Ситуація продовжує погіршуватися: що відбувається на фронті

Ситуація на фронті

На захід від Селидового ЗСУ не можуть стримати наступ 90-ї танкової дивізії противника, підтримуваної діями 27-ї МСД зі складу 2-ї загальновійськової армії. Так само як у смузі угруповання військ противника "Схід" у районі Великої Новосілки та Роздольного, окупанти продовжують просуватися на захід. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Чи можливий наступ росіян на Дніпро найближчим часом

Схильність російського військового командування до обходів та захватів є цілком очевидною та зрозумілою в контексті основних положень оперативного мистецтва, які нині сповідують у російському війську.

Але кожного разу це чомусь знову стає відвертим "одкровенням" для командування оперативно-тактичного рівня ЗСУ. В ході планування та організації ведення бойових дій воно знову і знову намагається утримувати та обороняти основні вузли зі слабкими, а то й взагалі неприкритими, флангами.

Замість створення проти флангів більш-менш потужних тактичних груп у глибині своєї оборони, які б могли в разі потреби не дати противнику розширяти свої вклинення на його флангах, командування ЗСУ продовжує приділяти основну увагу саме утриманню конкретних вузлових пунктів. Причому, робить це в умовах очевидної нездатності забезпечити фланги цих вузлів.

Добре, коли противник з певних причин не може їх обійти, як це нині відбувається в районі Часового Яру, і він вимушений штурмувати чи атакувати в лоб. Але здебільшого росіяни не стикаються з такими складнощами.

Кінець кінцем, з цих вузлів оборони все одно доводиться відходити, бо ворог впевнено їх обходить по флангах та, в разі несвоєчасного рішення на відхід, просто перерізає шляхи підвозу МТЗ та перекидання підкріплення. Так було в Авдіївці, так було у Вугледарі, Селидовому, так зараз відбувається  в районі Курахового та, очевидно, відбудеться в Торецьку та Покровську протягом зими.

Зауважте Імітація дій: що не так з британськими санкціями проти тіньового флоту Росії

Методологія очевидна – потужні флангові ударні групи та одна-дві оперативно-тактичні групи.

Який це має вигляд на практиці? А такий, як це нині відбувається на Курахівському та Времівському напрямках. Дві флангові ударні групи:

• друга ЗВА противника та 90-та танкова дивізія натепер активно наступають на захід від Селидового, очевидно на рубіж Новотроїцьке – Українка. Вони не тільки роблять подальшу оборону південного берега Курахівського водосховища безперспективною, а й обходять Покровськ із півдня;
• 36 та 29 ЗВА противника і дві окремі бригади морської піхоти обходять правий фланг всього нашого угруповання, яке обороняється в районі на південь від Курахового.

Ну й дві сковувальні групи:

• 51 ЗВА з частиною сил другої ЗВА з півночі;
• 8 ЗВА та сили 68-го армійського корпусу.

Вони, по суті, витісняють наші війська по фронту.

Як росіянам вдається досягти свого

Я не можу сказати, що українське командування у цьому сенсі чогось кардинального не розуміє або не усвідомлює сенсу задумів противника. З характеру його реакції стає зрозуміло, що воно цілком розуміє те, що робить ворог. Однак, імовірніше за все, у нього просто не вистачає сил та ресурсів реагувати на ці дії достатньою мірою.

Наприклад, вперта оборона українських підрозділів у районі населених пунктів Костянтинопольське – Успенівка – Ганівка – Трудове по річці Сухі Яли дещо пригальмувала крайні правий фланг УВ "Схід". Так само як вперті оборонні бої ЗСУ в районі Сонцівки та Зорі трохи відстрочили швидке зайняття Курахового.

Важливо Чому у Кремлі не сприймають розмови про замороження війни

Однак, навіть стикнувшись із такою протидією, росіяни знаходять спосіб вперто гнути свою лінію. Вони просто розширяють масштаб та ширину обходу та захвату.

Не вийшло через Сонцівку – прорвемось на Українку. Вперлися в Успенівці – не проблема, прорвемося через Розлив та Роздольне тощо. Тобто головний принцип росіян зрозумілий.

Командування противника, очевидно, знає про брак людей та ОВТ в передових частинах та з'єднаннях ЗСУ й намагається їх ще більш розтягувати по фронту. Від кожного додатково нарізаного кілометра в смугу оборони тієї чи іншої бригади її загальний рівень стійкості точно не покращується.

Нині противник може собі це дозволити, бо має очевидну перевагу в людях та ОВТ, хоча, звісно, не нескінчену. Від певних "заманливих пропозицій" на оперативно-тактичному рівні і йому доводиться відмовлятися через обмеженість власних ресурсів.

Як з цим боротися і як протидіяти цьому

Є декілька цілком прийнятних для нинішніх умов методів. Зі зрозумілих причин я їх тут описувати не буду, але вони добре відомі в історії військового мистецтва. Думаю, українське командування також знає про них.

Хай там як, але наразі я не бачу особливих причин для дуже модних зараз у соціальних мережах та ЗМІ голосінь та гучних заяв, штибу "фронт посипався та розвалюється".

ЗСУ продовжують вести бойові дії у плановому, а не хаотично-випадковому характері. Так, обороняються та відходять на певних напрямках. Та навіть за таких умов ведуть вперті ар'єргардні бої, які коштують росіянам дуже дорого, що, своєю чергою, об'єктивно сточує і їхню подальшу здатність до атакувальних дій у перманентному режимі.

По суті, сьогодні російське командування обмінює велику частину своїх стратегічних резервів, які воно накопичило у 2024 році, на Курахове та Вугледар, ну і частково – на шматок своєї Курської області.

Чи вартує воно того саме в стратегічному сенсі? Питання риторичне.