Уже через кілька днів українці відзначатимуть одне з найбільших християнських свят у році – Воскресіння Христове. У метушні великої підготовки легко розгубитись, до того ж святкування Великодня досі викликає чимало обговорень, міфів та викривлених традицій.

Вже зараз українці демонструють вправність у випіканні пасок, непокояться, щоб вчасно закінчити "обов'язкове" генеральне прибирання та планують час, щоб піти на могили своїх рідних.

Розібратися з тим, що є справжнім церковним приписом, а що не більше ніж забобон, – 24 Каналу допоміг священник храму святих Кирила і Методія у Львові, духівник УКУ, керівник пресслужби Львівської Архиєпархії УГКЦ – о. Михайло Квасюк. Тож про те, чому Україна не святкує Воскресіння з усім світом, які традиції та правила Великодня важливі, а що просто міф, що можна святити у кошику і що ні, та що найважливіше памʼятати людям перед святом, – читайте в інтервʼю далі.

Дивіться також Коли не можна працювати перед Великоднем 2026 року: це важливо знати всім вірянам

Отче, почнемо із запитання, яке виникає з року в рік, та досі залишається незрозумілим для багатьох. Поясніть, чому щороку дата Великодня змінюється? І чому цього року ми не святкували Великдень 5 квітня, з усім світом?

Це питання стосується календаря. Загалом у Церкві є два календарі – юліанський і григоріанський. Власне, Українська Греко-Католицька церква та Православна церква до 2023 року користувалися юліанським. У 2023-му УГКЦ вирішила оновити календар, з'єднатися з Католицькою церквою та світом, але це стосувалося тільки свят із фіксованою датою. Наприклад, Різдво відзначають 25 грудня, свято Миколая – 6 грудня.

Але є ще свята зі змінною датою, зокрема Великдень, Вознесіння, Трійця. Наразі синод єпископів УГКЦ ухвалив рішення про перехід на новоюліанський календар лише щодо свят з фіксованою датою. Глибоко причини цього можуть пояснити літургісти, але для розуміння людей скажу, що все залежить від єдності в літургійному житті Церкви, тобто календаря, спільного для обох конфесій – католицької та православної.

Наразі триває процес обговорення, щоб із часом усі ми разом святкували Воскресіння Христове. Якщо таке рішення ухвалять, це також означатиме обов'язкову реформацію та покращення літургійної, молитовної форми життя Церкви.

Сьогодні ми маємо ситуацію, коли католики відсвяткували 5 квітня, а православні тільки готуються. Ключова причина цього – два різні календарі, які мають між собою відмінності.

Але є тенденція до того, що з часом ми святкуватимемо разом?

Питання єдності – це не питання лише святкування Пасхи, але й узагалі повернення до єдиної Христової церкви. Тобто не Католицької, Православної, а просто Христової церкви. Тоді все буде в єдності, зокрема і святкування. Бо всі ми вшановуємо Воскресіння Ісуса: і православні, і католики. Питання лише в даті.

О. Михайло КвасюкСвященник УГКЦ о. Михайло Квасюк / Фото надане 24 Каналу

А що загалом ми маємо розуміти під поняттям "великодні свята" та скільки триває цей період?

Він починається від Воскресіння Христового, тобто з 12 квітня, і триває цілий тиждень до наступної неділі, яку ми називаємо Антипасха, тобто завершення Пасхи. У ці дні, коли люди заходять до храму, то можуть побачити на столику, який називається тетрапот, – паску.

Віряни цілують її. Вона є ознакою того, що зараз триває час Христового Воскресіння. А вже на наступну неділю, після літургії, її розрізають та дають вірянам для споживання.

Чому заведено вітатися словами "Христос воскрес" і що це означає насправді? До якого дня так треба вітатися?

Насамперед скажу, що у християнстві немає безсенсових привітань. Всі вони мають зміст. Коли ми кажемо: "Христос Воскрес", – це факт, у який вірить людина та визнає його своїми словами.

