Путін знайшов нових союзників у ЄС – і це не політики
Учора свіжий вітер із Заходу мав би принести Україні добру звістку про те, що країни ЄС ухвалили черговий, 21-й пакет санкцій проти Росії. Натомість ми дізналися, що європейські країни поки не досягли згоди з цього питання.
Чому ЄС не зміг узгодити санкції проти Росії?
Новий пакет санкцій мав завдати удару по найчутливіших точках російської економіки – енергетиці, фінансових послугах, криптоактивах і торгівлі. Ці економічні обмеження чудово доповнили б наші далекобійні санкції. Але "комбінованого впливу" поки що не вийшло. Про це пише Юрій Федоренко.
Минулого року будь-які невдачі чи зволікання із запровадженням санкцій пов'язували насамперед із позицією проросійського прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Але цей персонаж уже зійшов із політичної сцени. То що ж цього разу стало каменем спотикання?
Неузгоджених моментів безліч, але більшість дискусій точиться навколо двох питань: заборони на надання морських послуг російським експортерам (на цих послугах спеціалізуються компанії Греції, Кіпру та Мальти) і подальшого посилення обмежень на російський скраплений природний газ.
На жаль, на п'ятому році повномасштабної війни мусимо констатувати: окремі країни ЄС продовжують платити гроші Росії, яка веде геноцидальну війну проти України й одночасно готується до можливої агресії проти держав Європейського Союзу.
За даними міжнародної компанії Kpler, яка моніторить ситуацію на світових сировинних ринках, у січні – червні цього року країни ЄС закупили в російського підприємства "Ямал СПГ" (найбільшого у Росії виробника скрапленого газу) 9,89 мільйона тонн СПГ. Це на 18% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Вартість закупленого газу оцінюється приблизно у 6 мільярдів євро. Основними покупцями були Франція, Бельгія та Іспанія.
Як це коментувати? Дипломатично виважений діагноз поставив міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс, заявивши, що Європа ставить економічні інтереси вище за безпекові. Ми бачимо, що країни ЄС, які продовжують торгівлю з Росією (і не просто продовжують, а подекуди навіть збільшують товарообіг), водночас рішуче засуджують російську агресію. Немає сумнівів, що більшість європейських політиків роблять це цілком щиро. Але бізнес залишається бізнесом. Так буває з наркозалежними: людина вже усвідомлює наслідки своєї залежності, але ще не здатна її подолати.
Союзники Путіна – людські пороки
Після того як друг Кремля Віктор Орбан пішов у політичне небуття, російські інтереси в Європі нікуди не зникли. Так відбувається, тому що союзниками Путіна є не лише конкретні люди чи політичні сили, а й людські пороки, серед яких жадібність посідає одне з перших місць.
Ми розуміємо, що в кожному суспільстві й у кожній людині триває щоденна внутрішня боротьба між чеснотами й вадами. Європейці – не виняток.
Хочеться вірити, що здоровий глузд і рішучість зрештою візьмуть гору. Адже йдеться не просто про абстрактні "безпекові фактори". На кону – існування європейської цивілізації.
Ну а поки європейці зволікають, ми щодня і щоночі запроваджуватимемо нові "пакети" далекобійних санкцій. Дуже конкретні й надзвичайно ефективні. Підрозділи СБС уразили 15 суден "тіньового флоту" Росії (а загалом за вісім діб – уже 105 плавзасобів). Також Сили оборони України не залишили жодної працюючої установки на Сизранському НПЗ. Виведено з ладу комплекс перевантаження нафтопродуктів і залізничну станцію в порту "Кавказ", який забезпечує поромне сполучення Росії з тимчасово окупованим Кримом. Палає нафтобаза у Ставропольському краї. Конвеєр відплати працює 24/7.
Рано чи пізно ми вщент спалимо російську нафтову смертономіку – навіть без 21-го пакета європейських санкцій. Втім, якщо найближчим часом європейські країни все ж таки ухвалять цей пакет і він набуде чинності, це помітно полегшить нашу роботу.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.