Саакашвілі притягне у політику Ющенка, – грузинські медіа про одеського екс-губернатора

Кожній країні – свій Трамп. В Україні, схоже, щось "ТРАМПилося" із Саакашвілі – з кожною годиною, що минає після його відставки, екс-губернатор стає дедалі більшим популістом та навіть трохи фріком. То обіцяє, що не залишить Одесу, то затіває похід на Київ, де збирається "вимести" Раду й уряд; то називає Порошенка "молдованином", то пишається дружбою з новообраним американським президентом.

Словом, якщо ми бодай трохи перестанемо скорбіти по Хіларі Клінтон та роззирнемося довкола, то побачимо, що на нас чекають аж ніяк не сумні часи. До речі, якщо вже говорити про Америку, то тамтешні медіа якраз й передрікають чимало "веселощів" через відставку Саакашвілі. А от рідні йому грузинські ЗМІ якраз реагують доволі стримано.

"Спитайте Мішу"

"Найцікавішою" статтею розродився явно прокремлівський за своїм спрямуванням "Грузінформ". Після відставки з посади губернатора, пише медіа, Саакашвілі був вимушений піти в опозицію до президента Петра Порошенка, бо тільки так "конгресмен Джон Маккейн зможе захистити оголошеного грузинською прокуратурою у розшук Саакашвілі від екстрадиції в Грузію". До чого тут Маккейн – не зрозуміло, вочевидь, на увазі мається зловісна "рука Держдепа".

В іншому абзаці зацитованої публікації говориться про те, що Саакашвілі має намір заангажувати до створеної ним партії "Хвиля" свого кума і давнього приятеля Віктора Ющенка, який (у випадку успіху "Хвилі" на парламентських виборах) очолить український уряд. Недарма, мовляв, Ющенко приїздив нещодавно до Грузії – на рандеву до дружини Саакашвілі Сандри Рулофс.

Невдовзі Рулофс переїде до України, аби разом із дружиною Ющенка – її подругою та такою ж іноземкою-ЦРУшницею – допомагати чоловікам в політичній боротьбі,
– пише "Грузінформ".

Правдою в цій неймовірній історії є тільки те, що Віктор Ющенко дійсно перебував 28 жовтня у Грузії. Він приїхав туди із родиною, повідомляє місцеве видання Грузія Online.

Коментуючи свій приїзд та недавні парламентські вибори у Грузії, Ющенко зазначив таке: "Думаю, що Грузія та грузинський народ сам розбереться у тих колосальних досягненнях, котрі забезпечив Саакашвілі для свого народу. Рано чи пізно все стане на свої місця, і коли ми прокинемося, то до порядку денного будуть внесені ті питання, котрих зараз не вистачає у стосунках наших держав". А от питання щодо повернення/неповернення Саакашвілі в Грузію Ющенко переадресував самому фігуранту: "Мені складно коментувати. Ви поставте це питання Міші, він вам точно відповість", – порадив Ющенко журналістам.

"Міша" і "Вітя": друзі та куми. Грузинські медіа переконані, що Саакашвілі потягне Ющенка в політику

Теоретично Саакашвілі може хотіти віднайти опертя в особі Віктора Ющенка – він навіть може запросити його до керівного складу "Хвилі". Однак якщо у майбутньому "Хвиля" увіллється до "Демальянсу" або створюватиме із ним спільний блок, присутність Ющенка доведеться узгоджувати з іншими учасниками об’єднання.

Наприклад, з Лещенком та Гацьком як співголовами "Демальянсу". А вони навряд чи прийдуть у захват від другого пришестя велеречивого Віктора Андрійовича. Однак, повернемося до реакції на відставку Саакашвілі грузинських медіа.

Два стільця для одного Міхо

Відомий грузинський телеканал "Руставі-2" обмежився прямою мовою Міхеїла Саакашвілі, давши пару його монологів, котрими той повідомив про відставку , а також про плани "змінити українську політичну еліту" .

Протягом тижня "Руставі-2" приділяв увагу намаганням Саакашвілі дати лад своїй грузинській політсилі. (Бо, нагадаймо, якщо в Україні Міхеїл Ніколозович розбудовує "Хвилю", то в Грузії він опікується “Єдиним національним рухом" – партією, котра показала на цьогорічних парламентських виборах скромний результат і втратила право формувати уряд).