Вперше ми чуємо це від ангела, який сповіщає новину жінкам біля Ісусового гробу. Він каже їм: "Не лякайтеся, бо Христос воскрес". А вони, своєю чергою, біжать з цими словами до апостолів і розповідають все їм.

Коли до гробу прибігли апостоли, то побачили, що гріб пустий, тіла немає. Також немає ознак того, що його викрали, забрали. Все було недоторкане. У цей момент вони також починають казати, що Христос воскрес.

Ці слова були для кожного з них свідченням віри, вони не відчували сумнівів, страху. Дуже гарно потім напише апостол Павло: "Якщо Христос не воскрес, то марна віра ваша…" Чому він так каже? Бо наша віра оминає час і простір. Ми знаємо, що життя на землі не закінчується смертю, а продовжується у вічності.

Після Воскресіння Христос 40 днів перебуває на землі між апостолами, а тоді возноситься на небо. У цей час ми святкуємо свято Вознесіння. Власне, тоді й завершується традиційне привітання "Христос воскрес". Але, поки Ісус на землі, християни вітаються так один з одним, засвідчуючи, що ця подія справді відбулася.

Святкування Великодня супроводжується різними традиціями, правилами. Які з них є унікальними та не мають аналогів в інших країнах? А також, чи можливо відсвяткувати подію без дотримання жодної традиції?

Загалом багато наших звичаїв зустрічаються в різних країнах. Але, наприклад, особливістю України, Польщі, країн Балтії є писанкарство. Ми розмальовуємо писанки, проводимо майстер-класи з писанкарства, освячуємо кошики. У більшості країн Європи немає такої традиції. Натомість ми її маємо, знаємо, що класти у кошик, як потім це споживати.

Щодо традицій я рекомендую звільнитися від "традиції" бувати у храмі лише раз у рік на Великдень. Це погана традиція, я її не розумію. Також я б хотів, щоб люди позбулися "традиції" принести до церкви кошик, посвятити його, а потім все з'їсти без усвідомлення справжнього значення свята. Бо все це лише про формальне виконання того, чого ми самі не розуміємо.

Натомість я б хотів, щоб у вірян з'явилася традиція бути усміхненими й миролюбними, а не просто одягнути на Великдень красивий одяг і гарно нафарбуватися. Це дуже сумно, коли один раз у рік ми хочемо показати себе найкрасивішими, найуспішнішими, але в душі залишаємось самотніми та сумними.

Пам'ятайте, що Ісус помер не заради того, щоб ми були традиціоналістами. Він зробив це, щоб ми жили у радості, мирі, любові.

О. Михайло Квасюк з сім'єю
Сім'я о. Михайла Квасюка на Великдень / Фото надане 24 Каналу

Ви вже згадали про одяг, який ми одягаємо до храму. Бачимо, що перед Великоднем усі спішать оновити гардероб. Поясніть, яким має бути правильне вбрання у таке велике свято?

Це обов'язково має бути Gucci, Dior і Dolce & Gabbana, але тільки якщо ти традиціоналіст (усміхається – 24 Канал). Якщо ж ти справді вірянин, то це просто має бути одяг, який гідний Бога. Звісно, дуже добре, коли ми одягнені чисто, охайно, красиво. Це говорить про нашу культуру, про розуміння місця, в якому ми перебуваємо.

Пам'ятайте, що ми приходимо до храму, який є домом Господа. Ми не прийшли, щоб вихвалятися, здобути схвалення інших, показати своє багатство. Храм – це не про лайки й схвалення. Це про місце, де діти Божі йдуть до свого Батька, який їх любить.

Ба більше, ми йдемо до Ісуса – до того, хто є найчистішим та найсвітлішим. Його завжди зображують у світлому одязі. Так само наречені одягають білі сукні, бо це символ чистоти. Думаю, на Великдень доречно одягнути щось світле, але найголовніше, щоб чистою та світлою в цей день була наша душа.

Якщо ви посповідалися, впорядкували свої думки, почуття, то у вас буде бажання добре одягнутися. Але якщо хтось у депресії, смутку, то зрозуміло, що думки будуть зовсім не про одяг. Особливо коли ми говоримо про війну, коли багато хто втрачає рідних.

