Мовиться про те, що і центральні органи виконавчої влади, і правоохоронні органи під час використання законів нерідко діють за законом у теорії. А на практиці – за постановами Кабміну та власними наказами та розпорядженнями. Які (сюрприз) не завжди відповідають законам і Конституції.
Читайте також Зима минула, а прогнозованих блекаутів не було: що це означає
Де доречне залучення міжнародників
Закон не може передбачити все. Закон – це рамка, хоч і більш детальна, ніж Конституція. Тому ухвалювати новий закон, якщо якісь правоохоронці обійшли попередній, – не дуже розумна тактика. Інколи, коли ситуація критична, як із БЕБ сьогодні, це єдиний вихід. Але взагалі краще так не робити. Скільки змін у КПК не внось, скільки не переставляй повноваження між органами, але культура (чи то її відсутність) з'їсть вашу стратегію на сніданок.
У відповідь на тотальну відсутність культури побудови держави власними силами кілька років тому почали імплементувати стратегію залучення міжнародників до різних державних процесів. Зокрема, до вибору керівників деяких органів, служб, держкорпорацій і держбанків.
Я не буду критикувати цю стратегію чи протиставляти її громадським радам, які мають реальні повноваження дисциплінарного та кадрового контролю. Бо насправді Україні потрібні обидва інструменти.
Зокрема, залучення міжнародників – це інструмент, який має межі застосування. Де саме цей інструмент має сенс? Поясню на прикладі БЕБ.
Припустимо, ми обираємо нового голову БЕБ. Звісно, спочатку ми розробляємо та ухвалюємо закон, за яким це має відбуватися. У законі ми прописуємо, наприклад, склад комісії з відбору – три людини від України та три від міжнародників (тобто від інституцій, які дають нам гроші на розвиток). Але так, щоб без певної кількості міжнародників рішення схвалити не можна було.
Це хороший спосіб, бо це порівняно швидка та проста робота для тих самих міжнародників. У нас немало грантових організацій і представників громадськості, які міжнародникам допоможуть зі збиранням інформації. Це ж всього один конкурс. Так, там будуть десятки кандидатів, але їх за притомний строк можна буде перевірити, опитати, про них збиратимуть інформацію їхні конкуренти, антикорупціонери, журналісти тощо.
Зауважте Мінусів більше, ніж плюсів: чому Придністров'я не просило про приєднання до Росії
У міжнародників, окрім неупередженості, є інша недокументована, але дуже важлива функція. Завдяки їхній присутності в комісії в чесність конкурсу повірять нормальні кандидати. Украй важливо, щоб нормальні кандидати взагалі на той конкурс подалися з вірою, що можна чесно перемогти. Без "договорняків", непублічних умов, протекції та хабаря.
Бо що означає така посада? Що на наступний день після призначення ти стаєш ПЕП (політично значущою персоною) із великим контролем в усіх фінансових структурах, посередньою білою зарплатнею та постійним перемиванням кісточок в усіх ЗМІ та блогах.
Пірнати в таке – охочих небагато. Вони підуть на конкурс тільки тоді, коли будуть розуміти, що боротьба матиме сенс, і що в ній можна перемогти, і що на цій посаді дійсно можна зробити щось хороше для країни. Ну і зарплати повинні бути, які враховують нашу реальність, але це вже окрема тема.
І от люди подаються на конкурс із міжнародниками, та в результаті обирають нормального голову БЕБ, компетентного і без плям у біографії.
Коли міжнародники – погана ідея
І тут, звісно, кожен скаже: так, а масштабуймо. Директор БЕБ – це всього одна людина, вона ж не зможе власноруч усе змінювати. Нам у БЕБ потрібні тисячі нормальних людей. Нехай нам міжнародники всіх працівників будуть відбирати в БЕБ. Хороша ідея? Ні, це погана ідея.
Як не дивно, перший тут проти буде той самий директор БЕБ, якого міжнародники перед тим обрали. Бо йому щойно нарізали роботи з обсягами "почати й померти", а тепер кажуть, що штат йому буде обирати не він сам за своєю стратегією та візією, які перемогли в конкурсі, а якісь інші люди. Ну а ми думку того директора тепер і слухати не будемо, бо він вже ПЕП і про нього пишуть різне в телеграмі, тому пішов він якнайдалі. Ми тут нову Україну будуємо, а він уже держслужбовець, чого його слухати.
Є й інші зауваження щодо такого масштабування. Набір співробітників – це десятки конкурсів і тисячі кандидатів. Це прірва роботи. Вона вимагає кинути все і жити Україною. Можливо, навіть на рік переїхати сюди з мирного Брюсселя під тривоги та бомбардування. Пірнути у всю купу нашої суворої реальності.
Охочих буде не так щоб багато. Наприклад, голова РГК БЕБ Тарас Котов намагався агітувати міжнародників зробити з БЕБ щось пристойне ще рік тому, а черги із закордонних друзів не було. Такі конкурси в таких кількостях – це велика системна робота. Таких людей за кордоном буде набагато складніше знайти, і набагато складніше забезпечити їх долучення до процесу.
