Руйнували все, їм, мабуть, це приносило задоволення: історія жінки, яка евакуювалася з Бородянки
Росія почала повномасштабну війну з Україною вранці 24 лютого. Люди прокинулися на світанку від вибухів і зрозуміли, що страшні прогнози справдилися. В облозі опинилися міста поблизу Києва, жителям яких довелося не один день переховуватися у підвалах без світла, води та тепла. Під удар потрапило і смт Бородянка.
Жителька селища міського типу Бородянка розповіла сайту 24 каналу свою історію про те, як почалася війна для неї, скільки днів вона переховувалася у погребі, аж поки їй не вдалося вибратися з пекла, у яке перетворилася рідна домівка.
Читайте Розбомблену окупантами Бородянку показали з висоти польоту: відео вражає до сліз
Всі були розгублені й не знали, що робити
Мешканка села Бородянка прокинулась близько 6-ї ранку 24 лютого, коли почула вибухи – вибухнуло раз, потім другий. Коли увімкнула телефон та телевізор, то вже прочитала про все у новинах.
Ми мешкали великою родиною в одній квартирі. Братова дружина якраз о шостій збиралась на роботу. Я підійшла і сказала їй, що дітей не варто відправляти у школу, мабуть, почалася війна. Прийшли у мою кімнату, я показала їй новини, вона махнула рукою, не відразу повірила. А десь о 6:30 їй прийшло повідомлення, що школа закрита, дітей не можна відправляти. Почала плакати, проснулись діти, були всі налякані,
– згадала жінка.
Вже десь о 7:30 зателефонувала родичка і швидко забрала дітей до себе додому, в приватний сектор. Всі були розгублені, не знали що робити. Брат поїхав за машиною та заправитися, повернувся через 2 години – вже тоді були великі черги на заправках.
"Я тоді була вихідна, але о 12-й годині дня мене попросили вийти на роботу, бо вже були великі черги в аптеках, магазинах. Тож я поїхала допомогти, працювала до 16:00. Тоді зателефонувала моя керівниця, сказала негайно закривати заклад і йти додому. За цей час моя мама вдома зібрала трохи речей, і коли я повернулась з роботи, брат завіз нас з нею до моєї подруги, яка живе у приватному будинку і має погріб, щоб сховатись. Ми з родиною жили у дев'ятиповерхівці, і розуміли, що залишатись вдома небезпечно дуже",
– додала наша співрозмовниця.
Обстріляні будинки у Бородянці / Фото ДСНС
Перші дні війни жінка зі своєю матір'ю провела у будинку своєї подруги, вибухи було дуже чутно і періодично доводилося бігати у погріб – переважно вночі. Спочатку про евакуацію ніхто не думав, але з 26 на 27 лютого близько першої ночі почувся сильний гуркіт – це їхали танки. Виявилося, що це наша тероборона будувала блокпост за 20 метрів від будинку, де тимчасово жила сім'я. Трохи згодом саме по цьому блокпосту почали стріляти окупанти.
Окупанти блокпост свій не ставили, вони знищили наш. Мішки там були та шини... У неділю, 27 лютого, о 6:30 ранку зателефонував брат – він хотів їхати нас забирати, але я йому не дозволила. Розповіла про ситуацію вночі, сказала забирати діток і їхати з міста. А ми з мамою залишились. І почалося – у цей день лунали вибухи, бородянський "Центр довіри" і музична школа вже палали,
– розповіла вона.
Вони їхали й просто стріляли з автоматів по будинках
Пообіді 27 лютого знову пролунали вибухи, і через хвилин 40 почала йти ворожа колона. Все це тривало близько години, були сильні обстріли. Стріляли, в тому числі по сараю, біля якого знаходився погріб, де ховалася жінка. Далі на 20 хвилин наступило затишшя і знову пішла колона, яка рухалась вулицею ще дві години. Вони їхали й просто стріляли з автоматів по будинках.
Це було дуже страшно. Ми весь цей час молились і плакали. Нас в погребі було 10 осіб, серед них – двоє дітей. Коли вийшли наверх, побачили, що горіли дві хати біля дороги. Сусід розповів, що росіяни танком зруйнували йому паркан з металопрофілю, розстріляли машину, яка стояла у дворі, знесли половину даху на будинку. Він у цей час із сім'єю був у підвалі у сусіда, це було просто страхіття. 2 березня, мабуть, я вже не пам'ятаю точно, ми перебігли до іншої знайомої – у неї хата знаходилась трохи далі від центральної вулиці, бо це просто був жах, там нас було вже 17 людей,
– зауважила жінка.