У такому разі важливо все одно дати Господу шанс увійти в життя та вірити у Його зцілення. Якщо не хочеться жодного красивого одягу, то хай це буде скромно, але правдиво. Найважливіше дозволити Ісусу справді прийти та воскреснути в вашому житті.

Напевно, кожна господиня по-іншому складає свій кошик, але все одно є продукти, які кожен із нас туди покладе. Розкажіть більше про те, що вони символізують.

Почну з того, що всі ми люди, що хочуть їсти. Зрозуміло, що після строгого посту християнин точно не задовольниться рибою чи сухарями. Тому ми будемо святити насамперед те, від чого відмовлялися впродовж посту. Наприклад, різні м'ясні продукти.

Але перш за все кошик має наповнюватися хлібом – паскою. Пригадую, як її пекла моя бабуся. Вона молилася, хрестила перед тим, як покласти її у духовку. Для мене це було дуже таємничо, аж поки я не виріс і не зрозумів, що паска – це Христос. Ісус каже: "Я хліб життя. Хто їсть моє тіло і п'є мою кров, у мені перебуває". Так само в молитві "Отче наш" ми кажемо: "Хліб наш щоденний дай нам сьогодні".

Цей хліб символізує Христа у нашому кошику. Ця традиція тягнеться ще зі Старого Завіту, коли ізраїльський народ був у неволі та 40 років ходив пустелею. Розуміємо, що у пустелі не печуть хліба, але Господь щодня годував їх манною. Це такі хлібинки, які люди могли їсти. Сьогодні ми також приносимо у своїх кошиках те, що дає нам Господь.

Наступне, як я вже казав, – м'ясні вироби, те, від чого ми відмовлялися 40 днів. Також це страви тваринного походження: масло, сир, яйця. Одного разу, ще коли я не був священником, то побачив, як хлопчик приніс у кошику не тільки курячі яйця, але й великий кіндер-сюрприз. Напевно, для нього це була річ, від якої він відмовився на час посту.

Щодо символізму: наприклад, яйце може означати символ нового життя, адже з нього вилуплюється курчатко. Також у кошик ще ставлять хрін, цвіклі (буряк із хроном – 24 Канал) – всі ці продукти покращують імунітет, відганяють хвороби.

А чого ніколи не можна ставити у кошик? Колись доводилось чути про алкоголь, фрукти…

Я знаю випадки, коли хтось приносив вино, ставив його в кошик. Ну, гаразд, якщо людина від цього відмовилася у піст і дуже бажає на Великдень освятити, то священник не витягне це з кошика й не відмовиться святити.

Що цікаво, Церква все дуже гарно продумала. У серпні ми маємо свято Преображення й тоді святимо фрукти. Це відбувається, коли завершується етап родючості землі. Ми збираємо плоди, ставимо їх у кошик і дякуємо Богові за можливість їх споживати.

Так само з Великоднем. Чому ми освячуємо всю цю їжу? Для того, щоб подякувати Господу, попросити його благословення. Ми просимо, щоб все спожите було для нас корисним. Отже, кожна людина має поставити собі запитання: це саме та їжа та в тій кількості, яка буде корисною її організму? І на основі відповіді складати свій кошик.

Освячення великодніх кошиків
Освячення великодніх кошиків / Фото надані 24 Каналу

Чи є страви, які не можна подавати на великодній стіл?

Насправді на святковому столі ми можемо побачити навіть більше страв, ніж ті, які були у нашому кошику. Ви можете ставити не тільки освячені продукти, але й усе те, що ви та ваші гості хочуть споживати.

Заборонених страв немає, але важливо у всьому мати міру. Не перетворювати Великдень лише на свято нашого живота. Перш ніж почати трапезу, я б порадив помолитися, подякувати Господу, а вже тоді насолоджуватися стравами й людьми, які є поруч із нами.

Що робити з їжею, яка залишається після свят? Чи можна її викидати?

