Фронтвумен гурту Юлія Саніна розповіла в інтерв'ю 24 Каналу про те, як змінилося її розуміння успіху, творчу паузу та новий альбом.

Теж цікаво "Мій дім бомблять": інтерв'ю з SadSvit про війну, "Касету" й покоління, яке росте на його піснях

У вашого п'ятого студійного альбому досить цікава концепція. Чому саме образ Grey Hound став для вас найточнішою метафорою часу?

Нам дуже хотілося, щоб п'ятий студійний альбом був цілісним і мав концепцію. Щоб усі історії були розказані з певної перспективи. Спочатку ми обрали колір – сірий. Щось між чорним і білим. Колір невизначеності, колір холодного бетону, який простежується у нас із кліпу в кліп. Потім з'явився образ дівчини в сірому костюмі, яка стала уособленням часу, тим самим Grey Hound.

Якщо писати це словосполучення окремо, воно перекладається як "сірий гончак" або "сірий переслідувач". Якщо ж брати його як назву породи собаки, то це найшвидша собака у світі. Так у нас і склався пазл. Ми зрозуміли, що цей альбом написаний від імені Часу – свідка наших доль, який біжить у шаленому темпі. Це неоднозначний персонаж, від якого то тікають, то, навпаки, звертаються до нього.

Ви називаєте час не ворогом, а цілителем. Це ваш особистий досвід чи радше філософське спостереження?

Один із моїх улюблених віршів – вірш Ліни Костенко "Життя іде і все без коректур...". Ще в школі, коли ми його вивчали, мене зацікавила концепція часу. "Єдиний, хто не втомлюється, – час, а ми живі, нам треба поспішати".

Ось цей час. Усі кажуть: "Пройде час – стане легше". І, проживши певний життєвий досвід, можу з упевненістю сказати, що це справді так. Інколи час – найкращий психотерапевт.

Чи був момент у вашому житті, коли час "лікував", "розставляв усе по своїх місцях"?

Просто зараз відбувається багато моментів, коли ти розумієш, що не потрібно поспішати з ухваленням рішень чи обриванням канатів. Іноді варто дати собі час краще зрозуміти себе, а іншим людям – можливість прожити певний досвід і самим побачити, як розвиватимуться події.


The Hardkiss / Фото пресслужби

Ви свідомо взяли творчу паузу перед створенням альбому. Як це мовчання вплинуло на гурт?

Наприкінці 2024 року в гурті був досить переломний момент. Ми вирішували, чи взагалі згортати діяльність The Hardkiss, чи, навпаки, починати новий етап і створювати нову музику.

На початку 2025 року було ухвалене рішення взяти паузу. Ми повідомили про це всьому колективу та музикантам, оскільки нам із Валом потрібно було побути наодинці зі своїми думками, пожити й зрозуміти, чи є в нас творчі ідеї, які ми хотіли б реалізувати в проєкті The Hardkiss.

І буквально одразу почали народжуватися пісні. Коли вони почали з'являтися одна за одною, ми зрозуміли, що буде альбом. Матеріал виходив настільки якісним і сильним, пісні були настільки красивими, що нам захотілося поділитися цією творчістю з людьми. Тоді ми оголосили команді, що буде альбом. Усі дуже зраділи й буквально видихнули, адже це означало, що попереду на гурт чекає новий творчий шлях.

Чи є трек з альбому, який дався вам особливо болісно або, навпаки, народився дуже легко?

В альбомі немає жодної пісні, яка далася складно. Усі композиції були написані досить швидко. Деякі з них спочатку написала я, а потім їх допрацьовував Вал. Це, зокрема, Ursula, Opera, Tenderness.

Були й демо, які починав Вал. Це більш драйвові композиції: Crush, Nice, I Love You.

У цьому альбомі так само простежуються дві наші складові – hard і kiss.


Юлія Саніна / Фото пресслужби

У платівці багато тем про втрату дому, розлуку й внутрішню самотність. Наскільки це відображення вашого особистого стану?

Це абсолютно щире відображення того, що ми сьогодні переживаємо як люди. Ми перебуваємо в еміграції, яку ніколи не планували й не хотіли.

Відчуття сірого простору навколо, невизначеності майбутнього, пошуку нових опор, за які можна триматися, – про це дуже багато в цьому альбомі. Іноді те, що нам важко висловити словами, простіше заспівати в піснях.

Чому серед переважно англомовних треків вам було важливо залишити саме Ursula та 1000 українською?

