Для контролю за обігом валюти та виведенням коштів з країни існує 2 методи. Розвинені країни використовують ринковий метод: контрольовані іноземні компанії. Це означає, що якщо українець має компанію за кордоном, то він це декларує, і якщо його компанія в офшорній юрисдикції, не платить там податків, то власник платить податки в Україні.

Читайте також: Доля ФОПів: чому влада постійно намагається скасувати спрощену систему оподаткування

У нас свій особливий шлях – адміністративні радянські правила. Жорсткі, подекуди ручні методи, від яких страждають підприємці, які здійснюють експортно-імпортні операції, і при покупці валюти в побутових цілях теж не все є зручним. Звичайно добре, що в нас вже є паспорт, і в кожного не вимагають його в обмінниках, як це було при Януковичі, але ці застарілі радянські правила вже давно потрібно змінювати.

Давайте розглянемо деякі обмеження, які існують для підприємців – суб‘єктів зовнішньо-економічноі діяльності:

1. Строки здійснення розрахунків
Нещодавно я хотіла собі придбати до Дня вишиванки виріб української дизайнерки. 90% своїх виробів вона експортує. Вони продаються в кращих універмагах світу – в Парижі, Лондоні, Нью-Йорку. Товар віддається на комісію в універмаги світу під реалізацію. Але наше законодавство трактує це як експорт з обов’язковістю сплати за товар валютних коштів протягом 90 чи 180 днів в залежності від періоду з моменту, коли товар перетнув кордон Украіни. Ані НБУ, ані податкову не цікавить, що цей виріб, ще не проданий і відповідно універмаг не перерахує за нього кошти в Україну.

То ж не дивно що наші підприємці відкривають компанії за кордоном, тримають там товар, щоб обійти застарілі радянські правила, адже інакше вони просто не зможуть проводити свою діяльність.

2. Обов’язковий продаж валюти
Якщо ви підприємець, експортуєте товар в інші країни, то вам надходить валюта. І ви примусово зобов’язані продати 75% валюти. А потім, якщо вам треба купувати сировину за кордоном, то ви повинні цю валюту купувати. Ну це ж абсурд! Ви втрачаєте гроші на купівлі-продажу лище тому, що такі правила. Справді можлива ситуація, коли в країні проблема з валютними резервами, і фінансова система потребує таких заходів. Але по перше, вони не повинні стосуватись сотень тисяч підприємств, які оперують невеликими сумами. А по-друге, такі заходи варто впроваджувати, коли справді є потреба, а не робити їх постійними.

3. Платіж іноземній компанії
Якщо ви підприємець, який раніше не купував нічого за кордоном, і вам раптом потрібно скористатись послугами іноземної компанії, то вам не позаздриш. Банк всю душу з вас витрясе. Перевіряти будуть кожну букву договору, перевірять компанію, якій платять, більше того – банк може відхилити цю операцію, якщо йому не сподобаються ваші документи.

Читайте також: Чи може доступне розмитнення вживаних авто стати альтернативою "євробляхам"

Зараз в Парламенті розглядається законопроект про валюту, в якому багато декларацій про полегшення правил обігу валюти, але вирішення багатьох питань віддано на відкуп Національному банку. Але ж і зараз в нього є повноваження застосовувати обмежувальні заходи і запобігати неправомірному виведенню валюти. Однак ми на власні очі бачимо, що заходи НБУ доволі часто є жорсткими, зарегульованими та неефективними. Бо підприємці від цих заходів страждають, а гроші і далі перетікають в низькоподаткові юрисдикції, тобто в офшори.

То що ж повинно бути в законі, який зараз на розгляді в Парламенті ?

1. Чіткі підстави, та критеріі для застосування валютних обмежень та захисних заходів, які повинні бути зафіксовані саме в законі, а не встановлюватися Нацбанком на його власний розсуд та тривати роками. Це убезпечить бізнес від свавілля держави.

2. Примусовий продаж валюти, яка надійшла підприємству із-за кордону за експортним контрактом не може протягом років становити 75 %, начебто через валютну нестабільність. Такий відсоток потрібно зменшити і поступово скасувати, а також ця норма не повинна застосовуватись до невеликих сум, нижче 50 тисяч доларів. Більше того, обов’язковий продаж повинен діяти лише тоді, коли ситуація в країні з валютними резервами є критичною.

3. Для запобіганню виведенню валюти з України та контролю за рухом капіталу має бути ухвалений закон про антиофшорне регулювання, так звані кроки БЕПС, які встановлені організацією міжнародного економічного співробітництва та розвитку. Україна зобов’язана імплементувати ці норми в податковий кодекс, законопроект розроблений, але далі справа не йде. Хоча на словах всі погоджуються, що українці мають звітувати про свої компанії за кордоном та про валютні операції. Інформація про власників іноземних компаній буде відкрита. Напевно тому, ми отримуємо шалений спротив таким змінам.

4. Ще одна річ, важлива для підприємців. Граничні строки розрахунків повинні продовжуватись декларативно самим підприємцем, а не висновком МЕРТ чи прописаною нормою. Тільки з такими змінами валютного регулювання ми зможемо рухатись до цивілізованого світу, забезпечити вільний рух капіталу для тих, хто чесно заробляє, і припинити відтік грошей, з яких не платяться податки. Спростити умови для здійснення зовнішньоекономічноі діяльності, збільшення експортного потенціалу, та виконання Україною зобов’язань за угодою про Асоціацію.

Тоді ми зможемо як країна конкурувати за інвестора, як внутрішнього так і зовнішнього та за капітал, як фінансовий, так і людський. Наші підприємці та іноземні інвестори зможуть планувати власну діяльність, а не жити як на вулкані, постійно очікуючи якихось нововведень, які загрожують бізнесу.