Щоразу я переконуюсь, наскільки важлива фінансова грамотність, а також грамотність у споживанні. Коли люди їдуть у супермаркети, то намагаються набрати повний візок продуктів, щоб часом не забракло їжі. Але з досвіду я бачу, що усім завжди всього вистачає, тому вже на етапі купівлі потрібно знати межу.

Також розумні люди створили холодильник, де їжу можна зберігати довше (усміхається – 24 Канал). Але якщо освячені продукти зіпсувалися, то до них потрібно ставитися не просто як до розхідного матеріалу.

Наприклад, шкаралупу від освячених яєць можна закопати, подбати про таке місце, де постійно не ходитимуть люди. Загалом має бути розуміння, що ми говоримо про щось сокровенне, цінне, тому наше ставлення має бути відповідним.

Поговоримо більше про головний атрибут Великодня – паску. Якою вона має бути: з різними начинками, фігурками та квітами? Що ви думаєте про сучасні паски: це допустимо чи все-таки паска має залишатися автентичною?

Один раз у рік ми печемо хліб у круглій, високій формі. Його освятять, і ми в молитві його споживаємо: цей момент є найважливіший. А щодо інгредієнтів, то вони залежать від смаку людини. Хтось любить солодку, хтось солону, хтось із шоколадом, хтось із родзинками. На значення свята це в жодному разі не впливає.

Є люди, які ставляться до випікання паски дуже серйозно. Вони моляться, вкладають у процес великий зміст. Також є ті, хто не має змоги самостійно її спекти, тому добре, що різні магазини дають можливість її купити. Зрозуміло, що чим більше різних прикрас, смаків, тим більша ймовірність заробити. А люди просто купують те, що їм пропонують.

Якщо ти купиш паску, освятиш її та з вірою споживеш, немає жодного значення, із яким вона була смаком.

Чи є визначений день, коли треба пекти паску? Бо переважно всі господині роблять це в четвер.

Четвер – це найзручніший день з практичного боку, адже в Страсну п'ятницю є строгий піст, у храмах виставляють Плащаницю. Цей день ми маємо провести у молитві, вшановуючи тіло Христове. Зрозуміло, що в п'ятницю ми не будемо готувати. А в суботу зазвичай відбувається освячення кошиків. Тому залишається четвер.

Після освячення продуктів люди поспішають на могили своїх рідних, щоб там поставити паску, яйця, солодощі. Чи потрібно це робити?

Дуже важливо прийти на гріб і помолитися. Бо наша молитва проходить крізь час і простір. Також важливо прибрати на могилах рідних, упорядкувати їх, бо це вияв пошани до людини, якої вже немає, але яку ми досі любимо.

Але, коли ми ставимо на могилу паску чи ковбаску, то добре розуміємо, що наші рідні не будуть цього їсти. Вони відійшли від нас, їхнє тіло очікує на Воскресіння, на другий Христовий прихід. Тому найкращою їжею для померлих є Ісус Христос, наша молитва.

Я часто бачу, як потім песики бігають по гробах і доїдають цю їжу. Нічого доброго в цьому немає. Краще цими продуктами поділитися з бідними, нагодувати тих, хто їх потребує, ніж просто залишити на мармуровій плиті.

Якщо хочеш щось зробити для людини, яку любиш, але яка відійшла у вічність, то помолися за неї, прибери її гріб, зроби його чистим, красивим. А ще краще – запроси священника, щоб разом здійснити молитву.

Великдень на Марсовому полі у Львові
Великдень на Марсовому полі у Львові / Фото 24 Каналу

Чи є визначений день, коли слід ходити на могили до померлих рідних?

Ми відвідуємо наших померлих у Світлу тиждень. Є молитва, яка називається Чин Похорону Усопших у Світлий тиждень, коли на гробах співають: "Христос воскрес". Так ми сповіщаємо померлих, що їхня смерть – не назавжди. Вона є лише певним моментом до приходу Христа, бо коли Він прийде, то воскресить одних на вічне життя, а інших на вічний засуд.

