Сьогодні слово кибалка може звучати незвично, але воно давно зафіксоване в українській мові та етнографічних джерелах. Причому кибалка не була одним абсолютно однаковим предметом: залежно від місцевості так називали різні елементи жіночого головного убору – від основи для зачіски до обруча під хустку чи очіпок.
У Словнику української мови кибалку визначено як старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця. Слово зафіксоване й у творах українських письменників XIX століття – зокрема, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка та Івана Нечуя-Левицького.
Що таке кибалка в українському образі / фото з відкритих джерел
Водночас етнографічні описи показують, що реальна кибалка могла мати різний вигляд у різних регіонах. Наприклад, на Східному Поділлі кибалкою або кибалочкою називали валик, скручений і зшитий із полотна, який використовували як підкладку під очіпок. Такий варіант зафіксували, зокрема, у селах Зятківці Гайсинського району та Стіна Томашпільського району на Вінниччині. Там само відомий і варіант кибалки у вигляді обруча з товстого паперу. На Західному Поділлі кибалкою називали дерев'яний обруч, який підтримував хустку.
Що таке кибалка і як її використовували: дивіться відео
Матеріал залежав від конкретного різновиду. Були кибалки з конопляного шнурка, скрученого полотна, дерева, лика, соломи та навіть паперу.
Де носили кибалку
Кибалка не була однаковою частиною традиційного жіночого вбрання по всій Україні. Досить докладно її описано в матеріалах про Поділля. На Східному Поділлі кибалка могла бути полотняним валиком під очіпок або паперовим обручем. На Західному Поділлі відомий дерев'яний обруч, який підтримував хустку.
Водночас назва та споріднені форми слова траплялися й в інших регіонах. Наприклад, в етнографічних матеріалах про Бойківщину зафіксовано "кібавку" як солом'яний обруч під чіпцем. На Волині відомий споріднений термін "кебалко", яким могли називати вже не головний убір, а певний спосіб укладання жіночої коси.
Кибалка добре показує, наскільки складною могла бути конструкція традиційного жіночого головного убору. Те, що сьогодні здається просто хусткою чи очіпком, насправді могло складатися з кількох деталей, кожна з яких мала своє призначення.
Раніше 24 Канал також розповідав про походження слова припинда, яке знову активно входить у лексикон сучасних українців.