"Ми повинні проаналізувати, чому ми виявилися не готовими до фальсифікації виборів, чому ми не змогли протистояти фальсифікації виборів, чому ми не зуміли краще відстоювати свої позиції протягом останніх чотирьох років ідеологічних дискусій (…) Я пропоную скликати з'їзд Єдиного національного руху і запрошую на нього делегатів", – цитує "Руставі-2" Саакашвілі, впевненого у тому, що перемога у його партії була вкрадена.

Ті самі переконання Саакашвілі ретранслює і грузинський англомовний The Messenger Online. Видання констатує "ризик того, що правляча команда змінить конституцію країни, оскільки вже має парламентську більшість; раніше підтримка опозиції була їй необхідна, щоб внести суттєві поправки".

Як бачимо, у Саакашвілі чимало клопоту та ще не виконаної роботи на батьківщині, однак до Грузії Міхо повернутися не може – суд Тбілісі ще у 2014 році видав ордер на його арешт. Видання "Ехо Кавказа" спробувало поспілкуватися на тему планів Саакашвілі з його найближчими соратниками, однак ті, за свідченням журналістів, відповідали не надто охоче.

"Він (Саакашвілі) розпочав дуже серйозний опозиційний рух в Україні. Напевно, ви пам'ятайте, як у багатьох містах проходили збори, була заснована організація, йшлося і про створення партії. Мабуть, все це і буде реалізовано в найближчому майбутньому", – цитує "Ехо Кавказа" Гігі Церетелі, одного з лідерів Єдиного національного руху.

"Фантомас розходився": Саакашвілі обіцяє "вимести" і уряд, і Верховну Раду

"Однак про грузинські плани Саакашвілі, а тим більше про його повернення в Грузію, сьогодні в Єдиному національному русі ніхто не говорить, – пише медіа. – Хоча ще до 8 жовтня, дня парламентських виборів, сам Саакашвілі і його соратники, які працюють в Україні, обіцяли повернутися на батьківщину".

Видання також наводить слова грузинського політолога Корнелі Какачія: "Одна з серйозних проблем Саакашвілі полягає в тому, що він намагається всидіти одразу на двох стільцях – не віддалятися від Грузії і не втратити значення в Україні. Але після виборів, мабуть, він сам здогадався, що з відстані він не зможе втручатися в політичне життя Грузії, і вирішив стати більш активним в Україні".

Російськомовний "Спутнік Грузії" також цитує слова одного з членів Єдиного національного руху – Давіда Дарчіашвілі, котрий назвав відставку Міхеїла Саакашвілі передбачуваним кроком.

Він висловив своє опозиційне ставлення до існуючої в Україні соціально-політичної системи. Відповідно, його подальші кроки в українській політиці будуть зроблені, виходячи з цього,
– говорить Дарчіашвілі.

А от чинний міністр освіти та науки Грузії Александр Джеджелава, вочевидь, не належить до симпатиків екс-губернатора Одещини. "Я вітаю будь–який крок, котрий відсторонить цю людину від політики", – заявив міністр в інтерв’ю "Спутніку".

Тим часом Грузія Online наводить ще більш суворі слова іншого грузинського урядовця – міністра з питань біженців Созара Субарі. "Упевнений, що скоро між країнами почнеться змагання, де він буде відбувати покарання... Йому доведеться постати перед грузинським правосуддям", – переконаний Субарі.

Що стосується відставки Саакашвілі з посади губернатора Одеської ОДА, то, на думку міністра, екс-президент Грузії був просто змушений піти. "Я не думаю, що рішення про відставку прийняв саме він. Він був змушений це зробити. Він не зміг виправдати довіру в одній країні, а потім в інший".

"Полум’яний грузин" та його abrasive style

Грізні нотки Субарі та очевидну радість (чи то пак злорадство) Джеджелави пояснити легко: обидва урядовця належать до команди суперника Саакашвілі – чинного прем’єра Георгія Квірікашвілі, котрий представляє партію "Грузинська мрія", що вирвала перемогу у Єдиного національного руху. Західні ЗМІ та їхні спікери позбавлені особистої зацікавленості у боротьбі за грузинські урядові крісла, а відтак подають відставку екс-губернатора під іншим кутом зору.