Цікаво Як росіяни погрожують світу тим, що загрожує лише їм
Складно уявити собі міжнародника, який швидко розбереться, хто кому в Подільській податковій за що заносив і чому його брати на роботу не треба. Доки він розбереться, Поділ – це місто, район чи процес, його вже рознесуть ущент в іноземних ЗМІ, а в англомовному твіттері якісь російські боти змішають його з лайном. А він, взагалі-то, ще якось жити збирався у своїх Європах і на таке не очікував.
Проте і це не останнє зауваження. Після того як Кабмін або БЕБ напишуть процедуру конкурсу й оберуть кадрові комісії, той самий український бізнес уже, імовірніше за все, не зможе дізнатися, за якою логікою міжнародники будуть схвалювати рішення. Бізнесу просто доведеться жити з їхнім вибором, за який міжнародники не будуть відповідати, бо вони зберуть валізи та поїдуть додому. Їхнє завдання виконано.
Потрібно залучити представників громадськості
Українському бізнесу варто вимагати участі в потокових кадрових конкурсах правоохоронних органів та ЦОВВ зі спецстатусом цивільного контролю через представників громадськості. Ці представники мають обиратися через відкриті електронні вибори. Тому що на ті вибори представники українського бізнесу зможуть впливати.
Як людина, яка брала участь у таких голосуваннях, можу вам сказати: для перемоги потрібно мати підтримку від антикорупціонерів, реформаторів та українського бізнесу. Бажано вибити всі три з трьох. Але якщо у вас не буде хоча б двох – шанси кепські.
Це доведено Шарієм, кандидати якого (популярні ведучі з каналів Медведчука) епічно програли вибори в РГК НАБУ. Не допомогла ані популярність Шарія, ані ботоферми. На ці вибори і на цих кандидатів ви можете впливати. Ці люди нікуди з України не поїдуть і будуть нести відповідальність за власні дії тут. Їх можна кенселити за погану роботу чи корупцію, їх можна позбавити підтримки.
Але самі по собі ці представники не можуть нічого зробити. Їм треба дати повноваження, і ці повноваження треба закріпити у відповідному законі. Ці повноваження мають полягати в тому, аби входити до складу дисциплінарних та кадрових комісій (не тільки на відбір, але і на підвищення). Тоді кожен працівник БЕБ буде знати, що за кожну похибку його потягнуть до дисциплінарки (і можуть звільнити), а то і підвищення не дадуть.
Тут, звісно, також потрібен баланс. Не може цивільний контроль самостійно розв'язувати дисциплінарні питання. Навіть найчесніший директор БЕБ за такого навантаження вийде у вікно. Цивільний контроль може розв'язувати питання ініціювання дисциплінарного провадження (але таке повноваження має бути і в директора БЕБ), але не може мати вирішальний вплив на результати.
Рекомендуємо Поняття "чужа війна" вже не існує: усім загрожує єдиний ворог
Тобто представники цивільного контролю мають бути в комісії, але не можуть мати там більшість. Аналогічно і з підвищенням. Звісно, питання кадрового відбору (хоч за переатестації, хоч за набору нових співробітників) має бути цілком публічним, можливо, навіть з онлайн-трансляцією. А от залучати міжнародників до дисциплінарки взагалі неможливо, бо на таких комісіях зазвичай потрібно бути присутнім особисто і підписувати нерозголошення.
Не панацея, але хороше рішення
Написати ідеальний закон, який би передбачав усе, неможливо. Але можна – і потрібно – мати постійний цивільний контроль над правоохоронними органами. Залучення міжнародників – чудова опція для разової участі у відборі на великі посади. Вони не можуть жити тут і весь час оперативно контролювати антикорупційний процес.
До того ж маємо приклади, коли міжнародники обирали тут голову органу, їхали геть, а голова пускався берега. Приклад – голова САП Олександр Клименко, який був обраний за участі міжнародників, якого ми всі підтримували, і я також підтримував, а тепер він із Миколою Злочевським угоду підписує всупереч КПК. І нічого вже зробити не можна.
Міжнародники поїхали, цивільного контролю в прокуратурах не буває. І немає кому навіть претензії висунути, бо міжнародники свою роботу зробили, і зробили добре.
Відповідно, шановний український бізнесе, який має проблеми через правоохоронні органи, звертаюся до тебе:
- у будь-якому законі про обрання голови впливового органу вимагай вирішальної участі міжнародників;
- у будь-якому законі про побудову, перезавантаження, очищення або щось подібне завжди вимагай створення органів цивільного контролю, які обираються на відкритих електронних виборах. Вимагай, щоб такі органи контролю мали дисциплінарні та кадрові повноваження, закріплені в законі, вимагай відкритості конкурсів.
Уявіть, якби підвищення податкового інспектора залежало від скарг бізнесу, як би інспектори себе поводили? Здається, були б трошки обережніші, так? А як би працювало розблокування податкових накладних, якби був орган, що перевіряє діяльність комісії з розблокування та відкриває дисциплінарні провадження? З таким підходом щось могло б і помінятися.
Це єдине, що в перспективі може хоч якось захистити бізнес. Звісно, це не панацея, бо, повторюся, відсутність культури відіграє вирішальну роль. Але культура – то питання виховання, і цивільний контроль – один із його механізмів.