Щоб ракети більше не летіли: неочевидний крок, який допоможе перемогти Росію

Вже давно нічого не треба вигадувати. Треба лише виявити волю. Про це пише Олексій Копитько.

Без чого ракет не буде?

Наприклад, кілька тижнів тому я зробив дві публікації про постачання зарубіжного глинозему в Росію для потреб корпорації "Русал".

"Русал" - найбільший виробник алюмінію за межами Китаю. У 2025 році він виробив близько 5,3% світового алюмінію та 4,7% глинозему (сировини для алюмінію).

Алюміній – це балістика, крилаті ракети, дрони, бойова авіація та безліч інших продуктів військового призначення. Нюанс у тому, що сировинна база для виробництва алюмінію в Росії – мізерна, багато років росіяни залежали від постачання Миколаївського глиноземного заводу. Також вони брали сировину в Австралії. 

Відключення двох зазначених джерел призвело до випадання 2/3 сировини. Його замінили постачаннями з Китаю, Індонезії, Ірландії, Казахстану, Ямайки та Індії.

Перші кроки вже зроблено

П'ять днів тому глава МЗС України Андрій Сибіга закликав ЄС запровадити ембарго на постачання глинозему до Росії.

Як мінімум, це рішення зачепить ірландський завод (17% сировини), який належить безпосередньо "Русалу", а ще це торкнеться 15% сировини з Казахстану (підприємство у Павлодарі належить корпорації зі штаб-квартирою у Люксембурзі).

Ця ініціатива Сибіги добре вкладається у контекст.

Виробництво алюмінію в Росії й так є збитковим

Як пише "Комерсант", якийсь час тому "Русал" повідомив російський уряд про намір "модернізувати сировинний комплекс у Росії" та "тимчасово законсервувати частину потужностей". У перекладі людською мовою – закрити ("тимчасово") 4 підприємства:

• Пікалевський глиноземний завод (ПГЛЗ, Ленінградська область);
• Північноуральська бокситова копальня (СУБР, Свердловська область);
• Богословський алюмінієвий завод (БАЗ, Свердловська область);
• Уральський алюмінієвий завод (УАЗ, Свердловська область).

Причина – застаріле виробництво на цих заводах приносить "Русалу" 800 мільйонів доларів збитків на рік. А щоб їх привести до тями, знадобиться 1,8 мільярда доларів.

Одночасно "Русал" просить державу допомогти знизити витрати на імпорт сировини (зменшити залізничні тарифи, що обійдеться РЖД/бюджету в 70 мільйонів доларів), а також посприяти у вирішенні соціальних проблем територій, де згорнуть виробництво (ще витрати).

За підсумками 2025 року "Русал" збільшив виручку на 22,6%, до 14,81 мільярда доларів, але скоротив EBITDA ( прибуток до вирахування витрат за відсотками, сплати податків та амортизаційних відрахувань) на 29,5%, до 1,05 мільярда доларів, і отримав збиток у розмірі 455 мільйона доларів. У першому півріччі 2026 року ціна алюмінію допомогла поліпшити показники компанії. Обсяг боргу наразі складає близько 10 мільярда доларів, короткострокові позики та облігації становлять 8,6 мільярда доларів. Співвідношення чистого боргу до EBITDA – х5,8. Це багато. 

Саме тому росіяни й ріжуть усе збиткове. Трохи допомогти, і лиходії зовсім попливуть. Історія потенційно яскрава.

Вже вистрибує зі штанів губернатор Свердловської області Денис Паслер, бо заводи "Русала" є містоутворюючими для Північноуральська та Краснотур'їнська. Тисячі людей залишаться без роботи, йому все розгрібати. 

Два місяці тому "Русал" вже зупинив кремнієвий завод у Кам'янську-Уральському, звільнили 200 людей.

Пікальово – це особливий епічний сюжет. У 2009 р. власники намагалися там "оптимізувати" три заводи, що загрожує крахом міста. Почалися хвилювання, туди приїхав Путін та публічно принижував там власника "Русала" – олігарха Олега Дерипаску. І ось тепер знову виникла ця тема.

Як знищити алюмінієву промисловість в Росії?

Випадання виробництва сировини в Росії означає, що Русал наростить імпорт. І ось тут дуже корисними були б кілька заходів.

По-перше, повернути санкції проти "Русалу". Американці їх запроваджували, але дорогі лобісти Дерипаски знайшли підходи до струн душі американських чиновників і домоглися зняття.

По-друге, потрібно заборонити імпорт до Росії глинозему. Це ускладнить роботу компанії, на якийсь час (місяці) виб'є з графіка військових споживачів алюмінію, починаючи від Воткінського заводу та "Алмаз-Антея" до "Уралвагонзаводу" і всяких "Алабуг".

Результат – менше ракет та дронів. Їх стане дорожче і довше виробляти. Стане менше ударів по українських містах – менше жертв та руйнувань. Меншим буде потік біженців узимку, з якими доведеться розбиратися Європі (ЄС ризикує витратити на порядки більше грошей, ніж могло би піти на компенсації ірландцям).

Також це знизить надходження до федерального та регіональних бюджетів Рочії, а отже – вилучить частину ресурсів, необхідних для фінансування війни.