"У відеозверненні з приводу відставки Саакашвілі заявив, що зробить "новий крок в боротьбі", але не відразу стало зрозуміло, що саме малося на увазі. Він заснував новий політичний рух, який проводив антикорупційні заходи, що залучили тисячі людей по всій Україні (…). Відставка Саакашвілі завдає потужного удару по реформаторським силам в Україні і шле негативний сигнал на Захід, вважає київський політолог Вадим Карасьов (…) Харизматичний Саакашвілі тепер має тільки один варіант: приєднатися до опозиції. А це може передвіщати нову хвилю масових протестів в Україні", – пише The Washington Post.

А от The New York Times копає значно глибше – від Саакашвілі газета переходить до мега-болючої проблеми України – корупції, подолання котрої (особливо в світлі останніх подій) взагалі знаходиться під питанням.

Пан Саакашвілі, непримиренний противник Росії та її президента Владіміра Путіна, був одним з декількох іноземних політиків і фахівців, які були запрошені в Україну після прозахідної революції 2014 року, щоб почати широку модернізацію країни.

Проте завжди мав місце глибокий скептицизм з приводу того, що Україна здатна до такої трансформації, і багато хто із запрошених діячів у цьому розчарувався та пішов у відставку. У лютому міністр економіки Абрамавічюс склав повноваження, заявивши, що не бажає виступати в якості "димової завіси" для корупції. Американського походження міністр фінансів Наталія Яресько покинула уряд України в квітні", – зазначає видання. І додає: "Приборкання корупції (в Україні) розглядається як ключовий доказ легітимності прозахідного керівництва України, особливо на відміну від путінської Росії".

А це давнє знайомство може й стати у нагоді. Хтозна…

Трохи інший аспект висвітлює британська The Guardian – вона вказує на ризики, що на них сам себе наразив президент Порошенко. "Полум'яний грузин Саакашвілі завжди був ризикованим призначенням для Порошенка, який кинув його в Одесу, як ручну гранату, в надії, що він прибере ворогів президента і забезпечить рідкісний успіх у боротьбі з корупцією. Але авантюра не окупилася".

The Guardian нагадує: 48-річний Саакашвілі залишається одним з небагатьох політиків в країні із позитивним рейтингом довіри. Висновок, який роблять британські експерти:

Саакашвілі відомий як імпульсивна людина, котра може засмутити багатьох з тих, на кого він працює, і навіть тих, хто захоплюється його енергією та завзяттям.

"Україна прагне радикального руху", – категорично заявляє Том Беррідж, київський кореспондент BBC. "Існує думка, що абразивний стиль (abrasive style) колишнього грузинського президента саме те, що потрібно Україні", – пише він. "Хоча інші (опоненти Саакашвілі) будуть вказувати на його ненаситний апетит на політичних посадах. А ще противники скажуть, що він озвучує серйозні звинувачення, не надаючи конкретних доказів".

"Близький соратник Саакашвілі сказав мені, що люди в Україні "відчайдушно зголодніли за будь-яким різновидом компетентного та радикального руху. Тож там буде нова політична партія. А її лідером, ймовірно, стане Міхеїл Саакашвілі", – вважає Беррідж.

Не хотілося б засмучувати західних колег, однак є певним перебільшенням (і водночас спрощенням) розглядати Міхеїла Саакашвілі виключно як затятого реформатора, котрому перешкодили безчесні люди з оточення президента Порошенка. Альтернативний погляд на "полум’яного грузина" дозволяє побачити в ньому радше теоретика, аніж практика – це щоб не вживати зайвий раз образливе слово "популіст". До того ж, зі своїми розвінчаннями Саакашвілі дещо запізнився, і тим знецінив їх.

Якби обвинувачення на адресу Порошенка прозвучали до того, як стало зрозуміло, що шлях до Грузії Міхо закрито, а єдина можливість самоствердження в Україні – це участь в опозиційних політутвореннях, його слова мали б значно більше ваги. (Що, втім, аж ніяк не зменшує відповідальності за ситуацію з реформами в Україні, яка лежить на Петрові Порошенку). Нині ж вибір у Саакашвілі небагатий: або тюрма в Грузії, або "Демальянс" в Україні. Є також варіант переїзду до іншої держави, але ніде в Європі грузинського реформатора у велику політику чомусь не кличуть. Мабуть, через відсутність значної в ньому потреби?