Нагадаю, ще два роки тому, Бубенчик сам визнав в інтерв’ю, що 20 лютого 2014-го року він застрелив з мисливського карабіну "Сайга" двох силовиків. Це сталося вранці, після цього міліцейські підрозділи, які оточили Майдан, стали в паніці відступати. І на їх місце прийшла так звана "чорна рота" "Беркуту", яка почала стріляти по протестувальниках, озброєних хіба що дерев’яними щитами і які одразу загинули на вулиці Інститутській.

Читайте також: Як НАБУ вже впритул підібралося до президента Порошенка

Загиблі згодом будуть названі "Небесною сотнею". Відтак, після публічних зізнань Бубенчика у вбивствах міліціянтів, прокуратура звинуватила його в тому, що це він спровокував масові розстріли на Майдані.

Розстріли на Майдані 20 лютого 2014 року

Прокурори оголосили йому підозру в умисному вбивстві, посяганні на життя працівника правоохоронного органу та незаконному поводженні зі зброєю. Отож, Бубенчика затримали і привезли його до суду для обрання запобіжного заходу, що і викликало значне суспільне обурення. Адже навіть якщо Бубенчик і стріляв по міліціянтах, то судять чомусь його, а не бійців "чорної роти", включно з її командиром Садовником, якому дали можливість втекти в Росію.

Загалом, справа Бубенчика непроста і неоднозначна, але і в ній можна дійти до певного висновку, якщо дивитись на події в широкому контексті. Так, можна погодитися з прокурорами, що Бубенчик, відкривши стрілянину по силовиках, очевидно діяв не заради необхідної самооборони. На нього в цей момент ніхто з "беркутівців" не нападав, не бив і не стріляв. Навпаки, Іван не приховує, що зайняв зручну позицію для прицільної стрільби і відкрив вогонь по міліціянтах. Але, треба зазначити: Бубенчик якщо і стріляв, то робив це не раптом, в мирний день і посеред мирного міста.

До того, як він міг відкрити вогонь, сталася низка подій, які могли не тільки його, а й багатьох інших людей змусити взятися за зброю. Не заради нападу. А заради захисту. Оскільки влада та силовики на момент відкриття вогню Бубенчиком давно і планомірно вбивали громадян. Подивіться на ці кадри.

Обережно! Відео містить контент 18+!

Це наслідок спільної атаки "беркутівців" та "тітушок" на протестувальників у Кріпосному провулку Києва. Це сталося 18-го лютого 2014-го. За два дні до того, як Бубенчик, як він каже, прийшов на Майдан зі зброєю.

Тоді 18-го числа, силовики вбили 12 активістів. Десятки людей були важко травмовані. А до цього, як ви пам’ятаєте, вже були вбиті: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Роман Сеник, Юрій Вербицький, більше десятка людей були викрадені і вважалися зниклими без вісти.

Читайте також: Чому новий голова НАЗК Мангул – людина цілком вірна Порошенку

Режим Януковича, ухваливши диктаторські закони, узурпував владу і фактично почав серійні вбивства громадян. До пострілів Бубенчика, офіційно вже 17 людей були вбиті силовиками та кримінальними бандами, контрольованими владою.

17-м загиблим став журналіст В’ячеслав Веремій, який вже після бійні в Кріпосному був вбитий з автомата "тітушками", зграї яких, озброєні вогнепальною зброєю, вщерть заповнили Київ.

В’ячеслав Веремій

Отож, ще раз: 17 людей були вбиті владою, перед тим, як Бубенчик взявся за зброю. Громадянам фактично було оголошено війну, і вона повним ходом йшла на вулицях столиці, про що свідчать кадри бійні у Кріпосному.

Відтак, вчинок Бубенчика, на мій погляд, слід розглядати, як дії солдата під час неоголошених бойових дій, солдата, який на власний розсуд оцінює бойову обстановку і приймає рішення.

Тим більше, ще раз підкреслю, не Бубенчик та не протестувальники розпочали ці бойові дії, розпочали вбивства, тому що, як і випадку з війною на Донбасі, тут теж треба чітко називати, хто є агресором. Хто перший почав. І цим агресором був режим Януковича. Не претендуючи на істину в останній інстанції, я зараз висловлюю винятково власну думку.

Але подивимося, що вирішить наше українське правосуддя.