Сили оборони ударами середньої дальності по логістиці ворога почали перекривати російський сухопутний коридор до окупованого Криму. Крім того, Україна фактично витіснила Чорноморський флот з Криму. І росіяни дедалі менше спроможні забезпечувати протиповітряну оборону півострова, який перетворюється на тягар для Володимира Путіна.

Австралійський генерал-майор у відставці Мік Раян в інтерв'ю 24 Каналу розповів, що відбувається в Криму та на яких п'яти напрямках програє диктатор Путін. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Цікаво Кремль б'є на сполох: який сценарій у Криму дедалі більше лякає Путіна

Україна фактично почала перекривати російський сухопутний коридор до Криму, завдаючи ударів по дорогах, поставках палива, вантажівках та логістиці. Наскільки це може змінити ситуацію на Півдні? Можна сказати, що Крим поступово із фортеці для Росії перетворюється на пастку?

WhatsApp 24 Канал – у WhatsApp Підпишіться, щоб не загубити і читати перевірені новини Додати

Я вважаю, що за останні кілька місяців кампанія ударів середньої дальності справді заповнила досить важливу прогалину у військовій стратегії України. Ми бачили, як російські солдати воюють на передовій з початку повномасштабної війни. Останніми роками ми бачили далекобійні глибокі удари.

Наразі ми спостерігаємо кампанію ударів середньої дальності, яка займає проміжне місце та поєднує тактичний, оперативний та стратегічний підхід України до ведення війни. Вона все активніше перекриватиме постачання для російських військ на фронті й, безумовно, відрізатиме логістичні шляхи до Криму.

Сьогоднішній удар по мосту лише погіршує ситуацію (для російських сил – 24 Канал). Тож уперше за весь період цієї затяжної війни ми повною мірою бачимо єдину, цілісну та високоефективну військову стратегію, яку успішно реалізує Україна.

Сподіваюся, що Україні вдасться перетворити дефіцит пального у Криму на реальну військову проблему для Росії.

Україна вже фактично витіснила Чорноморський флот із Криму. Це було значне досягнення останніх років. Росіяни дедалі менше спроможні забезпечувати роботу своєї ППО. Флот України тепер має змогу вільно діяти й атакувати райони біля Керчі. Крим більше не є безпечним бастіоном для Росії. Крим стає пасткою і справжнім тягарем для Путіна, як би він не прагнув його утримати.

Повне інтерв'ю генерала з Австралії: дивіться відео

Путін заявив про новий рівень війни. Як ви вважаєте, що він має на увазі, говорячи про це? Це спроба Росії збільшити інтенсивність своїх ударів або реакція на те, наскільки успішно українська армія завдає ударів по російській енергетичній інфраструктурі?

Я вважаю, що новий рівень полягає в тому, що Росія завдає ударів, і це єдине, на що зараз вона здатна, з огляду на те, що Україна успішно зупинила весняний наступ та нарощує темпи своєї кампанії далекобійних ударів углиб території Росії.

По суті, це спроба Путіна влаштувати істерику. Він більше нічого не може протиставити Україні, тож запускає більше ракет. На жаль, для Росії можливості України щодо перехоплення дронів лише покращилися. Справжня проблема полягає в тому, що Україна не отримує від США достатньо сучасних засобів перехоплення, таких як Patriot, які необхідні для збивання крилатих і балістичних ракет, від яких гине багато українців.

Нещодавно російський дрон влучив у будівлю в Румунії, неподалік українського кордону. Як ви вважаєте, чи має НАТО, і особливо країни, що межують з Україною, координувати свою протиповітряну оборону з українською стороною?

Так, але вражає те, що НАТО вже досить довгий час співпрацює з Україною у сфері протиповітряної оборони. Тому причина, чому ми бачимо ці прогалини (ППО – 24 Канал) в інших частинах східної Європи, є загадкою.

За даними відкритих джерел, ми також спостерігаємо, як росіяни перехоплюють контроль над деякими українськими дронами й використовують їх, щоб спробувати розколоти підтримку України. На щастя, члени НАТО це чудово розуміють. Вони знають, чим займається Росія, і це не призвело до серйозної напруженості.

