На це накладається ще питання різних культур: тої, де військові сприймають спроби ставити питання, які дотичні до ведення війни в широкому розумінні, як порушення їх прерогатив. І тої, де, оскільки міністр обирається парламентом, котрий має мандат довіри від народу, то і має міністр право ставити питання, як та чи інша система озброєння вписується в нашу ширшу стратегію. Про це пише Микола Бєлєсков.

Проблема тягнеться десятки років

Проблема конфлікту за повноваження між МО і ГШ так чи інакше тягнеться із середини 2000-х років. Тоді Україна вирішила відмовитися від радянської практики, де і Міністр, і начальник Генштабу/Головнокомандувач військові. І спробувала перейти більше до моделі НАТО. Як бачимо, ця проблема повністю не вирішена за понад 20 років.

Тільки одна справа – це конфлікт за повноваження, коли немає прямої воєнної загрози із боку Росії, інша – коли вже йде локальний конфлікт навколо Криму і Донбасу. А геть інша справа – коли російська агресія набула форми найбільшої регіональної війни в Європі, а Україна веде боротьбу за саме своє існування.

Тому питання не в особистостях, котрі можуть конфлікт із латентної фази переводити в гостру, а питання в інституційній рамці та культурі. Культуру міняти найважче.

Google Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

Тільки як почалися перипетії минулого тижня, то дав наступний коментар DW. Тепер от всі нарешті перейшли від обговорення особистостей до проблематики обговорення інституційної рамки, повноважень і різних культур.

"Відставка Федорова знову загострила дискусію про відносини між цивільним керівництвом і військовим командуванням. Старший аналітик "Повернись живим" Микола Бєлєсков у коментарі DW пояснив, чому вважає проблему не персональною, а системною, і чому вона нікуди не зникне, доки не буде вирішена на рівні функціоналу, а не прізвищ.

Є об'єктивна проблема, про яку мало хто говорить прямо: відносини між міністерством оборони і Генштабом, у принципі, не дуже добрі, і були такими ще до Федорова, за попередніх міністрів. Ситуація з нинішнім міністром і головнокомандувачем, на думку аналітика, лише яскраво підсвітила вже наявну проблему.

Коли міністр оборони відмовляється виконувати лише функцію матеріальне забезпечення армії і починає ставити питання, що стосуються стратегічного управління війною – військовим це не подобається.

Саме тому нинішня ситуація з Федоровим лише "підсвітила" проблему, яка існувала давно.

Без вирішення цієї проблеми на системному рівні конфлікт між військовим і цивільним керівництвом нікуди не дінеться, а існуватиме або в латентній, або у більш гострій формі".