Закон про національну безпеку (червень 2018, стаття 16 пункт 3) говорить наступне, пише Микола Бєлєсков.
Що закон говорить про роль головкома?
"Головнокомандувач Збройних сил України відповідає за готовність до виконання покладених завдань і за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням ЗСУ, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони.
Опосередковано функціонал і завдання Головнокомандувача ЗСУ розкривається через функціонал Генерального штабу (начальника ГШ), який підпорядковується головкому". Це стаття 16, пункт 4.
"Генеральний штаб ЗСУ є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування ЗСУ та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони.
Генеральний штаб ЗСУ з урахуванням пропозицій Командувача об'єднаних сил здійснює планування, координацію та контроль за підготовкою всіх складових сил оборони з метою набуття ними необхідних об'єднаних спроможностей.
Начальник Генштабу ЗСУ підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ та відповідає за виконання завдань і функцій, покладених на Генштаб. Зокрема щодо визначення вимог до спроможностей сил оборони, потреб у ресурсах, необхідних для належного виконання завдань ЗСУ та іншими складовими сил оборони, стратегічного планування застосування та розвитку ЗСУ, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення".
Це все теорія, визначена законом.
Про різницю між Сирським і Залужним
Як було на практиці під час війни? Валерій Залужний і Олександр Сирський обрали дві різні моделі виконання ролі Головнокомандувача.
Валерій Залужний намагався (чи був змушений) займатися більше стратегічним управлінням, тобто забезпечення генерування комплекту сил і долученість до розробки/схвалення планів застосування сил на кампанії по напрямках.
Військами безпосередньо у 2023 році керували 2 командувачі ОСУВ:
ОСУВ "Хортиця" (Сирський) – схід України.
ОСУВ "Таврія" (Тарнавський) – від Авдіївки до околиць Запоріжжя.
Звичайно, і тут були нюанси. Оскільки Сирський як командувач ОСУВ "Хортиця" напряму взаємодіяв із президентом і був доволі автономним, то влітку 2023 року Україна мала 2 наступи – наступ Сирського (околиці Бахмута) і наступ Залужного (Таврійська наступальна операція), про що чітко писали ЗМІ.
Однією із претензій до Залужного була надмірна відстороненість від фронту, тобто те, що не так багато було візитів на фронт і спроб розібратися в ситуації на місці.
Коли на посаду головкома зайшов Олександр Сирський, то ситуація змінилася на 180 градусів. Стратегічним управлінням у нас займається тепер начальник Генштабу. А от головком здійснює "безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням ЗСУ" з постійною присутністю на фронті (КП різних рівнів аж до окремих бригад).
Формально наче все відповідає Закону про нацбезпеку, але виходить по факту той самий мікроменеджмент коли головком опустається не лише на оперативний рівень (що він може робити час від часу), але і на тактичний рівень, що геть не його парафія. Чому так – це окрема тема, яка пов'язана з проблемами управління інших рівнів, і, в тому числі, браком кадрів.
Перед висновком варто ще глянути на досвід інших країн.
А як було в інших країнах?
Як, на приклад, у США? Там все чітко – керівник ОКНШ і командувачі видів військ відповідальні за підготовку і стратегічне управління. А от управління військами на ТВД в разі чого буде здійснюватися командувачем регіонального командування. Так як у 1990 – 1991 роках чи 2003 роках діями проти Іраку керував командувач Центрального командування і керівник ОКНШ, не маючи жодного впливу на управління військами безпосередньо.
Те, скільки при цьому створювалося органів оперативного управління пропорційно масштабу ТВД – це інше питання. Тут ключове зафіксувати, що в США немає як такого головнокомандувача, а функція керівник ОКНШ не про застосування військ.
До слова, у СРСР, до якого можна ставитися по різному, у 1943 – 1944 роках виникла чіткіша система стратегічного управління, яка охоплювала вище політичне керівництво, ГШ як робочий орган Ставки, яка допомагала зі стратегічним управлінням (генерування ресурсів і долученість до розробки планів кампаній і операцій), і фронти, які планували і проводили операції за погодження з гори для чого був інститут представника Ставки ВГК. Головкома як такого не було, але все працювало.
У підсумку, Україні на п'ятий рік великої війни варто визначитися з тим, яка ж функція головкома: чи це стратегічне управління (генерування ресурсів і долученість до розробки і схвалення планів кампаній і операцій), чи це безпосереднє управління військами, але тоді питання того, яка роль ланок управління нижчих рівнів, і чи може одна людина ефективно керувати фронтом у понад тисячу кілометрів. Спойлер: не може.
Щоб не було спокуси і стимулу до ручного управління, треба вирішити проблему управління на оперативно-стратегічному рівнях, включно із якісними кадрами управління там, із чим в нас теж дефіцит.
Тому варто навести вже лад в системі стратегічного управління і чітко визначити функції головнокомандувача ЗСУ. А тоді вже говорити про ті чи інші прізвища, і чи може та чи інша людина із своїм досвідом виконувати відповідні функції.
Підтримати фонд "Повернись живим".