Ми завжди позиціонуємо себе як український гурт. Так було і так буде. Тому ми обов'язково продовжимо випускати україномовні пісні для аудиторії, якій це важливо, так само як і нам.

Мені дуже подобається писати українською мовою. Я вважаю, що українською пісні виходять набагато глибшими та емоційнішими. Тому чекайте на новинки вже восени.


The Hardkiss / Фото пресслужби

Авторами всіх пісень нового альбому є Юлія Саніна та Вал Бебко. Юліє, у публічному просторі не раз були чутки про проблеми у ваших стосунках. Чи справді ваше подружжя переживало кризу?

Ні, це неправда. Нам було достатньо весело спостерігати, як жовта преса спочатку сама придумала нам кризу, потім сама ж її спростувала, а потім оголосила, що я вагітна, а потім, що лише планую другу дитину. Ми з Валом намагаємося ставитися до цього спокійно і просимо батьків не читати це, бо вони найбільше засмучуються.

Ваш син Данило під час війни перебуває за кордоном разом з вами і здобуває там освіту. Чи плануєте згодом повертатися в Україну?

Данило поки що навчається в інтернаціональній школі. Довгострокових планів ніхто зараз не будує. Даня не був в Україні від моменту, як ми виїхали на початку лютого 2022 року. Він дуже чекає, коли знову зможе зайти в свою кімнату в домі, побачитися з друзями і з рідними – з дідусем, якого не бачив уже більше чотирьох років.

Данило також захоплюється музикою? Чи в нього є інші хобі?

Даня вчиться грати на фортепіано, але головні його захоплення – це спорт. Він достатньо серйозно займається дзюдо і робить перші кроки в муай-таї. Крім того, додатково до шкільних уроків вивчає робототехніку та інженерію.

Як говорите з сином про війну? Чи знає він, що відбувається в Україні?

Так, ми дуже багато говоримо про це. Він знає з розповідей і відео, про те що відбувається в Україні, і дуже переживає щоразу, коли я їду до Києва. Ми не приховуємо від нього нічого.

Нещодавно відбулося Євробачення, і після фіналу ви публікували відео, де повторили вокаліз LELÉKA. Як ви оцінили її виступ?

Мені дуже сподобався виступ LELÉKA. Хотілося її всіляко підтримати – бо бачила, скільки традиційного хейту виливається на нашого представника. Коли я сама побувала там ведучою, відчула: публіка здебільшого сприймає цей конкурс як розвагу, свято. Люди хочуть співати, танцювати, наряджатися в яскраві костюми. І дедалі важче доносити глибокі та важливі для нас сенси на Євробаченні. Але LELÉKA сміливо обрала свій шлях – лірично-драматичну пісню і номер. Дуже складна композиція, і я вважаю, що вона впоралася.

Чи думали над тим, щоб колись повернутися на Нацвідбір як конкурсанти?

Я вважаю, що нам не потрібно брати участь як конкурсантам – з'явилося дуже багато молодих і талановитих артистів, яким цей майданчик потрібніший. Мені здається, що я гідно представила Україну як ведуча Євробачення – і на цьому варто зупинитися вчасно.

Як ви ставитеся до заборони артистам, які після 2014 року виступали в Росії, представляти Україну на Євробаченні?

Цей критерій я вважаю сумнівним. Адже більшість артистів, які почали свою кар'єру до 2014-го, і мали якусь актуальність та затребуваність – їздили виступати в Росію. На жаль, такими були правила і традиції тогочасного шоу бізнесу.

У 2014 році ми відіграли один єдиний рок фестиваль у Москві, який нам згадують і досі. На той час ми були дуже молодими артистами і не могли просто так відмовитися виступати через контрактні зобов'язання. Але це був останній наш візит до Росії. Після цього ми витратили кілька місяців, щоб закрити всі юридичні домовленості і скасували заплановані тури. На такі рішення і кроки потрібен був час, і я впевнена, що в деяких інших артистів ситуація була схожою. Інша справа – ті, хто продовжував там свідомо виступати і надалі… Це вже не окей і я тут нікого не виправдовую.

Головне не перетворювати Нацвідбір на морально-репутаційне чистилище для талантів. Бо вже навіть молодим і незаплямованим артистам іноді страшно туди подаватися.

У вас попереду європейський тур. А чи будуть гастролі в Україні?

Я дуже мрію про концерти в Україні. Два роки тому я давала тут тур Special Kiss. Впевнена, що виступи будуть – сольні чи зі складом гурту, це вирішувати не тільки мені, рішення має бути колективним. Сподіваюсь, що скоро зможу порадувати усіх туром містами України.