно ширші, які охоплюють політиків.

Суперечки точаться надалі щодо рівня допомоги, перспектив врегулювання ситуації. Західні партнери продовжують дебатувати між собою на тему, чи готова Росія піти на ескалацію із застосуванням зброї масового знищення. На тепер ми вже пройшли той етап, коли треба було докоряти західним експертам за їхні прорахунки. На цей час їхня недооцінка вже не грає жодної ролі.

На що здатна Україна – всі побачили, а також побачили, як насправді воює Росія. Проте ризики на кшталт ядерної ескалації ніхто не скасовував і це, на жаль, продовжує стримувати наших партнерів у питанні постачання озброєння, яке для нас є найбільш критичним.

Як результати переоцінки можуть позначитися на оновленому рейтингу потужності ворожої армії у загальносвітовому масштабі?

Ті всі рейтинги, які складалися, були сформовані на основі кількісних показників. Саме в цьому і була причина переоцінки російської армії не лише західною аналітичною спільнотою, а й спільнотою розвідувальною. Класика жанру, як-то кажуть. Вони передовсім орієнтувалися якраз-таки на кількісні показники при одночасному неврахуванні якісних.

Нині ситуація складається таким чином, що без мобілізації, без переходу економіки на воєнні рейки та частина російської армії, яка здатна вести наземні бойові дії, невдовзі припинить своє існування. Максимум, що може залишитися – це та частка військ, яка перейде до оборони вже захоплених частин нашої території на поточний момент.

Путін вже остаточно втратив шанс залучити на свій бік військовий потенціал ОДКБ?

По-перше, цей потенціал не такий вже і великий, а по-друге, після провалу оригінального плану, в мене є сумніви щодо готовності когось із партнерів Кремля по цьому військово-політичному блоку приєднатися до цієї авантюри, яка дедалі більше переростає у кризу і, як наслідок – стратегічну поразку.

Навіть білоруський диктаторський режим з усім його прихильним ставленням до Москви, виявляє готовність лише прикривати власний кордон, відтягуючи в такий спосіб якусь невелику частину наших сил.

За словами експерта, Путіну не варто пхати носа у військові питання / Фото Getty Images

Чи ризикне кремлівський диктатор оголосити про повноцінну мобілізацію?

Об'єктивно, тамтешнє політичне керівництво стоїть перед обличчям дилеми. Якщо не буде додаткового масштабного притоку ресурсів, то доведеться, як мінімум, переходити до оборони, визнавши при цьому, що навіть більш скромні цілі на Донбасі реалізувати не вдається.

Тобто дилема, як така, для російських еліт полягає в наступному: або починати масштабне вливання додаткових ресурсів, або змиритися з існуючим станом речей і переходити до оборони. Гіпотетично, вони могли б створити якісь нові з'єднання. Зрозуміло, що на це б пішов не тиждень, і навіть не два, спираючись на радянські запаси техніки. Так, вона далеко не вся в нормальному стані, але принаймні її частина у менш-більш функціональному стані.

Однак і це не вирішить завдання зі створення такої сили, яка б могла собі дозволити вирішення стратегічних завдань. Тому це було б лише відтермінування неминучого провалу. Відтак вже невдовзі, на мою думку, буде перехід до оборони і спроба зіграти на тих суперечностях, які існують на Заході в плані санкційного тиску і підтримки України. В результаті буде спроба вчергове зробити ставку на замороження конфлікту на тих позиціях, які сьогодні займають росіяни.

Озброєння для України та завершення війни

Як у нас справи із західним озброєнням?

Politico пише, що у Білому домі вагаються з приводу того, чи варто нам передавати РСЗВ. Питання озброєння буде вирішуватися з огляду на те, чия думка переможе. Чи ставка на те, що треба підтримувати нас до моменту повного або часткового знищення ворожого військового угруповання, яке сьогодні Кремль виставив проти нас і визволення територій, або думка про те, що треба негайно домовлятися задля уникнення ризику ядерної ескалації.

Пам'ятаючи ситуацію з Мігами, чому американці не погодилися виступити для нас в якості тих, хто посприяє передачі цих літаків, було очікувано, що вони так скажуть щодо систем M270 чи M142. Без цих систем нам буде набагато важче воювати. Навіть, якщо нам дадуть більше гаубиць М777. Саме ці системи є маркером того, яким є бачення у Вашингтона. Це той випадок, коли ми розуміємо західну аргументацію та цілком обґрунтовано з нею не погоджуємося, але щось із цим зробити не можемо.

Ми можемо продовжувати давати аргументи, що ми і робимо, власне. Підключаємо наших прихильників на Заході. Експертів та політиків. Однак таку думку американського керівництва буде доволі важко змінити, бо вона керується стратегічними політичними розрахунками.

Ми здатні витримати довготривалу війну?

З військової точки зору – так. Тут питання більше до економіки. Ми знову залежні від західної допомоги. Наша економіка зазнає сильнішого удару, ніж російська. Відносні втрати з нашого боку будуть набагато більшими. Плюс знову складається цікава динаміка, згідно з якою, те, хто вийде переможцем з цього протистояння на довгій дистанції, залежатиме від рівня допомоги.

І ось ми бачимо, що вже вимальовуються межі цієї допомоги. Принаймні на сьогодні в плані ракетно-артилерійського озброєння. І це вже впливає на нашу здатність воювати, а особливо відвойовувати.

Тож визначальними будуть 2 моменти:

• Рівень військової та економічної допомоги для нас.
• Рівень тиску на Росію.

Також цікаво – Фейгін заявив, що Путін ніколи не залишить собі наступника: дивіться відео