У кожній парафії священник сам планує собі звершення молитви на цвинтарі. Все залежить від кількості вірян, літургій. Зазвичай це роблять на сам Великдень або на наступний день після нього, бо потім люди повертаються до роботи, а у будні важче щось спланувати.

На Заході на могилах моляться, приносять квіти, але в Центрі та на Сході є традиція "гробків", де на могилах лишають цукерки, які потім діти збирають, чи навіть накривають столи. Це правильно з погляду Церкви?

Церква не рекомендує цього робити. Церква рекомендує на гробі помолитися, побути поруч із могилами наших рідних, а поїсти, поспати чи зробити щось інше – ми можемо у себе вдома.

А як щодо цукерок на цвинтарі чи інших речей, які там беруть?

Ну якщо у вашій хаті чогось не вистачає… (сміється – 24 Канал), але все ж, я думаю, ці речі можна знайти у магазині. Не обов'язково брати їх із цвинтаря.

Поговоримо про підготовку до Великодня. Українці надають цьому великого значення: прибирають оселі, готують різні страви. Чи можна це робити в Страсну п'ятницю або Велику суботу?

Буде добре, якщо у Страсну п'ятницю ми не будемо готувати, прибирати, а проведемо цей день без шуму та поспіху. Є країни, у яких Страсну п'ятницю називають днем тиші. Наші храми будуть відкриті, люди йдуть до Плащаниці, тому це нагода зупинитися та зрозуміти, що зробив для тебе Христос.

Мене завжди вражало, що коли помирає людина, то про неї говорять приємні речі, одразу знаходять час, щоб піти на похорон, посидіти поруч з тілом. У Страсну п'ятницю помирає сам Господь Бог. Це особлива подія, яку треба пережити в тиші.

Щодо інших днів, то зрозуміло, що ми люди, у нас є обов'язки, ми хочемо їсти, хочемо чистоти, тому мусимо готувати, прибирати. Але все одно я б радив у Страсний тиждень надмірно не обтяжувати себе традиційними моментами. Найважливіше у цей час подбати про свою душу.

Спробуйте прожити цей тиждень не так, як усі інші дні: поститися, якщо раніше цього не робили, помолитися, провести більше часу з рідними, прочитати гарну книгу чи подивитися християнський фільм. Треба спробувати зробити більше для своєї душі.

Наприклад, якщо через певні хвороби ми не можемо постити, то варто спробувати відмовитися від чогось іншого: соцмереж, сварок, солодощів – того, у чому маємо залежність.

Не звалюйте на себе надто багато роботи. Знаю, наші люди хочуть зробити все якнайкраще: вони миють, перуть, готують. Це правильно й добре, але важливо, щоб потім на Великодньому богослужінні вони не стояли втомлені, невиспані й засмучені.

Звісно, мені як священнику легше про це говорити, але хочу, щоб кожен наш читач розумів, що навіть його найменші старання будуть оцінені. Можливо, саме цього року хтось зробить крок, щоб наблизити своє життя до Бога.

Отець з парафіянами на Великдень
Отець з парафіянами у великодні дні / Фото надане 24 Каналу

Чи є заборони на великодні дні? Чого не можна робити у наступні дні: суботу, неділю, понеділок та вівторок?

Чомусь люди думають, що Церква завжди нам щось забороняє… Навпаки, вона вчить нас любити одне одного, цінувати життя, пізнавати Бога. Зрозуміло, якщо ти б'єш іншу людину, ображаєш, матюкаєшся, тоді все це є забороною не лише у великодні дні, але й постійно.

Всі ми покликані до любові. Не можна сказати, що я люблю тільки в неділю, понеділок і вівторок, а в середу тебе поб'ю чи пограбую. Якщо я пізнаватиму Божі заповіді, ними житиму, то для мене немає жодних заборон.

Ми переважно думаємо, що Господь нам щось забороняє, і тому треба зробити наперекір. Але ні. Господь прийшов, щоб нас врятувати.

З початком повномасштабної війни в Україні немає державних свят, а багато людей працюватимуть навіть на Великдень, зокрема наші медики, рятувальники. Чи не є це гріхом?

