Наступ росіян на Вугледар має один позитивний момент для нас

Навіщо Путіну Вугледар?

Наразі поля навколо Вугледара всипані не лише тілами російських окупантів, а й технікою. Такої кількості техніки окупаційне військо не застосовувало і не втрачало в районі Вугледару вже понад рік. І ось тут є цікавий момент.

До теми Коли ситуація у Вугледарі стала незворотною

Вугледар – це, звичайно, перший крок окупантів до відновлення залізничного сполучення через Волноваху. Але, просуваючись розмірено та без суїцидальних накатів, так чи інакше вони б мали можливість вийти до міста пізніше і розгорнути бої наприкінці 2024 – на початку 2025 років.

Але ні, російське командування максимально каталізувало наступ, особливо з другої половини вересня. І треба ж, що відбувається на іншому кінці театру бойових дій – у Курській області.

У Курській області епічний контрнаступ росіян наглухо заглух. Причому справи настільки погані, що Владімір Путін, що стежить за ситуацією, призначив безпосередньо Алєксандра Бортникова, після того як Алєксєй Дюмін не впорався з покладеними на нього обов'язками.

Якщо хтось пам'ятає, то ще в день призначення Дюміна я писав, що це чудове рішення, адже "фес", який контролює військову операцію, – це однозначний провал. Тому це чудово! Так і сталося. Контрнаступ у Курській області здувся, навіть не надувшись.

Але Путіну до дня народження необхідна "велика перемога", якою мало стати "звільнення від нацистів" Курської області, проте цього вже точно не станеться. Тому з російського війська видавлюють хоч щось, і цим "хоч щось" є окупація Вугледару. Заради неї готові покласти життя тисяч окупантів і сотні одиниць техніки.

Наступ на Вугледар має не просто тактичне, а й оперативно-тактичне значення, це правда. Але те, як він проводиться, – це винятково політичне рішення. Плюсом у ньому для нас є те, що росіяни під час цього наступу втрачають у рази більше людського ресурсу та техніки, ніж якби наступ відбувався стабільно та вивірено.