Від знайомства у соцмережі до одруження за 4 місяці та спільних планів на майбутнє – саме такою була шалена історія кохання Сергія і Катерини. Спершу жінка сумнівалась, чи варто їхати під обстрілами на знайомство з військовим, але згодом зрозуміла – це саме той чоловік, з яким вона хоче створити сім'ю.

Сергій Шишковський "Шишка" боронив кордони України з 2014 року і згодом став на захист держави з початком повномасштабного вторгнення. Служив командиром групи у 15-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України.

Він "штурмував" усю вагітність дружини, яка народила йому доньку – найзаповітніше бажання всього життя. Однак чоловік не встиг виховати свою Поліну – 12 червня 2025 року Сергій загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Катерина Шишковська у рамках проєкту "Життя після втрати" поділилась із 24 Каналом спогадами про мужність Сергія та розповіла, як вона переживає втрату. Найголовніше, що завжди буде згадувати жінка у складні часи – прізвище чоловіка, яке носить з гордістю.

Дивіться також Шукала 11 місяців серед живих і мертвих: розмова з дружиною воїна, якого безжально вбили росіяни під Бахмутом

Катерина та Сергій познайомились в TikTok у січні 2023 року. Жінка вела прямі трансляції, на які й відповів її майбутній чоловік. Згодом Сергій відписав Катерині на її коментар під відео, так і почалось їхнє спілкування. У цей час жінка була в Німеччині, куди виїхала через повномасштабне вторгнення зі своїм сином від першого шлюбу. Тому закохані часто говорили по відеозв'язку.

Одного дня Сергій повідомив, що планує переводитись і тоді він міг потрапити на один з трьох напрямків – Бахмут, Запоріжжя і Донецьк.

"Він тоді сказав, що хоче на "передок", що мусить бути саме там. Я тоді засмулась, дуже переживала за нього. І в результаті він перевівся на Запоріжжя", – зазначила Катерина.

Приблизно через місяць, в березні, жінка приїхала в Одесу, де мала владнати справи, зокрема оновити закордонний паспорт. Оскільки Катерина була в Україні досить недовго після початку повномасштабного вторгнення, її дуже лякали російські атаки та постійні вибухи.

Вона жила у своєї бабусі й сумнівалась, чи варто їхати у ще небезпечніше місто на першу зустріч з Сергієм – Запоріжжя.

Я спитала поради у своєї бабусі, яка відповіла: "Краще зробити й жалкувати, ніж не зробити й жалкувати". Тоді я зрозуміла, що треба їхати. Кілька днів ми провели разом,
– пригадала Катерина.

Після цієї зустрічі жінка все ж повернулась в Німеччину, але вже частіше планувала поїздки додому, де зустрічалась з Сергієм під час його відпусток.

Сергій та Катерина бачились під час його відпусток / Фото надане 24 Каналу

Одного разу він викликав таксі, коли проводжав Катерину на автобус "Запоріжжя – Одеса". Сергій сказав водію, щоб той зупинився біля "Золотого віку". Катерина здивувалась і не зрозуміла, для чого вони туди їдуть, думала, що чоловік хоче подарувати їй сережки або якусь іншу прикрасу. Сергій відповів: "Зараз зрозумієш".

Ми зайшли, консультант спитав, чим може допомогти й Сергій сказав, що потрібні обручки. Я розвернулась до нього з нерозумінням і він спитав: "А ти що, не хочеш стати моєю дружиною?". В мене був ступор і Сергій сказав: "Я дам відповідь замість тебе – думаю, ти не проти",
– розповіла Катерина.

Жінка пригадала, що її чоловік завжди був дуже рішучим, в нього все було чітко і за графіком. Ще коли пара лише познайомилась, Сергій говорив, що йому не потрібні розваги – він шукав дружину та матір своїх дітей.

Після покупки обручок чоловік дав Катерині завдання – за тиждень вона мала організувати весілля. Пара одружилась вже 5 травня в Одесі.

Одруження пари / Фото надане 24 Каналу

Сергій завжди говорив дружині про мрію всього свого життя – доньку. Чоловік повторював Катерині: "Я знаю, що ти народиш мені донечку".

Через місяць після одруження під час телефонної розмови Катерина сказала чоловіку, що зробить тест на вагітність. Спершу він показав одну смужку, але через десять хвилин жінка знову подивилась на нього і побачила вже дві. У цей час Сергій якраз був в дорозі на штурм.

Я одразу подзвонила чоловіку, він їхав в машині, зв'язок був дуже поганий. Я тричі говорила, що вагітна, але він не чув і перепитував. Коли Сергій вже чітко почув мою фразу, то від радості кричав в трубку, що він – найщасливіша людина на світі,
– зауважила жінка.

Коли Катерина зробила УЗД і їй сказали, що в подружжя буде дівчинка, вона вирішила одразу подзвонити чоловіку, який в цей час знову їхав на штурм. Під час розмови пролунали найзаповітніші слова – "у нас буде дівчинка". Спершу Сергій не повірив, але потім його емоції зашкалювали, хоч чоловіку ніколи не була притаманна емоційність.

Сергій та Катерина в очікування донечки / Фото 24 Каналу

"У день, коли я народжувала, його відпустили. Сергій вийшов з поїзда і мене якраз почали оперувати, був кесарів розтин. Коли мене перевели в палату і чоловік взяв доньку на руки, то сказав: "Я не вірю, що тримаю на руках мрію всього життя". Для нього Поліна була найгарнішою дитиною, це була татова дівчинка", – пригадала Катерина.

