Його постать завжди була епіцентром запеклих історичних баталій – для одних він був праведником, який таємно рятував євреїв, для інших же "Папою Гітлера", чиє публічне мовчання під час Голокосту стало найгучнішою зрадою християнських ідеалів у ХХ столітті. 24 Канал розповість докладніше, що зараз ми знаємо про його архіви.
Чи знали у Ватикані про Голокост?
2 березня 2020 року за рішенням Папи Франциска важкі дубові двері архіву Пія XII нарешті відчинили для міжнародної спільноти дослідників. До сьогодні перша хвиля ейфорії від доступу до мільйонів сторінок минула, але кропітка робота з розшифрування дипломатичного шифру та приватного листування вже дала свої плоди – історію Другої світової війни доповнили нові болючі деталі.
Те, що вчені знайшли у цих запилених криптах пам'яті, руйнує зручні міфи та оголює складну, цинічну і трагічну реальність ватиканської дипломатії. Головним аргументом захисників Пія XII десятиліттями була теза про непоінформованість (нібито Святий Престол не мав точних даних про масштаби індустріального знищення євреїв, а тому не міг виступити з категоричним публічним осудом), але архіви розбили цю лінію захисту вщент.
Справжнім історичним землетрусом стала знахідка листа від 14 грудня 1942 року, написаного німецьким єзуїтом та учасником антинацистського спротиву Лотаром Кенігом до Роберта Ляйбера, особистого секретаря та найближчої довіреної особи Пія XII. Кеніг не просто згадує про репресії – він використовує жахливу у своїй буденності статистику, прямо повідомляючи Ватикану, що у таборі смерті "Белжець" (неподалік Рави-Руської) щодня вбивають до 6000 людей, переважно євреїв та поляків. Згадує лист і про моторошний "Аушвіці". Ба більше, Кеніг детально описує використання печей для спалювання тіл.
Цей документ, разом із десятками інших донесень від нунціїв (послів Ватикану) зі Словаччини, Хорватії та Швейцарії, доводить, що вже наприкінці 1942 року Папа мав на своєму столі вичерпну і ясну інформацію про Голокост. Коли американський посланець Майрон Тейлор передавав Ватикану звіти про масові вбивства євреїв і просив Папу підтвердити їх та засудити нацистів, Державний секретаріат відповідав, що не може перевірити ці чутки. Та тепер ми знаємо точно – вони не просто могли їх перевірити, а вже мали власні, ще страшніші підтвердження. Мовчання Пія XII було не наслідком незнання, а свідомим політичним розрахунком.
Якою була Католицька церква за Папи Пія XII та Адольфа Гітлера: дивіться відео FaridGovoryt
Чи був у Святого Престолу таємний канал спілкування з Гітлером?
Дослідження науковців проливають світло на ще одну темну сторінку – таємні переговори Ватикану з Третім Рейхом. Документи свідчать, що Пій XII, панічно боячись поширення радянського комунізму, розглядав нацистську Німеччину як менше зло.
Архівні матеріали розкрили існування секретного каналу зв'язку між Папою та Адольфом Гітлером у перші роки війни. Посередником виступав німецький принц Філіпп фон Гессен, зять італійського короля і переконаний нацист. Пій XII вів ці переговори в глибокій таємниці навіть від власних кардиналів. Головною метою було збереження інституційної цілісності Католицької церкви у Німеччині та на окупованих територіях. Заради цього Ватикан був готовий ігнорувати переслідування євреїв.
Ця політика умиротворення досягла морального дна 16 жовтня 1943 року. Того ранку есесівці провели облаву в єврейському гетто Рима, розташованому буквально за кількасот метрів від стін Ватикану – понад 1200 людей з жінками та немовлятами були зігнані у військову колегію неподалік площі Святого Петра. Вони перебували там 2 дні, а потім 1023 людини поїхали до Освенцима – з них вижили тільки 16.
Нові документи показують, що ватиканські дипломати знали про облаву. Вони вели кулуарні переговори з німецьким командуванням у Римі, але просили лише не чіпати євреїв, які прийняли католицизм, та не порушувати екстериторіальність церковних будівель. Жодного публічного протесту від намісника святого Петра не пролунало, поки потяги з римськими євреями вирушали у небуття.
Як Ватикан прокладав "щурячі стежки" для нацистів: дивіться відео WAS_UA
Післявоєнний цинізм і вердикт історії
Якщо дії Ватикану під час війни ще можна спробувати пояснити (хоч точно не виправдати) страхом перед нацистським вторгненням у крихітну державу, то документи повоєнного періоду викликають у дослідників справжній шок. Відкриті архіви оголили жорстоку політику Святого Престолу щодо єврейських дітей-сиріт. Під час Голокосту багато єврейських батьків, намагаючись врятувати своїх дітей, ховали їх у католицьких монастирях та сиротинцях по всій Європі. Багатьох із цих дітей таємно охрестили, але біда не в тім – коли після війни вцілілі родичі або єврейські організації почали розшукувати цих сиріт, Ватикан опирався.
Секретні меморандуми 1946 року, схвалені особисто Пієм XII, чітко інструктували французьких та польських єпископів – діти, які пізнали таїнство хрещення, не повинні бути повернуті до єврейських родин чи інституцій. Церква вважала їх католиками, чиї душі належать Риму. І це призвело до тисяч особистих трагедій, коли бабусям чи дядькам, які пережили концтабори, відмовлялися віддавати їхніх врятованих племінників та онуків.
Не менш вражають архівні теки, що стосуються так званих "щурячих стежок" (Ratlines) – маршрутів втечі нацистських військових злочинців до Південної Америки. Хоча історики давно знали про участь окремих католицьких священників (як-от австрійського єпископа Алоїза Гудаля) у видачі фальшивих паспортів Червоного Хреста есесівцям, нові архівні знахідки доводять, що вище керівництво Ватикану було чудово поінформоване про цю діяльність. Допомога "антикомуністичним біженцям", серед яких були архітектори Голокосту, толерувалася, а іноді й фінансувалася з ватиканських фондів.
Що ж у підсумку? Тут важливо розуміти, що міжнародна історична наука відкидає крайнощі. Пій XII не був карикатурним лиходієм чи ідейним антисемітом. Його трагедія, і трагедія мільйонів людей, полягає в тому, що у момент найвищого морального випробування в історії людства він обрав роль політика, а не духовного лідера.
Сучасний Ватикан на чолі з Папою Франциском відмовився від беззаперечного виправдання дій Пія XII, керуючись офіційним принципом "Церква не боїться історії". Відкривши архіви у 2020 році, Святий Престол фактично призупинив процес беатифікації цього понтифіка, дозволивши незалежним дослідникам об'єктивно вивчати його політичні компроміси та моральні помилки часів Другої світової війни.