Зона апокаліпсиса або "що там по Бахмуту?"

Знищені українські міста бентежать вже навіть росіян

1. Бахмут – як одна З точок на фронті – своє завдання перевиконав уже разів 10. Висока ціна для нас, героїзм, неприємні історії. Там усе. Найважча ситуація. Але в сумі – надзвичайно ефективно. Тому командування ухвалило відповідні рішення.

Читайте також Скільки коштує життя українця та як змусити заплатити Росію?

Оскільки росіяни вирішили плакати, колотися, але гризти цей кактус до кінця, то є сенс оборонятися стільки, скільки раціонально з погляду завдань оборони по всьому фронту. Сподіваюся, що найближчими днями тональність новин із тих країв зміниться. Передумови для цього є. Решту скажуть військові.

2. Бахмут російські війська тотально зруйнували. Відновленню він не підлягає. Коли ми звільнимо цю територію, потрібно буде будувати нове місто. Це один із десятків населених пунктів, які росіяни повністю знищили.

Цікаво, як змінилася російська риторика. Поряд зі словами "звільнення" все частіше звучать фрази на кшталт "ми захопили", "забезпечили контроль" тощо. Загарбницька війна у чистому вигляді.

У мережі повно візуальних матеріалів. "Звільнення" шляхом тотального знищення бентежить навіть російських громадян. Поклали десятки тисяч людей – заради чого? "Захищати" там нема кого. "Захищені" там жити не зможуть, як не намагається кремлівська пропаганда роздмухати постановки з тими, що "дочекалися Росію".

Цікаво Росія за тиждень втратила домінування у двох важливих регіонах

Звернув увагу на кілька сюжетів. Один з них: умільці з так званої "ЛНР" разом із якимись російськими геніями зробили пропагандистський ролик про "визволення" Попасної. Ролик – жвавий огляд руїн міста під лейтмотивом "погляньте, як класно ми все знищили, що воно навіть через рік все мертве". Коли цей ролик закинули в російські пабліки, навіть затяті росіяни були трохи збентежені.

Росіяни все перетворюють у зону апокаліпсиса

Ще один сюжет: Москва закликала регіони взяти шефство і відновити конкретні території. Казані дістався Лисичанськ, а віднедавна – Рубіжне. Обличчя казанських чиновників після огляду Рубіжного відображали дуже складну гаму почуттів: від розуміння скільки грошей можна безконтрольно спалити на цих руїнах, до деякого сум'яття від побаченого.

Регулярно бачу акуратні репліки на російських ресурсах на кшталт: "Ті, що бачили звільнені міста, розуміють, що ненавидіти нас в Україні будуть ще дуже довго".

3. Тактика випаленої землі з імітацією точкового відновлення (кілька будинків на знищений мікрорайон) мене вкотре наштовхує на думку, що росіяни мають цілком переможний план-мінімум. Він полягає у захопленні придатного для інтеграції населення та вирішенні частини демографічних проблем.

Днями Дмітрій Пєсков прямим текстом сказав: "Демографія – це те, де у нас поки що не виходить" (поки – це 20 років).

Рекомендуємо Рон Десантіс – прихований фаворит президентських перегонів у США

На тему демографії відбувається дуже інтенсивна рефлексія. Хороше відео блукає з одним із кадирівських поплічників, який роз'яснив, чому росіяни мають розмножуватися як народ. Тому тотальне руйнування захоплених територій із перетворенням в зону апокаліпсиса – це робочий варіант для Росії.

Роль Бахмута – не пустити росіян далі, щоб вони видихнулися і зруйнували ще кілька міст. Це одна з причин, чому будь-яке заморожування нам категорично не підходить: нам потрібна жива земля з людьми, а росіян цілком влаштує мертва зона без людей, яких вони розосередять у себе.

Це цілком вписується у концепт "захистити мешканців Донбасу". Ось вони, жителі, ціленькі – на Уралі, в Поволжі, в різних дірах по всій Росії. Врятовані! Не всі, щоправда. Зате жодного бендерівця довкола! А те, що Донбасу більше немає – ну таке… Під цим соусом можна й війська переможно вивести, якщо зовсім погано стане.

Де взяти людей

4. Загалом тема демографії – як російської, так і української – потребує тверезих оцінок і спокійних роз'яснень. Неодноразово чув від товаришів, які приїжджали з фронту на лікування/ротацію, думки приблизно такого роду: "Б'ємося до перемоги, інакше нас знищать. Але не хочеться вмирати марно, заради того, щоб тут за 20 років жили не мої діти – онуки, а мігранти з умовного Пакистану".

До теми Що ховається всередині людини у пікселі

Тема "хто тут житиме" поки не є мейнстрімною, але бродить й поширюється органічно. Росіяни її не сильно розгойдують, мабуть, тому що вбачають ризики для себе. Адже вона двостороння. Я вже згадував сюжет із мігрантами. Дискурс: "Поки ми вмираємо, Росію окупують мігранти", – непогано заходить.

Питання збереження/повернення наших людей буде дедалі більше чіплятися. Тут поверхневі рецепти із матеріального світу не допоможуть. Потрібні ідеї. Якщо брати аналогію з Ізраїлем – там був приплив населення набагато раніше, ніж стало добре. Все, що я читав про становлення Ізраїлю як держави – це про тяжку працю в недружньому середовищі, яке успішно перетворили за 3 покоління.

Де взяти людей і чим їх мотивувати – це те питання, яке все частіше виникатиме при погляді на руїни Маріуполя, Волновахи, Вугледара, Попасної, Бахмута, Ізюма...