І саме побутові деталі допомагають побачити Франка живою людиною – батьком, чоловіком і господарем. Про кулінарні традиції його родини, улюблені страви та звичаї розповість 24 Канал спільно з командою Дому Франка у Львові.
Дім, сад і родинний стіл
1902 року родина Франків оселилася у власній львівській віллі на сучасній вулиці Івана Франка, 152 – колишній вулиці Понінського, 4. Сьогодні тут і далі Дім Франка, адже у віллі діє Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка, де завжди радо чекають гостей. Зауважимо, що музейний комплекс також охоплює сусідню будівлю № 150, однак саме вілла за адресою № 152 була родинним будинком письменника.
Поруч із будинком був сад із плодовими деревами та ягідними кущами. За садом доглядала вся велика родина, з рясних плодів робили сушеницю. А Ольга Франко славилася своїми конфітурами і чаєм із листочком чорної смородини. Власне, донині тут збереглася груша, яку посадив колись сам господар дому.
Якщо ж говорити про побут родини, то він формувався під впливом різних регіональних традицій. Іван Франко походив із Нагуєвичів на Дрогобиччині, а його дружина Ольга Хоружинська – зі Слобідської України. А побралися вони 4 (16) травня 1886 року в Києві. Тож цьогоріч, окрім Франкових великих уродин (170 років від дня народження) та ювілейних роковин (110 років з дня смерті), музейники відзначають і 140-ліття цього знаменного соборного шлюбу.
Дві Ольги Франко
Перш ніж перейти до розповідей про кулінарну спадщину родини, важливо розібратись у родинній генеалогії, щоб не плутати двох жінок – Ольгу Хоружинську та Ольгу Білевич, які кожна свого часу стали носити прізвище Франко.
Ольга Хоружинська – дружина Івана Франка, мати чотирьох його дітей. Вона вела велике господарство, виховувала дітей і добре готувала страви східноукраїнської кухні.
Ольга Франко з Білевичів – дружина Петра Франка та невістка письменника. Саме вона стала відомою в Галичині кулінаркою й авторкою "Першої української загально-практичної кухні", виданої в Коломиї 1929 року.
Ольга Хоружинська і господарство
Напозір побутує образ Ольги Хоружинської як безпорадної господині, втім це не так. За дослідженням франкознавців, вона добре готувала страви східноукраїнської кухні, хоча не завжди давала собі раду з бойківськими. На жаль, до нас дійшов лиш один з кулінарних рецептів Франкової дружини – перепис родинного іменинного пирога зберегла й передала нащадкам донька Франків Анна. Натомість кулінарний спадок Франкової невістки значно більший, його досі плекають і популяризують її внучки, тобто правнучки Івана Франка, а її збірник "Практична кухня" перевидають і сьогодні.
Ольга Хоружинська добре готувала страви східноукраїнської кухні / Фото frankovi.com.ua
Водночас великий дім вимагав не лише кулінарних умінь, а й організації праці. У родині Франків у різні періоди працювали наймані хатні робітниці (кухарка, служниця, няня), які допомагали вести господарство. Серед них згадують, зокрема, Лукію Крохмальну.
За родинними спогадами, Ольга готувала джеми, конфітюри та наливки, випікала дріжджові вироби й підтримувала традицію родинних іменин. На такі свята пекли пиріг із солодкою чи м'ясною начинкою, який прикрашали за слобожанською традицією написом із тіста на честь того, кого вітали.
Завдяки Ользі в домашньому меню з'являлися й продукти, менш звичні для тогочасного галицького середовища, наприклад, баклажани.
Гриби, риба і побутові суперечки
За спогадами сучасників, передусім дітей, кулінарні уподобання Івана Франка пов'язані з грибами та рибою. А улюбленою стравою письменника називають молоду картоплю з присмаженими грибами. І це пов'язано з великими пристрастями Франка до риболовлі та збирання грибів.
Гриби малого Івана навчив розрізняти ще батько Яків Франко. Так само і ловити рибу в різний спосіб, особливо руками, Франко полюбив ще змалку. Мав навіть двох друзів-гімназистів, які теж обожнювали ловити рибу голіруч. А протягом життя часто вибирався ловити рибу чи збирати гриби, заохочував до того дружину і дітей, запрошував друзів і колег.
Іван Франко любив ловити рибу / Фото kamenyar.info
Хоч часом улюблені захоплення ставали причиною невеликих хатніх конфліктів. Син Петро згадував, що Іван та Ольга, бувало, сварилися через рибу чи гриби, бо тато приносив їх так багато, що мамі було важко впоратися з тим "уловом".
Святвечір у домі Франків
До Святої вечері намагалися готувати дванадцять пісних страв, хоча через матеріальні обставини їхня кількість могла змінюватися. Головними були кутя та узвар. Як з'ясувала франкознавиця Наталя Тихолоз, основними складниками куті у родині Франка були пшениця, мак і мед. Інші додатки могли бути, але не були обов'язковими.
Серед інших святвечірніх страв згадуються капуста, голубці, пироги, вареники, печені пиріжки, пампушки, колочений горох, сушені груші та сливи. Також готували риб'ячий борщ із "вушками".
Іван Франко так описував порядок подавання страв на Святвечір: спочатку могла бути капуста, далі пироги, голубці, риба, сушені яблука або сливи, а насамкінець – кутя.
Вечеряли зазвичай у їдальні, а потому вся родина збиралася біля ялинки, прикрашеної за родинними звичаями, засвічували на ній свічечки і колядували.
Іван Франко на Щедрий вечір у притулку для січових стрільців, січень 1916 / Фото з фондів Дому Франка
Великдень і родинна паска
Великдень посідав важливе місце в календарі родини. У Нагуєвичах, за бойківською традицією, пекли велику паску та меншу "сестру пасчину". Разом із ними до печі саджали маленькі пасочки – перепічки. Як зазначають дослідники, у родині Франка пекли білу пшеничну паску. Для бойківського середовища це було пов'язано з достатком: бідніші родини часто використовували житнє або ячмінне борошно, тоді як заможніші могли дозволити собі пшеничне.
По сьогодні в Домі Франка зберігається пасківник – посудина, у якій родина освячувала великодні продукти. До нього клали по шматку кожної страви, приготовленої до свята, а окремо загортали паску.
Дерев'яний пасківник зберігається у Домі Франка / Фото з фондів Дому Франка
А ще більше дізнатись про гастрономічні вподобання письменника, звичаї побуту та традиції святкування його родини Ви зможете, завітавши до Дому Франка у Львові. Загляньте до його їдальні та уявіть ранкову метушню, посеред якої господар попиває свою улюблену "триповерхову каву" та пише нові твори.