Християни знають заповідь: "Пам'ятай день святий святкувати". Зазвичай, вона стосується неділі та великих свят, серед яких Великдень. Але ця заповідь не звучить: "Нічого не роби". Так Бог не говорить.

Справжній християнин має навчитися відпочивати з Богом, зі своїми рідними. Ми вчимося цього, коли приходимо на літургію, разом молимось, пізнаємо Божу радість, змінюємо нашу рутину. Власне, про це мовиться в заповіді й Церква рекомендує робити так у неділю та свята.

Якщо ми візьмемось судити працівників держустанов, медиків, то виходить, що священник також грішить, бо працює. У ці дні він сповідає, окроплює гроби, благословляє. У неділю та на свята він особливо служить Богу. Тому тут треба розуміти, що в заповіді мовиться про те, аби знайти час на відновлення разом із Богом.

А як щодо наших військових? Бо ми розуміємо, що у ці світлі дні вони робитимуть важку й чорну роботу…

Так, вони не мають миру навіть під час Великодня… Але за них моляться ті, хто має таку можливість. Військові нас захищають, а ми маємо за них молитися. Скажу банальну річ, але молитва справді багато чого змінює.

Під час кожної літургії ми молимось за наше військо, за тих, хто не має часу на відновлення, за тих, хто страждає, за полонених. Випробування у кожного з нас різні, але Господь вчить, що ми християни й маємо молитися одне за одного, маємо бути духовно єдиними.

Хочу обговорити з вами найпоширеніші великодні міфи. Скажіть, будь ласка, чи правда, що весь великодній тиждень не можна прибирати, виносити з дому сміття чи ставити прання?

Якщо людина прибрала перед Великоднем, то вона цінуватиме свою працю й постарається не смітити. Так само і її рідні. Я б порадив у Світлий тиждень зупинитися з прибиранням, готуванням і приділити більше часу стосункам із Богом і людьми.

Думаю, у гардеробі ще знайдеться футболка та штани, які можна одягнути, щоб не починати прання у Великдень. Якщо ми говоримо про матерів із маленькими дітьми, то всі розуміють, скільки речей їм потрібно, як часто їх міняють, скільки посуду залишають діти за собою.

Змінити дитині одяг – не є гріхом. Але якщо, наприклад, говоримо про нараду у Великдень, збори працівників в офісі, то мені здається, це можна зробити в інший день.

Виносити сміття на Великдень теж вважається роботою?

Думаю, про це можна було подбати в суботу, але якщо ви не знайшли часу, а сміттєвий бак уже повний, то вже винесіть його. А що ж робити? (усміхається – 24 Канал).

Чи є у Церкві припис, що до Великодня свою оселю обов'язково треба прибрати?

Звісно, такого припису немає, але люди прагнуть чистоти, краси, тому й наводять лад у будинках перед таким великим святом. Це не є погано. Українці розуміють, що має бути чистота, а приписи створюють тоді, коли такого розуміння немає.

На Великдень ми можемо побачити битву крашанками. Звідки походить ця традиція? Вона церковна чи язичницька?

У християнстві є багато язичницького, що ми переосмислили й тепер використовуємо у своїй традиції. Наприклад, ті ж писанки, їх розмальовування. Коли діти б'ються яйцями, це немає жодної християнської змістовності, але дітям весело, вони радіють. Коли я був менший, то також любив гратися в якісь свої ігри, ходив на гаївки.

Сьогодні дітям хочеться відсвяткувати у такий спосіб, побігати, порадіти. Відповідно, вони надають цьому сенс. Важливо, щоб їжа, якісь матеріальні речі не стали для тебе більшими, ніж Бог. Але якщо ти святкуєш Воскресіння, то можеш знайти для цього різні методи. Головне, щоб вони були гідні Бога й тебе.

Великодні гаївки
Діти під час великодніх гаївок / Фото надані 24 Каналу

Про так званий обливаний понеділок: чи має ця традиція церковне коріння чи це суто народний звичай?

