Командував операцією полковник Ігор Гордійчук з позивним "Сумрак". Він розумів, що ці бої можуть стати останніми для вмотивованих, але не завжди професійних бійців. Проте він прийняв цей виклик.

Читайте также: Двоє українських воїнів були поранені у бойовому зіткненні на Донбасі

"Це була збірна команда з добровольців, волонтерів. Основу складали три групи – ті, хто вирвалися з Криму, хлопці з Луганська та Харкова. Також були військові, які залишилися з 51 бригади, частина 21 повітряно-десантної бригади. Підтримувала нас і артилерія, але там був обмежений ресурс", – згадав Гордійчук.

Генерал-майор вирішив сам піти на передову, хоча міг того й не робити.

Я просто попросився на передову, але не конкретно на Савур-Могилу. Я брав участь у декількох операціях, але коли викликали в штаб і сказали, що є таке завдання. Я розумів, що воно важке й важливе, має ключове значення, бо це кордон,
– наголосив Герой України.

Бійці тоді не очікували, що Росія зі своєї території почне застосовувати крупнокаліберні кулемети. Це була важка артилерія, більшість отримали контузію й не одну. А українська влада не давала наказ відкривати вогонь у відповідь, щоб не спровокувати повномаштабний наступ.

Я тоді дуже сварився з ними, бо по документах, якщо ведуть вогонь по нас, то ми повинні огризатися. Ми були ю приречиними, фактично, здавалися без бою. Я викликав вогонь, я наказував робити пояс убезпечення, щоб не пропустити піхоту,
– розповів Гордійчук.

Під час спецоперації Ігор Гордійчук зазнав великих втрат для свого здоров’я.

Я ні про що не жалкую. Я кадровий віськовий, а не водій трамваю – це моя робота. Тільки буде шкода, якщо країна змінить стратегію і курс, але я вірю, що цього не буде. Ми вільні люди у вільній країні. І ми за це боремося. Ми більше не схибимо і дійдемо до кінця,
– запевнив генерал-майор.

Більше дивіться у програмі.