Конфлікт не у прізвищах: без чого не зникне проблема між Міноборони і Генштабом
На п'ятий рік повномасштабної війни та на 13-й рік із початку агресії Росії більшість українців на прикладі протистояння "Федоров-Сирський" виявили для себе дуже серйозну інституційну проблему: що в нас є конфлікт між Міноборони та Генштабом щодо повноважень відносно стратегічного управління війною і функціонування ЗСУ.
На це накладається ще питання різних культур: тої, де військові сприймають спроби ставити питання, які дотичні до ведення війни в широкому розумінні, як порушення їх прерогатив. І тої, де, оскільки міністр обирається парламентом, котрий має мандат довіри від народу, то і має міністр право ставити питання, як та чи інша система озброєння вписується в нашу ширшу стратегію. Про це пише Микола Бєлєсков.
Проблема тягнеться десятки років
Проблема конфлікту за повноваження між МО і ГШ так чи інакше тягнеться із середини 2000-х років. Тоді Україна вирішила відмовитися від радянської практики, де і Міністр, і начальник Генштабу/Головнокомандувач військові. І спробувала перейти більше до моделі НАТО. Як бачимо, ця проблема повністю не вирішена за понад 20 років.
Тільки одна справа – це конфлікт за повноваження, коли немає прямої воєнної загрози із боку Росії, інша – коли вже йде локальний конфлікт навколо Криму і Донбасу. А геть інша справа – коли російська агресія набула форми найбільшої регіональної війни в Європі, а Україна веде боротьбу за саме своє існування.
Тому питання не в особистостях, котрі можуть конфлікт із латентної фази переводити в гостру, а питання в інституційній рамці та культурі. Культуру міняти найважче.
Тільки як почалися перипетії минулого тижня, то дав наступний коментар DW. Тепер от всі нарешті перейшли від обговорення особистостей до проблематики обговорення інституційної рамки, повноважень і різних культур.
"Відставка Федорова знову загострила дискусію про відносини між цивільним керівництвом і військовим командуванням. Старший аналітик "Повернись живим" Микола Бєлєсков у коментарі DW пояснив, чому вважає проблему не персональною, а системною, і чому вона нікуди не зникне, доки не буде вирішена на рівні функціоналу, а не прізвищ.
Є об'єктивна проблема, про яку мало хто говорить прямо: відносини між міністерством оборони і Генштабом, у принципі, не дуже добрі, і були такими ще до Федорова, за попередніх міністрів. Ситуація з нинішнім міністром і головнокомандувачем, на думку аналітика, лише яскраво підсвітила вже наявну проблему.
Коли міністр оборони відмовляється виконувати лише функцію матеріальне забезпечення армії і починає ставити питання, що стосуються стратегічного управління війною – військовим це не подобається.
Саме тому нинішня ситуація з Федоровим лише "підсвітила" проблему, яка існувала давно.
Без вирішення цієї проблеми на системному рівні конфлікт між військовим і цивільним керівництвом нікуди не дінеться, а існуватиме або в латентній, або у більш гострій формі".
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.