Це є винятково народне, до Церкви жодного стосунку не має. У нас є свято Водохреще, але воно відбувається взимку. На Великдень священники освячують кошики, паску, людей, але це ми робимо в неділю. Тому обливання водою у понеділок ніяк не пов'язане з Церквою.

Ми також знаємо, що на Великдень б'ють у дзвони. Чи правда, що якщо вдарити у дзвін і загадати бажання, то воно здійсниться?

Напевно, у людей не здійснюються бажання, тому вони шукають можливості, щоб хоч так їх здійснити. Насправді це вигадка. Дзвони сповіщають нам про якусь новину – радісну чи сумну. На Великдень – про Воскресіння Ісуса.

Можемо пригадати, як на початку війни люди у селах били в дзвони, сповіщаючи про повітряну тривогу. Тому дзвін є не для виконання наших бажань, а для зовсім інших потреб.

Чи справді у великодній тиждень не можна працювати на городі чи в саду? Коли взагалі Церква благословляє таку роботу?

Якщо ви є агроном і від цього залежить ваша робота, то це одна річ. Знаю, багато хто вже посадив картоплю, облагородив свій сад. Людина є розумною, вона може грамотно спланувати час.

Я не думаю, що хтось садитиме картоплю у суботу перед Великоднем, чи в сам день Великодня, чи у понеділок після нього. Ми не бачили своїх рідних, близьких, хочемо побути з ними. Тому це навіть безглуздо пояснювати. Закінчіть світлий тиждень – і вперед до праці.

Чи існує традиція освячувати насіння, землю перед початком посівного сезону?

У нашій Церкві є книга, яка називається "Требник". Це потреби, які Господь благословляє. Є молитва на жнива, на благословення колодязя, який дає нам воду, і також на благословення насіння, яке ми будемо сіяти.

Колись у селах люди часто просили про це священника, зверталися до нього за благословенням насіння, землі, він це робив. Сьогодні всі ці молитви залишилися, але ними мало хто користується чи просить про них.

О. Михайло Квасюк розповів про святкування Великодня
Священник поділився порадами святкування Великодня / Фото надане 24 Каналу

Частина українців святкували Великдень 5 квітня, бо їздили до рідних за кордон. Чи гріх святкувати Великдень 5 та 12 квітня?

Коли я жив у Римі, то святкував Великдень і Різдво раніше, а потім приїжджав в Україну та святкував знову зі своїми рідними. Для мене це, навпаки, було можливістю краще зрозуміти певні моменти. Те, що я не усвідомив перший раз, я краще усвідомлював вдруге.

У цій ситуації головне – бути з Богом. Якщо ти переживаєш святкування Великодня ще раз, то подивись, може, ти щось недопрацював, не усвідомив. Це лише можливість краще підготуватися до свята.

Бути на двох Великодніх літургіях – не гріх. Кожна неділя – це Христове Воскресіння, а звіщати про Воскресіння Христа – точно не гріх.

Насамкінець скажіть, що українцям обовʼязково треба зробити на Великдень? Знаємо, що під час війни багато хто втрачає віру, впадає в депресію та зовсім не має святкового настрою. Що б ви могли порадити нашим людям?

Якщо говоримо про людей, які відвідують храм один раз на рік, то спробуйте змінити щось у своєму житті, спробуйте будувати стосунки з Богом, духовно розвиватися.

Якщо людина втратила когось, засмучена, переживає біль, не вимагайте від себе радості. Не треба себе змушувати. Краще спробуйте розказати про це Богові: у молитві, сльозах, на самоті, але спробуйте відкрити йому своє серце. Ваша молитва не залишиться невислуханою.

Якщо людина вірить і постійно практикує християнство, то продовжуйте далі це робити з радістю. Звіщайте, що Христос воскрес, дякуйте Богові за його благодать, але не засуджуйте тих, хто поки що цього не розуміє.

І наостанок: не спотикайтеся об календарні реформи, не розчаровуйтеся та не зліться. Спробуйте жити зараз, у цю мить. Бо Господь завжди каже нам: "Я є сущий". Він учить нас бути тут і зараз.