Жінка зауважила, що коли чоловік не виходив на зв'язок, вона все одно знала, де він і що робить – Катерина часто комунікувала з його командиром. Одного разу чоловік не писав дружині два тижні, але передавав через своїх побратимів, що в нього все добре.

На початку повномасштабного вторгнення Сергій стримував російський наступ на Миколаїв, Херсон та Південноукраїнськ. Потім виконував бойові завдання на Запорізькому та Херсонському напрямках. Найважче йому було на Запоріжжі, де, за словами чоловіка, штурми були легендарні.

Одного разу російський "Шахед" попав у бліндаж – з 6 осіб живим залишився лише Сергій. Тоді в нього був шок та забиття ребер. Однак це був не єдиний випадок, коли чоловіку дивом вдалось вижити.

Під час чергового штурму в Сергія потрапила куля, яка застрягла між бронежилетом та телефоном, прорізавши шеврон. На ньому було написано "Це серце під охороною дружини". Він тоді мені сказав, що я його оберігаю,
– зазначила Катерина.

Шеврон Сергія, який його вберіг / Фото надане 24 Каналу

За словами Катерини, Сергій зажди приходив на допомогу своїм побратимам. Зокрема, вберіг від смерті військового, який хотів піти вночі іншим шляхом, а не дорогою з відповідними мітками. Сергій в останній момент схопив його за руку, інакше побратим міг просто розірватись на міні.

Крім того, Сергій постійно наполягав, щоб побратими одягали бронежилети. Вони не хотіли цього робити, бо з бронежилетами було важко копати окопи. Однак в такий спосіб Сергій зберіг життя не одному військовому.

Катерина дуже часто згадує останню розмову з Сергієм. Загалом чоловік телефонував дружині за можливості кожного дня, щоб просто спитати, як у неї справи та чи все добре. Одного вечора жінка пішла на зустріч випускників і їй подзвонив Сергій.

Він сказав їй: "Я б так хотів зараз бути поруч з тобою". Він говорив, що йому дуже самотньо і він хоче, щоб його сім'я була поруч.

Я сказала, що люблю його. Я бажаю кожній людині таку історію кохання, яку прожили ми. Це була шалена любов – я їздила до нього в прифронтові зони вночі, проходила блокпости. Я дуже кохала свого чоловіка. Про це і була наша остання розмова – я сумувала за ним, він – за мною,
– пригадала жінка.

Фотографії, які Сергій беріг в окопі / Фото надане 24 Каналу

Вкінці розмови Сергій пообіцяв, що вийде на зв'язок наступного дня. Однак він не подзвонив. Через 2 дні Катерина мала дуже погане передчуття, у неї була сильна тривога.

Жінка написала побратиму чоловіка та спитала, чому той не виходить на зв'язок. Вона попросила дізнатись, де її чоловік. Через кілька годин побратим написав їй – "Шишка" загинув"…

Катерина уникає спогадів про день похорону. Єдине, що вона зазначила – все було так, як хотів її чоловік. Поховали воїна на Алеї Героїв Західного кладовища в Одесі. Хоч чоловік все життя жив в Миколаєві, але хотів, щоб його поховали саме в Одесі. Це місто, де живе його сім'я, і куди він завжди приїжджав у відпустку.

Завжди, коли Катерина засмучувалась чи щось в житті відбувалось погане, Сергій їй повторював: "Ти – моя дружина. Ти – Шишковська. Ти ідеш вперед і не можеш здаватись. Я тебе вибрав і не помилився". Саме з цією фразою в серці жінка знаходить сили рухатись далі.

"Наскільки б важко не було і скільки б разів я ще не падала, я справлюсь. Я обіцяла йому, що про нього не забудуть. Я прикладу до цього усі свої зусилля", – підкреслила вона.

Жінка наголосила, що її старший син розуміє, що батько – Герой України, який віддав своє життя за свою сім'ю та всіх українців. Доньці вона також буде завжди підкреслювати, що її тато віддав життя за те, щоб вони жили.

Я буду казати їй, що батько її дуже любив, що вона була мрією всього його життя. Вона – копія мого чоловіка. Я хочу, щоб вона не змінювалась і продовжувала бути схожою на нього. Я буду говорити, що вона – Шишковська, що він все бачить і захищає її,
– сказала жінка.

Сергій та Катерина з донечкою / Фото надане 24 Каналу

Після смерті Сергія вона, на жаль, зіштовхнулась з недоречними словами та порадами від інших людей. Зокрема, Катерині казали, що вона забуде чоловіка і через пів року вийде знову заміж.

Їй навіть говорили, що вона перестане ходити на могилу Сергія, хоч робить вона це кожні два тижні. Жінка зробила чоловіку кришталеву могилу та завжди її прибирає.

Я не погоджуюсь зі словами, що час лікує. Людям, які втратили, я б сказала, що вони не мають звертати увагу ні на кого і робити те, що їм хочеться – плакати, горювати, кудись їздити чи сміятись. Можна також спілкуватись з психологами,
– зазначила Катерина.

Жінка підсумувала, що Сергій робив завжди так, як вважав за потрібне, не зважав ні на що. Тому вона робить так само.

Наразі головним завданням Катерини залишається зберегти пам'ять про Сергія. Жінка посадила дерево в пам'ять про чоловіка. За відвагу Сергія нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Посмертно – орденом "За мужність" ІІ ступеня .

За словами Катерини, її чоловік завжди повторював, що зробить все можливе для перемоги України. А ще Сергій постійно говорив — що б не сталось, вона має жити далі заради дітей.