Після тієї ночі стало зрозуміло, що варто шукати вихід із ситуації.
Розбомблена Бородянка з висоти польоту: дивіться відео
Починаючи з 27 лютого, були обстріли танками місцевих магазинів і аптек у центрі. Вони просто їхали й стріляли у все підряд. У цей день вони попали в балкон квартири, що була над тією, де мешкала жінка разом із сім'єю. А вже 2 березня почалося авіабомбардування селища. Росіяни знищували багатоповерхівки, періодично попадали в хати приватного сектору, в центрі танк їхав і стріляв по багатоповерхівках.
Кожного дня знайомі присилали фото нашого будинку і всього навколо, бо ми нікуди не виходили. Руйнували все, їм, мабуть, це приносило задоволення. Зараз нашої 9-поверхівки немає, її повністю знищили окупанти,
– поділилася жителька Бородянки.
На кухні просто включали газ, щоб трохи грітися
До 27 лютого було все добре з продуктами й електрикою – готували все, супи-борщі варили навіть. Крім цього, старались готувати про запас те, що довше пролежить, наприклад, котлети. Добре, що газ був.
"26 лютого мене машиною підвезли до магазину й додому, тож я забрала те з продуктів, що залишилось у квартирі, а в магазині купила ще замороженої риби, круп, які ще лишились на прилавках, бубликів, сухариків, у погребі була консервація. З 27 лютого вже не було світла. Ми спали одягнуті в хаті. Якщо чули вибухи чи постріли – бігли одразу у погріб",
– продовжила розповідь жінка.
Так виглядає погріб, у якому переховувалася жінка з матір'ю / Фото надано сайту 24 каналу
У приватному будинку, де жінка провела кілька днів після того, як покинула квартиру, бойлер не працював, але був котел, який трохи підтримував тепло. В іншому будинку, куди довелося перебратися потім, було дуже холодно, люди сиділи на веранді, а на кухні просто включали газ, щоб трохи грітися. У погребі ночували одягнені, старі ковдри брали накривалися.
Коли не стало світла, ми по черзі носили телефони сусідам, у яких можна було зарядити їх через акумулятор. Потім заряджені телефони я вимикала повністю, і свій і мамин – берегла, щоб вранці й ввечері можна було подзвонити брату і сказати, що ми живі. У перші дні так ще можна було прийняти душ, була гаряча вода. Потім гріли чайник, щоб трохи помитися та переодягтися,
– згадує мешканка Бородянки.
Вони в окупації повністю, росіянами там просто кишить
Знайомі старшого віку залишились залишилися у Бородянці й розповідали, що на днях окупанти заходили до них додому – у чоловіка забрали телефон, зв'язку немає, світла немає. Окупанти знищують все, евакуювати людей неможливо, там постійно вибухи та постріли. Вони в окупації повністю, весь район наш, росіянами там просто кишить, вони у всіх селах стоять, їсти у людей просять, – додала співрозмовниця.Сама ж жінка уточнила, що дізналася про можливість виїхати від знайомого. Виїжджали з Бородянки 4 березня. У цей день о 7:30 ранку селищем проїхала невелика колона окупантів.
Ми в цей час перебували у провулку, до якого ми з мамою перебігали городами. Там у дворі нас чекав водій. Коли колона проїхала, ми трохи почекали та на свій страх та ризик поїхали. Молилися Богу, щоб з ними не зустрітися. Фактично, цей водій – чужа людина, він виїжджав зі своєю сім'єю з Бородянки та просто забрав нас з мамою, я дуже вдячна йому за це. Нам вдалося швидко проїхати на місцеву окружну дорогу. Далі вже селами вибиралися якомога далі. Доїхали до сусідньої області, дорогою були наші пости, чужих не було, Слава Богу,
– додала вона.
Мешканка Бородянки поділилася, що з речей з собою забрали лише те, що було на них, та рюкзачок з ліками для мами, який вона постійно носила з собою.
Також цікаво – На Сумщині 300 російських солдатів відмовилися воювати та поїхали назад на танках: дивіться відео