У своїй нещодавній статті ви писали, що Путін програє не лише у військовому плані, а й в усіх п’ятьох напрямках: військовому, когнітивному, моральному, промисловому та економічному. Який очевидний доказ того, що Росія стратегічно програє у 2026 році?

Ми вже обговорили військовий аспект. Я вважаю, що дуже важливим показником є те, що у 2025 році Росія спромоглася захопити понад 2000 квадратних миль української території, але зробила це, втративши 200 своїх солдатів на кожну квадратну милю.

Станом на 2026 рік Росія спромоглася захопити лише близько 17 квадратних миль, заплативши за кожну з них понад 9000 втрат (окупантів, – 24 Канал). Така стратегія зовсім не є життєздатною. Це демонструє країнам, які підтримували Росію, що жодної неминучої перемоги не буде.

Важлива когнітивна боротьба, яку Путін програє, і він навіть втрачає підтримку Білого дому. Останнім часом ми не бачили надто багато позитивних заяв президента Трампа щодо Путіна.

В економічному аспекті Росія має великі проблеми через удари України по нафтопереробних заводах. Зараз ми бачимо обмеження на продаж палива в 15 різних регіонах Росії, зокрема в Криму. Спостерігаємо значне уповільнення її (Росії – 24 Канал) економічного зростання. Майже за всіма показниками, якими можна вимірювати прогрес у цій війні, Росія або стоїть на місці, або відкотилася назад.

Чи може дефіцит живої сили стати однією з головних проблем для Путіна у 2026 році?

Безумовно. На початку року президент Зеленський та міністр оборони заявили, що стратегія України полягає у тому, щоб суттєво збільшити втрати російської живої сили. Вони назвали цифру у 50 тисяч (ліквідованих окупантів, – 24 Канал) на місяць. Поки що вони не досягли цього рівня, але рухаються до цієї мети. Це ставить Путіна перед дилемою.

Путіну доведеться або зменшити масштаб операцій в Україні – робити менше з меншою кількістю солдатів, або оголосити нову масштабну мобілізацію. Але сам Путін розуміє, що вона буде вкрай непопулярною в Росії. Україна ставить Путіна перед дуже складною дилемою. У нього більше немає хороших варіантів для різкого нарощення сил чи навіть для підтримання нинішньої чисельності армії в Україні.

Весняний наступ Росії на український оборонний рубіж обернувся катастрофічними втратами, а Інститут вивчення війни оцінює ймовірність його прориву у 2026 році як вкрай низьку. Чому ця лінія захисту така важлива?

Це ключ до того, щоб Путін повністю захопив увесь Донбас. Луганська область вже фактично під контролем Росії, однак у Донецькій області під контролем України, як і раніше, залишаються стратегічно важливі райони. Якби Путіну вдалося подолати цю лінію оборони, він міг би вирішити, що настав час для припинення вогню. Безумовно, Україна відкинула заклики американців поступитися своїми територіями, щоб війна закінчилася.

Вона (Україна – 24 Канал) не повинна це робити. Вона має змусити Путіна боротися за кожен квадратний міліметр території. Але це справді важлива частина загальної стратегії Путіна. Він просто не може заявити про будь-яку перемогу чи розповісти історію перемоги в Україні без захоплення всього Донбасу.

Якщо Росія зараз зазнає військових невдач, чому на Заході все ще говорять про те, що в неї нескінченний час і невичерпні запаси людських та інших ресурсів?

Ви маєте рацію. Росія зараз веде дві війни. Вона бореться за перемогу на полі бою та водночас за перемогу в інформаційній війні. Навіть якщо він (Путін – 24 Канал) не переможе на полі бою, то в реальному світі він все ще має дуже потужні пропагандистські засоби, за допомогою яких може поширювати наративи про неминучу перемогу та українські втрати.

У багатьох частинах світу, зокрема у південній Азії та Європі, все ще є люди, які цьому вірять. Навіть у Північній Америці та в моїй країні є люди, які готові вірити в цю брехню, бо це відповідає їхньому світогляду. Але це все брехня. Путін не перемагає, і цього року ситуація лише погіршуватиметься.

Російський олігарх Роман Абрамович приїжджав до Києва на зустріч із президентом Зеленським. Він неодноразово пропонував себе посередником між Києвом і Москвою, передаючи повідомлення між двома сторонами. Про що свідчить його візит? Чи це означає, що Путін дуже хоче дізнатися, як президент Зеленський оцінює цю ситуацію?

