Середній вік бійців – 35-38 років. Всі успішні, у всіх бізнес, діти. Їх не цікавлять гроші чи визнання. Вони переконані – у цей непростий для країни час їх місце тут. За словами розвідників, у Росії проти кожного з них відкриті кримінальні справи, а за їхні голови оголошено винагороду. Попри це вони не приховують своїх облич і ворога не бояться. "Не забирати життя, а рятувати їх" – так формулюють розвідники свою місію.
Олександр народився в Україні, та більше 20-ти років прожив у Великобританії. Не міг залишитися вдома, знаючи, що на його Батьківщину вторглася російська армія. Кілька днів тому бійця поранили під Нікішиним. Осколки гранати із ручного гранатомета потрапили у спину. Та в госпіталі боєць зміг витримати лише два дні.
Бійці чимало спілкуються з жителями Дебальцевого. Вважають їх пасивними і не здатними боротися за свої права та краще життя. Вони ж переконані – за цю землю варто боротися, а з цими людьми потрібно вести роз'яснювальну роботу.
Хлопці самі чим можуть допомагають місцевому населенню – діляться продуктами й речима першої необхідності, спілкуються, пояснюють причини того, що відбувається. Особливо дякують волонтерам і медикам, які, попри погрози терористів. продовжують допомагати військовим. Погрози не абстрактні – за словами бійців, нещодавно в Артемівську на вулиці поблизу лікарні застрелили санітара, який допомагав воякам. Тож деякі працівники змушені допомагати бійцям із закритими обличчями.