Битва за Добропілля почалася: росіяни впритул наблизилися до міста
Поточна ситуація на Добропільському напрямку характеризується досить активними штурмовими та інфільтраційними діями російських військ у тактичній зоні майже по всій операційній зоні угруповання військ "Центр". У результаті цього противник зміг досягти певного просування малих піхотних груп на тактичну глибину на низці ділянок і напрямків, зокрема в тилах українських підрозділів.
Однак просування основних сил російських частин не є надто ефективним. Отже, можна стверджувати, що наразі російські війська не контролюють саме місто Добропілля, хоча в його межах присутня низка їхніх штурмових груп та окремих військовослужбовців. Насправді основні сили підрозділів росіян продовжують вести запеклі бої на ближніх підступах до міста. Про це пише Костянтин Машовець.
Чого саме прагне досягти ворог?
Водночас слід розуміти, що командування російської 51 загальновійськової армії (ЗВА), за дуже активної підтримки 2 ЗВА, прагне не тільки "завести" в саме місто якомога більше своєї штурмової піхоти, а й одночасно охопити Добропілля із заходу та півночі. У цьому сенсі варто відзначити досить активний рух штурмових груп уздовж річки Бик у напрямку Ганнівки (де деякі "вцілілі" російські "інфільтранти" змогли дістатися до дороги Добропілля – Краматорськ), а також постійні спроби російських штурмових груп прорватися з району Матяшевого в напрямку Святогорівки.
У цьому контексті слід зазначити, що виконання обох цих завдань для російського командування в найближчому майбутньому може значно ускладнитися. Фактично, навколо Добропілля є значні відкриті ділянки місцевості. Наразі позиції основних сил російських підрозділів перебувають щонайменше на відстані 4,5 – 5 кілометрів від міста. Поки що російська штурмова піхота може їх долати, досягнувши просування частиною сил окремих малих груп, переважно вздовж лісопосадок, доріг і річок.
Втрати росіян тільки зростатимуть
Найближчим часом "зеленка" піде на спад. Рельєф відкриється ще більше. Відповідно, прихований рух російських малих штурмових груп стане складнішим. Якщо активна "інфільтрація" росіян триватиме й надалі, попри й так значні втрати, понесені в районі Добропілля, то вони зростуть ще більше.
Поки що російське командування поспішає скористатися сприятливими для себе кліматичними умовами (осінні тумани, частіша дощова та вітряна погода), щоб довести чисельність своїх піхотних груп, які успішно проникли у бойові порядки українських підрозділів, до максимального в таких умовах рівня. Але, звісно, це не триватиме вічно…
Плани росіян знову відкладаються на невизначений термін
Щодо оперативних перспектив російських військ на Добропільському напрямку, особливо в контексті всієї їхньої Слов'янсько-Краматорської наступальної операції, варто відзначити низку факторів. Зокрема, за понад 2 місяці запеклих боїв (а якщо рахувати від моменту завершення перегрупування російських військ в операційній зоні УВ "Центр" та їхнього переходу до активних наступальних дій безпосередньо у напрямку Добропілля, після захоплення ними Покровська, то й всі 4 місяці) їм вдалося просунутися в середньому на 11 – 12 кілометрів.
Це явно не той темп, який дозволив би російському командуванню сподіватися на достатньо швидке і глибоке (в оперативно-тактичному сенсі) охоплення всієї Слов'янсько-Краматорської агломерації з півдня.
І хоча російські війська все ще просуваються на цьому напрямку (хоч і повільно і з великими втратами для себе) і навіть змогли наблизитися до Добропілля майже впритул, це зовсім не гарантує їм "швидкого падіння" цього міста за "Селидівським сценарієм". Вже очевидно, що російські 2 та 51 ЗВА не змогли "з ходу" прорватися на його вулиці більш-менш значними силами. А це означає затяжні та виснажливі бої за саме місто в майбутньому, які вимагатимуть значних зусиль, ресурсів і життів російських військових. І найголовніше – часу.
Враховуючи, що бої за Костянтинівку на сусідньому напрямку вже затягнулися "понад усі плани та графіки", стає зрозуміло, що формування південного фасу (флангу) оперативного охоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації також, скажімо так, дещо затримується.
Якщо на Лиманському напрямку (де мав бути сформований північний фланг оперативного охоплення цієї агломерації) подібний процес фактично був остаточно зірваний активними наступальними діями ЗСУ, то тут, на півдні, він триває й досі, хоч і досить повільно. Однак тенденція до його формування явно затихає.
У контексті всієї Слов'янсько-Краматорської оперативно-стратегічної наступальної операції російських військ, ймовірність її провалу вже до кінця цього року повільно, але зростає. Вона зросте ще більше, якщо ЗСУ, наслідуючи приклад Лиманського напрямку, раптово контратакують тут, наприклад, на захід і північний захід від Покровська або десь на відрізку від Добропілля до Костянтинівки. І, судячи з напрямків останньої активізації російської 41 ЗВА протягом останніх тижнів, у російських штабах також цілком усвідомлюють таку можливість. Принаймні, вони намагаються захистити себе від цього заздалегідь.
Тим часом в операційних зонах двох із трьох російських угруповань військ, що беруть безпосередню участь у Слов'янсько-Краматорській наступальній операції (УВ "Південь" і "Центр"), противник продовжує не лише атакувати, а й просуватися (хоч і повільно і виключно на тактичному рівні). Це означає, що його командування поки що не втратило шансів і надії на ефективне завершення наступальної операції проти Слов'янська та Краматорська.
Сподіватися, що російські війська "зупиняться самі" (через виснаження ресурсів і власні втрати) дуже наївно. На мою думку, аби утримати цю агломерацію, ЗСУ так чи інакше повинні будуть проводити власні активні (наступальні) дії, принаймні ще на одному з трьох напрямків (Добропільський, Костянтинівсько-Краматорський або Слов'янський).
Інше питання – коли і як це варто зробити, щоб досягти максимального (або принаймні можливого) ефекту? Але це тема вже зовсім іншої розмови…
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.