Насамперед важко повірити, що він міг приїхати до України без схвалення президента Путіна. Він би не міг просто так вирішити, що поїде в Україну. Очевидно, що це лише один із неформальних каналів, які Путін та його режим використовують, щоб з'ясувати позицію президента Зеленського та його уряду щодо подальших кроків у переговорах про припинення вогню.

Обидві сторони знають, що Трамп зараз зайнятий на Близькому Сході, тому їм доведеться продовжувати без американців. Наразі головне питання – хто саме братиме участь у мирних переговорах і яка країна виступить посередником. Це є важливою частиною цих переговорів.

Якщо Росія зараз шукає ці неформальні канали, то, можливо, ситуація рухається до якоїсь розв'язки? Можливо, не до фіналу, а до початку кінця?

Це було б чудово, і, гадаю, кожен українець хоче миру. Але багато опитувань в Україні показують, що українці не приймають мир за будь-яку ціну, особливо якщо їм доведеться піти на значні поступки Росії.

Росія все ще небезпечна. Для Путіна війна йде не дуже добре, але він, як і раніше, здатний проводити масштабні повітряні бомбардування українських міст і вбивати українських громадян. У нього залишаються війська, які намагаються захопити територію, тому він усе ще дуже небезпечний. Його потрібно сприймати серйозно, навіть якщо війна для цього йде не дуже добре.

Україна зараз активно розвиває власний потенціал балістичних ракет. Є повідомлення про ракету FP-7, яка вже має дальність польоту близько 100 кілометрів і потенційно може досягати 150 кілометрів. Далекобійна ракета FP-9, за даними, здатна вражати цілі на відстані до 150 кілометрів. Якщо Україна матиме власні балістичні ракети, як це змінить хід війни? Чи могли б вони частково замінити системи ATACMS і дати Україні більше можливостей, щоб чинити серйозний тиск на Росію?

Насамперед такі ракети дають можливість завдавати ударів по Росії. Від них набагато складніше захищатися. Захист від дронів і крилатих ракет – це одне, але, як Україна вже переконалася за 4,5 року, захист від балістичних ракет – набагато складніший і технологічніший виклик.

Нові балістичні ракети – це сходинка до значно більш далекобійних ракет. Якщо подивитися на такі країни, як Індія, Пакистан, Іран чи США, більшість із них починала з балістики малої дальності, а потім удосконалювала її до більш далекобійних ракет. Ці ракети забезпечують Україні потенціал для ударів, які мають суттєво більшу дальність.

Як ви вважаєте, чи може Китай згодом стати повноцінним учасником переговорів між Україною та Росією? Якщо так, то чи виступить Пекін у ролі справжнього посередника чи як сила, яка переслідує лише власні інтереси?

Загалом це можливо, але все залежить від того, чи погодяться на це Путін і Зеленський. Китай іноді заявляв про готовність виступити посередником, але ніхто не має ілюзій щодо того, хто є головним союзником Росії у цій війні. Це – Китай. Тож українська влада братиме це до уваги.

Але є й інші країни, окрім Китаю, наприклад, Туреччина, які могли б виступити в ролі посередника. Європа чітко заявила, що хоче брати участь у переговорах. Вона має бути частиною переговорного процесу. Подивимося, хто стане ключовими сторонами у переговорному процесі.

Наразі президент США більше не хоче вести переговори з Росією. Також Європа, в особі Каї Каллас, заявила, що не хоче вести переговори з Москвою. Це дуже серйозна зміна. Чи пам'ятатимуть люди у майбутньому, що з Росією не можна вести переговори, оскільки це терористична держава, чи люди з часом про це забудуть?

Думаю, люди це забудуть, адже вони вже багато разів забували, як домовлялися з Росією, а та просто обманювала і не виконувала угод. Росія відмовилася від кожної угоди за останні півстоліття і, ймовірно, відмовиться і від цієї.

Я впевнений, що президент Зеленський насправді не хоче розмовляти з Путіним, він розуміє: якщо це буде на користь України та українського народу, він піде на це і візьме участь у переговорах, щоб досягти для України тривалого та справедливого миру.